Українська народна партія пропонує за 5 років в 5 разів збільшити доходи на селі.
Уряд нищить українського селянина, створюючи йому якнайгірші умови для виробництва. На наших ринках уже навіть такі традиційні для України овочі, як помідори, огірки, часник, цибуля, картопля фактично витіснені – турецькими, китайськими, італійськими тощо. Україна зможе відродити своє сільське господарство лише за умови підтримки українського селянина, переконаний кандидат в Президенти України від Української народної партії Юрій КОСТЕНКО. Його програма «Роби, купуй, захищай українське, - бо це твоє!» робить наголос на підтримці саме національного виробництва.
- Наскільки перспективною є нинішня модель розвитку українського сільського господарства? Іншими словами, куди прямує Україна?
- Україна все більше наслідує не європейську, а латиноамериканську практику, де земля належить «грошовим мішкам», а безземельні селяни є дешевою робочою силою. Україна має піти європейським шляхом, зробивши ставку на селянина-одноосібника та фермера як власників та орендарів землі, а також сформувати сильну державну політику охорони якості земель. Країни ЄС підтримують фермера, - в першу чергу, через дотації. В Україні ж дотації, формально передбачені в бюджеті, ніколи не доходили до виробника, оскільки поглиналися корумпованим оточенням депутатів, уряду чи місцевої влади.
- Чи вирішить проблеми України вільний продаж землі?
- Ні. Вирішення проблем села в Україні загнане в глухий ідеологічний кут, завдяки дискусії, - земля товар чи ні? Приміром, у Китаї земля – не може бути у приватній власності а відтак продаватися, але ефективна система оренди дозволила йому за темпами розвитку обігнати розвинені країни. В Україні ж заблокована і повноцінна приватна власність, і орендні стосунки. Сьогодні переоформити або взяти пай в оренду - це каторжна робота, ходіння по чиновниках та шалені хабарі. Приміром, у Вінницькій області один з членів УНП, який обробляє 78 тис га, на оформлення одного паю в 2,5 га сьогодні витрачає півроку і близько 600 грн. Теж саме відбувається і при переоформленні договорів оренди. Як орендар при такій системі може бути ефективним? Висновок один – дозвільну систему, яка душить селянина, потрібно звести нанівець.
- Якої ви думки про урядову політику щодо захисту селянина-одноосібника?
- Уряд його нищить. Приміром, з 1 січня 2010 року мали заборонити торгівлю на ринку українських - молока, молочної продукції і м'яса у відповідності з законом про якість та безпечність харчових продуктів. Бо, мовляв, наші селяни не можуть забезпечувати їх якість за вимогами СОТ. Однак це питання не до виробника, а до уряду, який за п’ять років підготовки до вступу в СОТ не створив умови, щоб на кожному українському ринку було необхідне холодильне устаткування. Завдяки УНП, яка внесла відповідний законопроект, введення цих заборон відклали ще на п’ять років. Таких прикладів «сприяння» уряду українському селянину-одноосібнику, хоч греблю гати!
- Чи сприяє, на ваш погляд, урядова політика розвитку власного сільськогосподарського виробництва?
- Ні, і це є найбільшою проблемою. На наших ринках уже нічого українського, крім сала, немає. Така зміна акцентів відбулася, завдяки урядовій політиці, спрямованій на завезення іноземної продукції. Це корумпована політика, оскільки імпортом займаються фірми українських депутатів та урядовців, які отримують шалені прибутки. Фермеру ж, члену УНП Дмитру Лисуну нікуди дівати, приміром, свій цукровий буряк, який він змушений везти на продаж за 120 кілометрів. Це сором для України, де цукрові заводи були кожні 20-30 км! Україна ж була цукровою столицею не те що СРСР, а – Європи! Нині ж зусиллями уряду, який імпортує м'ясо, цукрову тростину, цукор тощо, нищиться сільськогосподарське виробництво.
- З села біжить молодь! Як, на ваш погляд, виправити ситуацію?
- На рівні парламенту необхідно переглянути податкове та бюджетне законодавство, щоб село могло розвиватися за рахунок коштів від власної виробничої діяльності. Поки все це вилучатиметься в Київ, село ніколи не матиме ні високого рівня життя, ні фахових працівників.
- Чи ви бачите світло в кінці тунелю, - які перспективи має українське АПК?
- Цілком реально в найближчі 5 років в 5 разів збільшити бюджетні доходи від сільськогосподарського виробництва. Приміром, в Україні середній рівень збору зернових може складати 60-70 центнерів з га, майже без агрохімії. Це абсолютно реалістичні оцінки, які спираються на аналіз потенціалу України, - унікальні чорноземи та сприятливий клімат, - а також - європейську практику господарювання. Державна політика має стимулювати виготовлення кінцевої продукції в Україні, а не продаж напівфабрикатів за кордон, - приміром, необхідно трансформувати зерно у молоко чи м‘ясо, переробляючи їх в Україні. До речі, Україна могла б успішно зайняти в ЄС нішу експорту екологічно чистої продукції, якої в світі уже практично ніхто не виробляє. Українська народна партія пропонує сьогодні політику, яка дає відповіді на всі питання, що хвилюють українського селянина-одноосібника чи фермера. Якщо ж уряд продовжить політику за традиційно нищівним курсом, то селянам нема на що сподіватися.

Світлана Степаненко