Лондон і Вашингтон оновлюють стратегію допомоги Україні
ЗСУ стабілізували лінію фронту. Наше військо -це наконечник спису Перемоги. Водночас, щоб уразити ворога невідворотно, нам потрібне міцне древко - Уряд воєнного часу.
Упродовж 8 років війни економіка так і не була перелаштована на воєнні рейки. Річ не у премʼєрі чи міністрах. Не працює система виконання базових функцій міністерств та немає між ними ефективної взємодії. Практично не існує звітності посадовців про політику відомств у час війни. А це вже загроза демократичному устрою країни. Тому потрібен другий - економічний фронт.
У силу того, як ціна протистояння з росією зростає і стає все більш відчутною, Захід накриває тривога через війну. Про відмову від підтримки Києва мова не йде, хоча рф погрожує Європі й Америці наслідками за цю підтримку. Про це у статті «Справа не лише у вуглеводнях» для Центру європолітики і аналізу (CEPA) пише чи не найвідоміший британський топ-публіцист, експерт з питань міжнародної безпеки Едвард Лукас. Звернімо увагу на його основні тези.
Захід намагається впоратися з високими цінами на енергоносії та дефіцитом постачання. Очікується, що в Німеччині ціни на газ взимку будуть у 7 разів вищими, ніж зазвичай. Французькі та німецькі енергопідприємства банкрутують. Наступними будуть промислові виробники, які потерпають через обмежене постачання енергоносіїв. Німеччина намагається захистити побутових споживачів від ринкових цін, але не в змозі зберегти їхні робочі місця. Такий стан справ загрожує вплинути на настрої у Європі.
Поки що небезпека здається віддаленою. Україна, хай і повільно, але отримує нову зброю. Західні донори утримують на плаву зруйновану економіку. Наступ росії на Донбасі вичерпався (принаймні, зараз). Але затишшя примарне. Щоб вижити, Україна друкує гроші у неймовірній кількості. Меншають податкові та митні надходження. Експорт обвалився. Резерви НБУ скорочуються (лише за червень – на 10%). Українська влада заявляє, що їй потрібно вже € 9 млрд. на місяць. Це вдвічі перевищує попередні оцінки.
У Європі вже існує напруженість щодо запасів зброї, яку можна відправити до України. Україна отримала достатньо від друзів, щоб не програти, але недостатньо, щоб перемогти. Отже у нинішній «війні на виснаження» росія, що має більше ресурсів і більші запаси (хай і застарілої) зброї, ще має перевагу. Додайте до цього політичну та економічну нестабільність, з якою Європа зіштовхнеться цієї зими : змерзлі, сердиті виборці та політики-популісти, які прагнуть зруйнувати єдність ЄС.
Але набагато похмурішими будуть результати боягузтва й нерішучості. Путін має дві цілі у цій війні:по-перше, знищити Україну як державу; по-друге, показати, що його сила волі більша, ніж у Заходу. Уявіть, як виглядатиме світ, якщо диктатор досягне успіху. Перемога рф в Україні означатиме падіння інших країн: невдовзі – Молдови та Грузії, а згодом - Естонії, Латвії та Литви. Глобальна довіра до Заходу, творена десятиліттями, буде зруйнована (плата за переважаюче бажання бути зігрітими у теплих оселях, аніж бажання бути вільними). Це також може стати потужним сигналом Сі Цзіньпіну, який обмірковує, як забезпечити зростання Китаю та занепад Америки.
Правильна відповідь колективного Заходу на ситуацію, що складається : не чекати, доки зима дасть копняка. Потрібно використати літні місяці для накладання непосильних витрат на кремль. Треба дати українському командуванню «зелене світло» для ударів вглиб російської території; забезпечити українців танками, винищувачами та іншою зброєю; посилити фінансові та інші санкції проти росії. Необхідно також фінансувати підтримку економічної стабільності України. Захід має чітко сформулювати мету: всеосяжна військова перемога України.
Насамкінець Лукас запитує: чи це не надто дорого і ризиковано? І відповідає: «Так. Але подивіться на альтернативу».
Сподіваюсь, що аналітика зіркового і визнаного Лукаса не сприйматиметься як критика, а сприятиме уважності урядовців. Ця експертиза розширює не менш знакову позицію тричі лауреата Пулітцерівської премії Томаса Фрідмана про те, що і Вашингтон ніколи не полишить наодинці народ України у війні з московією. А от українським чиновникам вже треба доводити свою компетентність та відданість справі Перемоги України у ці часи.
Павло Жебрівський
Упродовж 8 років війни економіка так і не була перелаштована на воєнні рейки. Річ не у премʼєрі чи міністрах. Не працює система виконання базових функцій міністерств та немає між ними ефективної взємодії. Практично не існує звітності посадовців про політику відомств у час війни. А це вже загроза демократичному устрою країни. Тому потрібен другий - економічний фронт.
У силу того, як ціна протистояння з росією зростає і стає все більш відчутною, Захід накриває тривога через війну. Про відмову від підтримки Києва мова не йде, хоча рф погрожує Європі й Америці наслідками за цю підтримку. Про це у статті «Справа не лише у вуглеводнях» для Центру європолітики і аналізу (CEPA) пише чи не найвідоміший британський топ-публіцист, експерт з питань міжнародної безпеки Едвард Лукас. Звернімо увагу на його основні тези.
Захід намагається впоратися з високими цінами на енергоносії та дефіцитом постачання. Очікується, що в Німеччині ціни на газ взимку будуть у 7 разів вищими, ніж зазвичай. Французькі та німецькі енергопідприємства банкрутують. Наступними будуть промислові виробники, які потерпають через обмежене постачання енергоносіїв. Німеччина намагається захистити побутових споживачів від ринкових цін, але не в змозі зберегти їхні робочі місця. Такий стан справ загрожує вплинути на настрої у Європі.
Поки що небезпека здається віддаленою. Україна, хай і повільно, але отримує нову зброю. Західні донори утримують на плаву зруйновану економіку. Наступ росії на Донбасі вичерпався (принаймні, зараз). Але затишшя примарне. Щоб вижити, Україна друкує гроші у неймовірній кількості. Меншають податкові та митні надходження. Експорт обвалився. Резерви НБУ скорочуються (лише за червень – на 10%). Українська влада заявляє, що їй потрібно вже € 9 млрд. на місяць. Це вдвічі перевищує попередні оцінки.
У Європі вже існує напруженість щодо запасів зброї, яку можна відправити до України. Україна отримала достатньо від друзів, щоб не програти, але недостатньо, щоб перемогти. Отже у нинішній «війні на виснаження» росія, що має більше ресурсів і більші запаси (хай і застарілої) зброї, ще має перевагу. Додайте до цього політичну та економічну нестабільність, з якою Європа зіштовхнеться цієї зими : змерзлі, сердиті виборці та політики-популісти, які прагнуть зруйнувати єдність ЄС.
Але набагато похмурішими будуть результати боягузтва й нерішучості. Путін має дві цілі у цій війні:по-перше, знищити Україну як державу; по-друге, показати, що його сила волі більша, ніж у Заходу. Уявіть, як виглядатиме світ, якщо диктатор досягне успіху. Перемога рф в Україні означатиме падіння інших країн: невдовзі – Молдови та Грузії, а згодом - Естонії, Латвії та Литви. Глобальна довіра до Заходу, творена десятиліттями, буде зруйнована (плата за переважаюче бажання бути зігрітими у теплих оселях, аніж бажання бути вільними). Це також може стати потужним сигналом Сі Цзіньпіну, який обмірковує, як забезпечити зростання Китаю та занепад Америки.
Правильна відповідь колективного Заходу на ситуацію, що складається : не чекати, доки зима дасть копняка. Потрібно використати літні місяці для накладання непосильних витрат на кремль. Треба дати українському командуванню «зелене світло» для ударів вглиб російської території; забезпечити українців танками, винищувачами та іншою зброєю; посилити фінансові та інші санкції проти росії. Необхідно також фінансувати підтримку економічної стабільності України. Захід має чітко сформулювати мету: всеосяжна військова перемога України.
Насамкінець Лукас запитує: чи це не надто дорого і ризиковано? І відповідає: «Так. Але подивіться на альтернативу».
Сподіваюсь, що аналітика зіркового і визнаного Лукаса не сприйматиметься як критика, а сприятиме уважності урядовців. Ця експертиза розширює не менш знакову позицію тричі лауреата Пулітцерівської премії Томаса Фрідмана про те, що і Вашингтон ніколи не полишить наодинці народ України у війні з московією. А от українським чиновникам вже треба доводити свою компетентність та відданість справі Перемоги України у ці часи.
Павло Жебрівський
Теґі:
