Янукович змушений буде ділитися владою, попри всі намагання демонструвати силу
Президент Янукович змушений буде ділитися владою, попри всі намагання демонструвати силу, зазначає у інтерв’ю Радіо Свобода політолог, екс-директор Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан.
Він відзначає, що лише перспектива введення санкцій з боку США та країн Євросоюзу зупинила силовий сценарій придушення протесту, який розроблявся українською владою. Водночас, дестабілізуючий російський фактор залишається впливовим і заважає пошуку шляхів до мирного розв’язання конфлікту, зауважує політолог.
– Пане Рубан, на Вашу думку, чи відчуває українська влада реальність загрози введення санкцій з боку країн Заходу, і чи впливає ця перспектива на рішення та дії президента Віктора Януковича?
– Санкції, про які зараз говорять у Європі, спрямовані на те, щоб зупинити можливий силовий варіант. З цієї точки зору, ці санкції вже працюють. Вони не хотіли би втручатися у внутрішні справи України з метою зміни, наприклад, зміни однієї влади на іншу. Дипломатичні зусилля, яких докладали і європейські партнери, і США були спрямовані на те, щоб переконати українську владу в тому, що українські громадяни мають право на протест. Це діє. Це остудило «гарячі голови», «партію війни» у середині влади. Воно все ж змусило відмовитися від радикального сценарію, який влада вже очевидно намічала. Не випадково ж були прийняти ті закони 16 січня. Але в нас відбуваються розправи, які ледве камуфлюються під судово-процесуальні норми. Відбуваються ті жахливі історії, що сталися з Булатовим, Чорновол, історії з псуванням майна, а, найголовніше, загибель людей. Всі ці страхіття містять ознаки грубих порушень прав людини, і, навіть, злочинів щодо людей, які можуть мати наслідком судове переслідування в різних міжнародних організаціях.
– На скільки дієвими є намагання Росії впливати на українську владу і якими можуть бути наслідки цих спроб?
– Однією з причин протистояння на Майдані є тиск Росії, через який не відбулося підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Російська сторона, яка має дуже великий вплив в Україні, з різних причин, хотіла би мати Україну у якості абсолютно контрольованого сателіта, який не приймає ніяких рішень. Для Росії вибір суспільства, вибір народу нічого не означає. Пошук ворога, нагнітання пристрастей, прагнення розколоти Україну і поділити українців на західних націоналістів-бандерівців і на східних – все це деструктивні впливи, які не допомагають досягненню мирного розв’язання цього конфлікту.
– Якому з двох векторів впливу більше піддається Віктор Янукович, чи зможе він піти на компроміс з Майданом та парламентською опозицією?
– З останнього його звернення я почув тільки наступне. Нам пропонують зробити вигляд, що цих двох з половиною місяців протесту не було. На пропонують повернутися у 20 листопада 2014 року. Президент милостиво каже, що за це він підписав «закон про амністію», що він нас усіх вибачає і пропонує, щоб як він правив, так і далі правив. Ця позиція неадекватна, а головне нереалістична. Як би йому не хотілося б ділитися владою, він все одно змушений буде це зробити.
За матеріалами: Радіо Свобода
Він відзначає, що лише перспектива введення санкцій з боку США та країн Євросоюзу зупинила силовий сценарій придушення протесту, який розроблявся українською владою. Водночас, дестабілізуючий російський фактор залишається впливовим і заважає пошуку шляхів до мирного розв’язання конфлікту, зауважує політолог.
– Пане Рубан, на Вашу думку, чи відчуває українська влада реальність загрози введення санкцій з боку країн Заходу, і чи впливає ця перспектива на рішення та дії президента Віктора Януковича?
– Санкції, про які зараз говорять у Європі, спрямовані на те, щоб зупинити можливий силовий варіант. З цієї точки зору, ці санкції вже працюють. Вони не хотіли би втручатися у внутрішні справи України з метою зміни, наприклад, зміни однієї влади на іншу. Дипломатичні зусилля, яких докладали і європейські партнери, і США були спрямовані на те, щоб переконати українську владу в тому, що українські громадяни мають право на протест. Це діє. Це остудило «гарячі голови», «партію війни» у середині влади. Воно все ж змусило відмовитися від радикального сценарію, який влада вже очевидно намічала. Не випадково ж були прийняти ті закони 16 січня. Але в нас відбуваються розправи, які ледве камуфлюються під судово-процесуальні норми. Відбуваються ті жахливі історії, що сталися з Булатовим, Чорновол, історії з псуванням майна, а, найголовніше, загибель людей. Всі ці страхіття містять ознаки грубих порушень прав людини, і, навіть, злочинів щодо людей, які можуть мати наслідком судове переслідування в різних міжнародних організаціях.
– На скільки дієвими є намагання Росії впливати на українську владу і якими можуть бути наслідки цих спроб?
– Однією з причин протистояння на Майдані є тиск Росії, через який не відбулося підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Російська сторона, яка має дуже великий вплив в Україні, з різних причин, хотіла би мати Україну у якості абсолютно контрольованого сателіта, який не приймає ніяких рішень. Для Росії вибір суспільства, вибір народу нічого не означає. Пошук ворога, нагнітання пристрастей, прагнення розколоти Україну і поділити українців на західних націоналістів-бандерівців і на східних – все це деструктивні впливи, які не допомагають досягненню мирного розв’язання цього конфлікту.
– Якому з двох векторів впливу більше піддається Віктор Янукович, чи зможе він піти на компроміс з Майданом та парламентською опозицією?
– З останнього його звернення я почув тільки наступне. Нам пропонують зробити вигляд, що цих двох з половиною місяців протесту не було. На пропонують повернутися у 20 листопада 2014 року. Президент милостиво каже, що за це він підписав «закон про амністію», що він нас усіх вибачає і пропонує, щоб як він правив, так і далі правив. Ця позиція неадекватна, а головне нереалістична. Як би йому не хотілося б ділитися владою, він все одно змушений буде це зробити.
За матеріалами: Радіо Свобода
Теґі:
