Коли він помер, Київ прощався з ним 2 дні. Понад 100 вінків, труна, яку несли на руках через центр міста. Так проводжали чоловіка, який колись починав із торгівлі зерном на волах, став одним із найбагатших підприємців свого часу, а мільйони віддав на допомогу людям.
Сьогодні, 26 жовтня, минає 207 років від дня народження Миколи Терещенка — видатного українського підприємця та мецената.
Дитинство та юність Миколи минули в Глухові, на нинішній Сумщині. Його батько Артемій починав торгувати з дерев'яного воза. Родина поступово ставала заможнішою, але можливості дати синові університетську освіту не мала.
Юнаком Микола возив зерно до Криму, а звідти повертався із сіллю та рибою. Працював наполегливо й завжди тримав слово. Згодом поміщики настільки йому довіряли, що відпускали великі партії збіжжя в борг.
Під час Кримської війни Терещенки заробили значний капітал на постачанні продовольства армії. Микола вклав гроші в цукрове виробництво. До 1870 року він уже володів понад 10 заводами.
Його називали «цукровим королем».
Та Микола добре пам'ятав, як сам не мав можливості здобути вищу освіту. Тому щедро фінансував гімназії, училища, оплачував навчання дітей із небагатих родин.
Понад 20 років він очолював самоврядування Глухова. За його підтримки в місті будували лікарні, школи, дитячі притулки та вчительський інститут.
Дбав і про працівників своїх підприємств. На одному із заводів запровадили 8-годинні робочі зміни, відкрили безкоштовну лікарню та училище.
У 1893 році Микола створив фонд допомоги вдовам, сиротам і найбіднішим родинам. Люди отримували виплати навіть після смерті благодійника.
Особливо багато він зробив для Києва.
У 1894 році за його кошти відкрилася безкоштовна лікарня для бідних робітників. Людей тут лікували, годували, забезпечували ліками, а після виписки найбіднішим навіть видавали гроші на відновлення здоров'я.
Саме з цієї лікарні почалася історія сучасного «Охматдиту».
Терещенко підтримував створення Київського політехнічного інституту, будівництво Володимирського собору, розвиток мистецтва. Колекції його родини згодом стали частиною зібрань відомих київських музеїв.
У 1899 році, ще за життя мецената, одну з київських вулиць назвали Терещенківською. Цю назву вона зберігає й нині.
У 1897 році Микола втратив дружину Пелагею, з якою прожив майже 50 років.
Сам він помер 1 лютого 1903 року у віці 83 років. Поховали його в рідному Глухові, поруч із дружиною та батьками.
Після смерті лише нерухомість Терещенка оцінювали у 30 мільйонів рублів. А на благодійність за життя він пожертвував близько 5 мільйонів — колосальну на той час суму.
На гербі родини Терещенків були слова: «Прагнення суспільного добра».
Для Миколи Терещенка вони стали життєвим принципом. Він пройшов шлях від скромного торговця до одного з найбагатших підприємців, але свою велич показав не лише в умінні заробляти, а й у бажанні допомагати іншим.
Минуло вже 123 роки після його смерті. А лікарні, навчальні заклади й музеї, створені за його підтримки, продовжують служити Україні.
І це, мабуть, найкращий пам'ятник людині, яка зуміла перетворити власне багатство на добро для багатьох поколінь.

Українська перемога