Обмін розвідувальною інформацією між Україною та США саме тому так і називається, що наші країни обмінюються інформацією. Тобто Америка теж отримує дані, які мають практичну цінність для її армії. Звісно, президент може політичним рішенням припинити цей обмін, але від цього постраждають і американські військові.
Аналогічна ситуація з постачанням зброї. Оскільки його оплачують європейськими коштами, а йдеться вже про $6,5 млрд, відмова від цих грошей завдасть шкоди американському ВПК. При цьому потенційна «дизельна» угода з Путіним принесе на порядок менше, якщо взагалі принесе бодай щось.
Усе це дає підстави для висновку: погрози президента США варто сприймати серйозно, але здебільшого це інструмент тиску. Малоймовірно, що США ухвалять рішення на шкоду власній армії та оборонній промисловості.
Не варто забувати й про те, що підтримка України залишається важливою для більшості американських виборців. А відкрита підтримка Росії у війні проти України навряд чи додасть голосів республіканцям.
Проте ситуація серйозна. І сподіваюся, нашій владі вдасться владнати цей конфлікт краще, ніж конфлікт із Південною Кореєю.

Микола Княжицький