Музей «Личаківський цвинтар» Львівська міськрада має намір реорганізувати у два ЛКП. Очільниця управління охорони історичного середовища Львова Лілія Онищенко вважає, що це сприятиме оптимізації та ефективнішому використанню бюджетних коштів, натомість директор ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» Ігор Гавришкевич такі дії розцінює як підштовхування музею до смерті.
Останнім часом питання Личаківського цвинтаря на порядку денному постійної депутатської комісії культури промоції, ЗМІ та туризму ЛМР виникало двічі. Першого разу, отримавши звернення директора ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» Ігоря Гавришкевича, що радше нагадувало сигнал SOS, депутати вирішили досконало вивчити ситуацію. Але навіть за другим разом, заслухавши всі сторони, вони не змогли збагнути проблеми у всіх її аспектах, попрохавши додатково час на осягнення конфлікту, до врегулювання якого їх закликають.
Сторонами «цвинтарного» конфлікту є власне дирекція ЛКП «Музей Личаківський цвинтар» та керівництво УОІС ЛМР, а зацікавленою стороною цілком може виявитися ЛКП Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг, де вважають, що у місті має бути тільки одна ритуальна служба, визначена органом місцевого самоврядування, і це жодним чином не якийсь музей.

Мерія схиляє музей фінансуватися «як вийде». Відколи працівники музею дізналися, що Львівська міськрада через управління охорони історичного середовища, якому підпорядкований Личаківський цвинтар, відмовляється виплачувати їм зарплатню, вони не на жарт стурбувалися й звернулися по захист до депутатів.
У зверненні заслуженого діяча мистецтв України Ігоря Гавришкевича до голови комісії культури ЛМР Ярослава Музичка зокрема йшлося: « Недавно управління охорони історичного середовища в односторонньому порядку, без погодження з директором, який є відповідальним за фінансово-господарський стан музею, своїм наказом № 5 від 25.02.2011 р та затвердженням єдиного штатного розкладу зобов’язало дирекцію музею провести виплату заробітної плати за лютий і січень місяці 2011р працівникам благоустрою, які завжди утримувалися за бюджетні кошти – з коштів, що надійшли від господарської діяльності музею.
В результаті цього необдуманого втручання в діяльність музею, по даних бухгалтерського обліку, станом на 01.03.2011 р. музей вперше за все своє існування отримав за два місяці збитки в сумі 109,3 тисяч гривень і змушений значно скоротити заробітну плату, (переведено всіх працівників на 0,5 окладу в березні місяці ц. р.), що негативно відбивається на його подальшому функціонуванні».
Коментуючи це, директор музею вважає, що сама унікальність і значимість музею-заповідника «Личаківський цвинтар» не дозволяє прирівняти його у фінансуванні до пересічного ЛКП, чи навіть до будь-якого іншого цвинтаря. На цій підставі Ігор Гавришкевич домагається скасування наказу УОІС ЛМР і поновлення дотацій для музею за аналогією із 2010 роком. А заробленими коштами, музей, за його словами, й надалі б розплачувався за газ, електрику, воду, вивезення сміття тощо.

Картинки, як останній аргумент УОІС. Не змігши проартукулювати аргументовані претензії до ЛКП, якому управління охорони історичного середовища скоротило штат працівників благоустрою і відмовило у бюджетному фінансуванні, заступник начальника УОІС Ігор Черняк не знайшов нічого ліпшого, як задемонструвати депутатам постійної комісії культури слайд-шоу, яке б свідчило про цілковиту занедбаність Личаківського цвинтаря, а відтак і про безгосподарність директора Ігоря Гавришкевича.
Однак ілюстративна акція зародила сумнів у підміні понять, – а надто, коли чиновник ставив знак дорівнює між реставрацією і благоустроєм. Обстоюючи зменшення фінансування музею Ігор Черняк вказував на незадовільний стан цвинтарних пам’ятників: «Торік музей одержав понад 1 млн грн з міського бюджету і 1 млн 800 тис. грн заробив. З них півмільйона пішло на прибирання й облаштування території, і тільки 41 тис. – на конкретні роботи. Та в нас за мільйон фасад Вірменської церкви зробили, а тут так звану реставрацію проводять на неналежному рівні!».
Оскільки пояснення Ігоря Черняка, який, за його словами, «в темі був тільки 3 години», ніяк не трималися логічного ядра, депутати, котрі не могли втямити чому позбавлення бюджетного фінансування стало «українсько-польською і загалом міжнародною темою», зажадали коментарів від очільниці УОІС ЛМР.
І Лілія Онищенко впевнено їм заявила: «Музей може на себе заробити!». А відмову в бюджетному фінансуванні аргументувала проблемами з поповненням міської скарбниці. Утім з її слів випливало, що навіть за функціонування музею на засадах самоокупності, міськрада вишуковуватиме способи надати якісь кошти на благоустрій території та зрізування дерев. «Кошти за благоустрій пішли на утримування штатів. У час жорсткої економії 45 прибиральників – це занадто» Оптимізація штату була погоджена із заступником директора п. Оліярником» – сказала Лілія Онищенко.
Це обурило директора та бухгалтера музею, які запевнили, що бюджет ЛМР на 2011 рік зарезервував музею 1 млн 19 тис. грн. власне на зарплату працівникам, і ці кошти жодним чином не можна провести за іншими статтями, бо це означатиме порушення фінансової дисципліни. Наприклад, торік музей використав бюджетні кошти на зарплату працівникам благоустрою (їх, до речі, наявних 25, а не 45) та на оплату послуг муніципальної дружини, як це було передбачено цільовим скеруванням.
Що ж до реставрації, то кошти на неї музей може вділяти тільки із зароблених (до речі, половину чистого прибутку забирає в ЛКП міськрада як дивіденди) грошей. Щоб заощадити й не переплачувати посередникам, музей сам закуповує матеріали, і залучає до робіт фахівців, укладаючи з ними угоди. У подібний спосіб вдається здешевити роботи на 40 відсотків.
Так за 10 років було відремонтовано 445 пам’ятників (загалом на 42 га цвинтаря розташовано 100 тисяч споруд, але на реставрацію каплиць і гробівців УОІС кошториси музею не підписує, ЛКП на реставрацію з бюджетних коштів не отримало ні копійки).
«У законодавстві передбачено, що заповідники, яким є музей «Личаківський цвинтар», утримуються за кошти державного або місцевих бюджетів. А зароблені кошти треба скеровувати на розвиток музею, а не утримання. Наш власник примушує нас утримуватися за ті кошти, які заробляємо, – це неправильно. З грудня почалося боргування за утримання. Прибирання території, вивіз сміття, – усе тепер має відбуватися за госпрозрахункові кошти.
Те, що працівників благоустрою перевели на утримання за кошти музею, суперечить ухвалі сесії, а також законодавству України», – переконував Ігор Гавришкевич, який не бачить послідовності у словах і діях УОІС, бо воно, усвідомлюючи, що 97 відсотків пам’ятників, які не мають власників, потребує реставрації, мало би гроші додавати, а не віднімати, так само не повинно б і віднімати право поховальної функції.

Музей прирікають на вмирання. Якщо музею «Личаківський цвинтар» відмовлять у повноваженнях здійснювати поховання, то це означатиме, що його позбавлять і таких необхідних доходів, а відтак вижити на госпрозрахунку він не зможе.
Директор і бухгалтер ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» ознайомили депутатів із доволі простою бухгалтерією підприємства: « У наших звітах усі кошти торік проходили за призначенням. Цього року капітальні видатки (до них належить і реставрація) заборонені, за винятком об’єктів «Євро-2012». Мінімальна сума для найбіднішого існування музею – 180-200 тис. грн на місяць. За січень ЛКП заробило 128 тисяч гривень, за лютий, коли директор був на лікарняному, – 58 тисяч, у березні, коли він вийшов на роботу, дохід знову зріс. Для нас це відкрило очі на певні процеси. Ми не боїмося прямо казати, що хтось іде в наступ, бо хоче змістити дирекцію».
А наступ справді вражає широким фронтом: 6 перевірок КРУ і 3 комісії за особистим розпорядженням Андрія Садового, останнє стосувалося незаконних поховань покійних не зі Львова. Від жовтня перевірки буквально паралізували роботу. Все це вилилося в подання міської прокуратури щодо відповідності посаді Ігоря Гавришкевича, але він його оскаржив і обласна прокуратура відкликала це подання, що трапляється хіба раз на 10 років. І тоді у гру ввели УОІС.
«Управління охорони історичного середовища скерувало доповідну мерові, яка містила недостовірну інформацію. На цій підставі було створено комісію, яка заново почала перевірку. Паралельно управління охорони історичного середовища створило ще одну комісію. Одночасно було скеровано відділ контролю та аудиту для перевірки. Але не вдалося назбирати матеріалу для звільнення директора, тому, щоб досягнути мети, вирішили створити два підприємства, реорганізувавши ЛКП.
У разі реалізації цієї ідеї міська рада сприятиме перетворенню Личаківського цвинтаря на занедбаний об’єкт, подібно до того, яким є Янівський цвинтар. Крім того, це позбавить дирекцію музею дуже необхідного доходу і реальних можливостей здійснення наукової діяльності та можливості дотримання порядку благоустрою та норм законодавства.
І, що найважливіше, вона може поставити під загрозу збереження пам’яток культури і саме існування музею-заповідника як музейної науково-господарської установи. Якщо від нас заберуть функцію поховання, то ми не зможемо вижити, бо втратимо більшу частину доходів», – сказав Ігор Гавришкевич, нагадавши, що повноваження функції ритуальної служби музею «Личаківський цвинтар» надав орган місцевого самоврядування на підставі ухвали сесії та статуту підприємства.

Із того, що депутати відмовилися розглядати питання ймовірної реорганізації музею у два ЛКП, котра буде пов’язана із позбавленням поховальної функції, то при прогнозуванні сценаріїв подальшого розвитку подій, аналітики можуть вже відсвіжувати в пам’яті сакраментальний сюжет про вмивання рук. Тому навіть, коли вони ретельно і досконало вивчать проблему припинення бюджетного фінансування музею «Личаківський цвинтар» це вже мало чим допоможе. А у Ігоря Гавришкевича нарешті з’явиться більше часу для малювання...

Довідка ЗІКу. Личаківський некрополь відкрили 1786 року за розпорядженням австрійської влади. Магістрат спланував цвинтар як паркову зону. Тут ховали духовних осіб, відомих політиків, діячів культури, науки, військовиків, чиї надгробки прикрашала пластика випускників римської, віденської, паризької, краківської, львівської художніх академій.
Ігор Гавришкевич 1987 року прийшов на Личаківський цвинтар із Орестом Шейкою, Левком Захарчишиним, Тарасом Стецьківим, Андрієм Квятковським, Дзвінкою Мамчур та іншими членами «Товариства Лева» впорядковувати могили українських видатних діячів. У за 10 років став його директором. З його ініціативи в заповіднику «Личаківський цвинтар» створено науковий відділ, який популяризує всі історичні надбання, пов’язані з похованнями на Личакові.
У музеї діє вчена рада у складі істориків та митців, що розглядає питання формування історичного середовища некрополя, спорудження меморіалів, порядок відновлення історичних поховань тощо.

Марта ГАРТЕН
Джерело: "Західна інформаційна компанія"