Сьогоднішня ніч 9 років тому...
За цей час виросло нове покоління, яке не бачило цих процесів, до влади прийшло багато нових політиків, для яких Майдан, це зовсім інші цінності…
Це була одна з найстрашніших ночей ,де вирішувалася доля Майдану.
Після нічної наради в штабі ми,а це я,Аллодимир Брйко,Василь Пазиняк,Анатолій Дирів,Андрій МіщенкоСергій Аверченко,Ігор Бриченко,Володимир Мартиненко ішли відпочивати в готель «Україна»,провідавши і поговоривши з хлопцями-черговими на барикаді,що на Інститутській.
І тут побачили,що іде навала Беркуту на декілька десятків людей біля барикади. Перед нами-нардепами стояло завдання зупинити їх хоча б на декілька хвилин, щоб підбігла допомога.
Отже,попереду стояли нас шість нардепів, за нами перед барикадою невелика група афганців із двома каністрами бензину, яку готові були вилити на наступаючих і підпалити. Одночасно ми вели переговори з генералом Коноплянкою,який був тут старшим.Коли ми його попередили про бензин і що ми всі будемо тут горіти,він терміново доповідав комусь на верх ,а там приймали рішення. А це затягувало час і ми вигравали дорогоцінні хвилини.
Скажу ,що миттєво прибули мої колеги свободівці і ударівці на допомогу,прибували тисячі киян.
Протистояння відбувалося до ранку.
Ніхто в той час не думав про своє життя ,а тільки як би протриматися до допомоги.
Не можу не згадати,як Олег Медуниця ліг під колеса автомашини МЧС,яка мала б таранити барикаду,на асфальт,слизький як скло,бо був политий водою,яка замерзла і зробила справжню ковзанку,тут Тетяна Чорновол обв’язалася тросом, який беркутівці тягнули до барикади і який в любу секунду міг її перерізати навпіл,якщо б з нас хтось упав на цій слизькій дорозі...
Колись і я напишу книгу про Майдан і моїх друзів, опишу про Василя Пазиняка,якого шукав в істериці в трупарні,перекинувши з місця на місце всіх трупів,а їх було немало, після того, як його важко побили беркутівці, опишу, як нас добивали в Черкасах з Ігорем Бриченко,коли ми супроводжували автомайдан, як нас просто зрадили і кинули організатори, розкажу,як в перший день протистоянь Володимир Бойко відчув,що таке гумова беркутівська палиця та багато інших складних і страшних життєвих ситуацій, які довелось пройти із своїми друзями. А також розкажу про «поважних хероів»,які в цей час до ранку стояли у вікні готелю УКРАЇНА ,але побоялися вийти на допомогу.
Але це буде колись.

Михайло Апостол