Козацький марш надихав делегатів установчого з’їзду РУХУ у 1989 році
Які найсильніші враження збереглися в пам’яті про цей історичний форум 30 років потому? З таким питанням і проханням висловитися без попередньої підготовки веб-портал «Європейська Україна» звернувся до Сергія Бутка, співробітника Українського інституту національної пам’яті, одного з делегатів з’їзду від Чернігівщини.
Нагадаємо, що 8-10 вересня 1989 року в історії боротьби за незалежність України відбулася знакова подія — установчий з'їзд громадсько-політичної організації «Народний Рух України за перебудову». Цей факт в історії відзначається на державному рівні.
— ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА. Отже, що перше Ви згадуєте, коли говорите про установчий з'їзд РУХУ?
— СЕРГІЙ БУТКО. Народження РУХу як всеукраїнської організації у мене асоціюється з «Козацьким маршем», його ще називають «Запорізький марш». Перед відкриттям з’їзду, коли ми реєструвалися, а потім під час перерв він постійно звучав і створював разом із оптимістично-бойовими настроями делегатів неповторну саме українську атмосферу. Мені це важко описати словами, це нас надихало.
— ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА. А чиї виступи на з’їзді Вам найбільше запам’яталися?
— СЕРГІЙ БУТКО. Найбільше враження справили виступи Левка Лук’яненка, нашого земляка і члена чернігівської делегації, і В’ячеслава Чорновола, які фактично разом із Горинями та іншими самостійниками фактично були реальними провідниками громадського руху. Відчувалося, що вони чітко розуміли мету, перспективи і етапи РУХу, тобто для них його створення — тільки потрібний крок у правильному напрямі. Приємне враження справили виступи представників національних меншин – російської, єврейської, а також кримськотатарського народу. Чому? Вони з розумінням і повагою поставилися до Українських національних прагнень і вимог. Також для мене своєрідною сенсацією був виступ польського гостя Адама Міхника. Потім я став спеціально шукати інформацію про нього та його публікації.
Загалом, якщо спрощено казати, всі делегати і провідники РУХу на з’їзді, а це означає в Україні, ділилися на тих, хто бажав якогось радикального оновлення існуючого режиму влади (наївні, але це тоді була більшість), і тих, хто свідомо боровся за незалежну, демократичну Україну, розумів природу комуністичного режиму як форми російського імперіалізму. Другі – меншість, але вони поступово вели більшість до розуміння, готували до вирішального моменту, який настав 24 серпня 1991 року.
— ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА. А чий виступ Вас найбільше, так би мовити, розважив?
— СЕРГІЙ БУТКО. Леоніда Кравчука. Він тоді займав посаду завідувача ідеологічним відділом ЦК КПУ, як гість на з’їзді офіційно представляв КПСС. Ні до його виступу, ні після нього, я у своєму житті не чув такого майстерного, віртуозного і «масового» цитування класиків античності. У мене під час його промови склалося враження, що він вже тоді добре розумів приреченість комуністичної влади і реальну можливість майбутнього виходу України із СРСР. Само цим і пояснюється таке захмарне жонглювання цитатами античних авторів і словами офіційного представника влади.
— ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА. Який головний висновок Ви зробили після завершення з’їзду РУХу?
— СЕРГІЙ БУТКО. Під час форуму вирувала, так би мовити, атмосфера творчого пошуку як творити Україну, як зробити державу для людей. Неймовірне відчуття. На одній із перерв вийшов із залу на двір покурити і побачив десь збоку автобуси, які набиті бійцями ОМОНу – спецназу комуністичної міліції, їх так багато і такі грізні… Страх влади… Цей разючий контраст тільки підтвердив мій власний висновок, переконання, відчуття, що всі цілі, плани і мрії обов’язково здійсняться. Таке саме духовне піднесення відчули всі члени нашої рухівської делегації з Чернігівщини.
Загалом, якщо спрощено казати, всі делегати і провідники РУХу на з’їзді ділилися на тих, хто бажав якогось радикального оновлення існуючого режиму влади (наївні, але це тоді була більшість), і тих, хто свідомо боровся за незалежну, демократичну Україну, розумів природу комуністичного режиму як форми російського імперіалізму. Останні перебували в меншості, але саме вони поступово вели більшість до розуміння, готували до вирішального моменту, який настав 24 серпня 1991 року.
Записав Олександр МАЙШЕВ,
член Національної спілки журналістів України
Нагадаємо, що 8-10 вересня 1989 року в історії боротьби за незалежність України відбулася знакова подія — установчий з'їзд громадсько-політичної організації «Народний Рух України за перебудову». Цей факт в історії відзначається на державному рівні.
— ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА. Отже, що перше Ви згадуєте, коли говорите про установчий з'їзд РУХУ?
— СЕРГІЙ БУТКО. Народження РУХу як всеукраїнської організації у мене асоціюється з «Козацьким маршем», його ще називають «Запорізький марш». Перед відкриттям з’їзду, коли ми реєструвалися, а потім під час перерв він постійно звучав і створював разом із оптимістично-бойовими настроями делегатів неповторну саме українську атмосферу. Мені це важко описати словами, це нас надихало.
— ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА. А чиї виступи на з’їзді Вам найбільше запам’яталися?
— СЕРГІЙ БУТКО. Найбільше враження справили виступи Левка Лук’яненка, нашого земляка і члена чернігівської делегації, і В’ячеслава Чорновола, які фактично разом із Горинями та іншими самостійниками фактично були реальними провідниками громадського руху. Відчувалося, що вони чітко розуміли мету, перспективи і етапи РУХу, тобто для них його створення — тільки потрібний крок у правильному напрямі. Приємне враження справили виступи представників національних меншин – російської, єврейської, а також кримськотатарського народу. Чому? Вони з розумінням і повагою поставилися до Українських національних прагнень і вимог. Також для мене своєрідною сенсацією був виступ польського гостя Адама Міхника. Потім я став спеціально шукати інформацію про нього та його публікації.
Загалом, якщо спрощено казати, всі делегати і провідники РУХу на з’їзді, а це означає в Україні, ділилися на тих, хто бажав якогось радикального оновлення існуючого режиму влади (наївні, але це тоді була більшість), і тих, хто свідомо боровся за незалежну, демократичну Україну, розумів природу комуністичного режиму як форми російського імперіалізму. Другі – меншість, але вони поступово вели більшість до розуміння, готували до вирішального моменту, який настав 24 серпня 1991 року.
— ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА. А чий виступ Вас найбільше, так би мовити, розважив?
— СЕРГІЙ БУТКО. Леоніда Кравчука. Він тоді займав посаду завідувача ідеологічним відділом ЦК КПУ, як гість на з’їзді офіційно представляв КПСС. Ні до його виступу, ні після нього, я у своєму житті не чув такого майстерного, віртуозного і «масового» цитування класиків античності. У мене під час його промови склалося враження, що він вже тоді добре розумів приреченість комуністичної влади і реальну можливість майбутнього виходу України із СРСР. Само цим і пояснюється таке захмарне жонглювання цитатами античних авторів і словами офіційного представника влади.
— ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА. Який головний висновок Ви зробили після завершення з’їзду РУХу?
— СЕРГІЙ БУТКО. Під час форуму вирувала, так би мовити, атмосфера творчого пошуку як творити Україну, як зробити державу для людей. Неймовірне відчуття. На одній із перерв вийшов із залу на двір покурити і побачив десь збоку автобуси, які набиті бійцями ОМОНу – спецназу комуністичної міліції, їх так багато і такі грізні… Страх влади… Цей разючий контраст тільки підтвердив мій власний висновок, переконання, відчуття, що всі цілі, плани і мрії обов’язково здійсняться. Таке саме духовне піднесення відчули всі члени нашої рухівської делегації з Чернігівщини.
Загалом, якщо спрощено казати, всі делегати і провідники РУХу на з’їзді ділилися на тих, хто бажав якогось радикального оновлення існуючого режиму влади (наївні, але це тоді була більшість), і тих, хто свідомо боровся за незалежну, демократичну Україну, розумів природу комуністичного режиму як форми російського імперіалізму. Останні перебували в меншості, але саме вони поступово вели більшість до розуміння, готували до вирішального моменту, який настав 24 серпня 1991 року.
Записав Олександр МАЙШЕВ,
член Національної спілки журналістів України
Теґі:
