В Україні має бути створений музей тоталітаризму, де кожен відвідувач міг би наочно пересвідчитися у масштабах злочинів тоталітарного комуністичного режиму проти українців.
«В зв’язку з прийняттям Верховною Радою пакету антикомуністичних законів, відповідно до яких комунізм прямо визнаний злочинним терористичним режимом, а архіви із свідченнями про злочини репресивних органів будуть відкриті, необхідно створити музей цієї кривавої епохи – музей тоталітаризму», - вважає Віце-прем’єр – міністр – Міністр культури В’ячеслав Кириленко.
Такий музей, який матиме і дослідницьку, і просвітницьку роль, насамперед сприятиме поширенню правди про історію комуністичної окупації України в 1917-1991 роках та застерігатиме суспільство від рецидивів таких історичних катастроф. Створення музею тоталітаризму має сформувати несприйняття у суспільстві будь-яких тоталітарних ідеологій та застерегти нові покоління від реанімації таких політичних режимів. Практичний досвід створення таких музеїв існує у країнах Балтії та Східної Європи.
«Пам’ятники комуністичним вождям, які відповідно до нового закону підлягають демонтажу, варто долучити до експозиції музею», - вважає Віце-прем’єр.
Ближчим часом у Міністерстві культури відбудеться нарада за участі громадськості та науковців для обговорення концепції музею тоталітаризму та можливого місця розташування майбутнього музею.

ДОВІДКОВО:
Відповідно до закону«Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», комуністичний тоталітарний режим 1917-1991 років в Україні визнається злочинним та таким, що проводив політику державного терору. Таке ж засудження отримав і націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарний режим.
За новим законом, держава здійснює розслідування злочинів геноциду, злочинів проти людства та людяності, військових злочинів, здійснених в Україні представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.
Держава вживає заходів, спрямованих на підвищення поінформованості громадськості про злочини, вчинені представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, розробляє та удосконалює навчальні посібники, програми та заходи з питань історії комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, людської гідності, прав і основоположних свобод людини, плюралізму та демократії.
Також держава заохочує та підтримує діяльність неурядових установ та організацій, які проводять дослідну та просвітницьку роботу стосовно злочинів, вчинених представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.
Архівні документи, зокрема документи колишніх радянських органів державної безпеки, пов’язані з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні, іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, а також будь-яка інформація, яка міститься у них, не належать до інформації з обмеженим доступом. Держава здійснює оприлюднення, забезпечує можливість вивчення та доступ до зазначених у цій частині архівних документів та інформації, яка міститься у них.
Відповідно до закону, місцеві ради, місцеві голови або голови ОДА ухвалюють рішення про демонтаж пам’ятників, пам’ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які займали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших радянських республік (за винятком осіб, діяльність яких була значною мірою пов’язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов’язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, боротьбі проти учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті.

Джерело: прес-служба Мінкультури