На тлі війни на Донбасі російська анексія Криму, яка відбулася рівно рік тому, хоч і відійшла на другий план. Однак політичне майбутнє Росії проявиться саме на півострові, вважає Інґо Маннтойфель - керівник відділу Європи та головний редактор російської редакції німецького видання DW.

Крим - це особливе місце для росіян, просто тому, що майже кожен російський громадянин колись провів на сонячному півострові у Чорному морі кілька щасливих днів відпустки. Привабливий у кліматичному сенсі Крим із XIX століття став для російської культури місцем відпочинку, спогадів і прагнень. Спершу там проводили літо російські царі. За радянських часів Крим перетворився на улюблену туристичну ціль для всієї країни. Від початку 1960-тих років мільйони заслужених "трудящих" із Росії проводили свої відпустки на півострові. Навіть після того, як Україна стала незалежною із розпадом СРСР, сотні тисяч росіян продовжували щороку їздити до Криму.

Тому не має дивувати, що багато людей у Росії вважають Крим "їхнім" півостровом. І коли Крим рівно рік тому, 18 березня 2014 року, "повернувся до Росії", багато росіян сприйняли це як результат історичної справедливості. Надто охоче вони послідували логіці Кремля, за якою жителі Криму добровільно проголосували за приєднання до Росії на референдумі, а президент Путін лише задовольнив це їхнє бажання.

Порушення міжнародного права
Важко пробитися через таку кількість емоцій і захоплення бойовим гаслом "Крим наш". Однак правова оцінка Заходу однозначна: анексія Криму російською державою суперечила міжнародному праву - навіть якщо залишити без уваги Конституцію України, яка узагалі не дозволяє референдумів про відокремлення. Або проігнорувати міждержавні договори між Росією й Україною, у яких Росія багаторазово визнавала територіальну цілісність України включно із Кримом. На додачу до цього, із точки зору Заходу, референдум не був вільним волевиявленням громадян у Криму.
Настільки короткостроково призначеному референдумові не передував процес справжньої політичної дискусії. У питаннях, запропонованих до голосування, не було передбачено навіть можливості залишитися у складі України. Та й увесь референдум проходив за присутності озброєних російських військових та пов’язаних із ними "сил самооборони". Навіть якщо багато росіян не хочуть цього чути: західна політика ніколи не визнає анексію Криму Російською Федерацією легальною.

Ключове питання майбутньої архітектури безпеки
З огляду на кровопролиття на Донбасі й дипломатичні намагання втілити мінські домовленості, юридична оцінка приєднання Криму видається лише другорядною. Однак статус Криму надовго обтяжуватиме відносини Росії і Заходу, навіть якщо для Донбасу буде знайдене дипломатичне розв'язання. США і Європейський Союз не можуть і не будуть миритися із порушенням фундаментальних принципів міжнародного права. Особливо з огляду на те, що президент Путін тим часом усе більш відкрито визнає провідну роль Росії у так званому "референдумі" у Криму.

Таким чином Крим без власної на те волі став символом зруйнованого миру і безпеки в Європі. Справжня розрядка у відносинах Росії й Заходу знову можлива лише тоді, коли буде знайдене міжнародне врегулювання юридичного статусу Криму - чи-то за допомогою відновлення українського суверенітету над Кримом, чи-то за допомогою російсько-українського договору, яким незалежне українське керівництво добровільно відмовиться від законних претензій на півострів.

Обидва варіанти на даний момент примарні, передусім із огляду на авторитарний курс президента Путіна. Через це розв’язанню кримського питання, яке отримає міжнародне визнання, мають передувати політичні зміни в Росії. Крим таким чином перетворився на дзеркало російської долі. Тепер це дійсно дуже особливе місце для росіян.