«Забуттю не підлягає» – під такою назвою 11 листопада 2009 р. почалося проведення серії передач головного редактора творчого об’єднання Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії Олени Кияшко до 20-річчя Українського добровільного культурно-просвітницького правозахисного благодійного Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. Іі співрозмовником у першій передачі був представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко.

Він розповів про історію створення Всесоюзного, Українського і Чернігівського «Меморіалу». Ініціаторами створення Чернігівського «Меморіалу» були тодішній викладач Чернігівського педінституту Віталій Розстальний і журналіст обласної газети «Деснянська правда» Віталій Москаленко – вони першими в Україні створили його неформально ще у кінці 1988 – січні 1989 рр. А у січні 1989 р. чернігівські делегати взяли участь у створенні Всесоюзної організації у Москві.

У чому особливість цієї громадської організації: це перша у колишньому СРСР потужна ініціатива знизу (без керівної ролі комуністичної влади) – громадяни ставили за мету відновити і зберегти пам’ять про жертви сталінського режиму, заповнити «білі плями» історії. Цікавий феномен – рух за реабілітацію жертв репресій під час відновлення правди усвідомив, що це були не помилки, а система злочинів комуністичного тоталітаризму, тобто держава була злочинною. У Чернігові знайшли місце поховань жертв масових репресій 1937 – 1938 рр. під с. Халявин, під Києвом – Биківню тощо. Саме активісти «Меморіалу» почали зривати покрови засекречення щодо голодоморів 1921 – 1923, 1932 – 1933, 1946 – 1947 рр. та інших жахливих злочинів комуністичної влади проти українського та всіх інших народів СРСР. Ця діяльність була однією з причин краху Радянського Союзу.

Відповідаючи на питання ведучої передачі, яка сама була активістом цієї організації від 1989 р., чому зараз, коли документально відомо про Голодомори та інші злочини комуністичного режиму, зросла кількість опонентів та їхня агресивність, історик підкреслив: «Це пов’язано з великим зовнішнім тиском і активності осіб, які або самі були виконавцями злочинів, або їхні нащадки».

Правда про жертви злочинів комуністичного тоталітаризму і героїв національно-визвольної боротьби нам необхідна для того, щоб такого не сталося у майбутньому. Український народ повинен бути господарем своєї долі.