ваша підтримка важлива для незалежного видання стань патроном
- Пачєму ви не паставітє абаґрєватєль, у вас капєц, как холодно... Каже клієнтка майстрині манікюру. А та у відповідь лише нижче схиляється над робочим столом. Бо не може розповісти, що вже всі заощадження вклала в обладнання, яке працює на павербанках і батарейках. Тому що треба щомісяця платити за оренду, отже - працювати. І вона не осилить генератор. Але під термобілизною вже третій день носить памперс, бо через постійний холод - постійний цистіт, в туалет не завжди виходить добігти. - Я завжди у вас купувала свіжу сьомгу, ви мене розчарували, а я була вашою постійною клієнткою. Каже покупчиня продавчині. І та відводить погляд. Бо насправді це - сімейний бізнес, і вони осилили генератор, але той не тягне відкриті холодильники, і від свіжої риби, традиційно красиво розкладеної на білій кризі, довелося відмовитися. Покупчиня ображено йде і не бачить, що продавчиня стоїть у валянках, шапці і лижному костюмі. Бо генератор не тягне не лише холодильники, а ще й електричний котел, яким обігрівається приміщення. І щоб врятувати маленький бізнес, їй доводиться розставляти пріоритети. Подеколи складається враження, що безліч людей просто не розуміє, що країна живе у війні. І що манікюр, шугарінг, сьомга, поп-корн, кінотеатр - це нині не норма. А те, що бізнес робить ціною надзусиль. Бо орендну плату й податки ніхто не скасовував. Тож викручуйся, як можеш. Тому усі ці кав'ярні, салони краси, магазинчики на генераторах стоять зараз не на життя, а не смерть. Вони відчайдушно тримають тил, допоки ЗСУ і ТРО мужньо тримають фронт. Щодня здійснюють маленький подвиг, щоб країну не поглинули пітьма й відчай. Роблять усе, щоб після Перемоги було, куди повертатися. Вони не отримують під це гранти. Не розраховують на субсидії. Їх не фінансує бюджет. Кожен ват генераторного світла зрошений їхнім потом, затятістю і прихованими за ввічливою усмішкою слізьми. Вони гребуть з усіх сил, щоб не піти на дно. Бо разом з ними на дно може піти й країна. Тож коли наступного разу захочеться понарікати на бідний асортимент свіжої риби, холодний кабінет косметолога, неможливість відправки товару день-у-день в інтернет-магазині, згадайте, що в країні - війна. Війна. І просто подякуйте тим, хто щодня мовчки йде буденний подвиг, аби забезпечити бодай подобу нормального життя. Без них ми б давно з'їхали з глузду. Людяність - це те, що освітлює нас зсередини.