Важкий місяць серпень цього раз минув у Києві під знаком "митної війни", - пише Інна Булкіна у російському Ежедневном Журнале.
Оголошена вона була в ніч на суботу, 14-го, за 10 днів до чергової річниці української незалежності. Хоча спорадичні маневри почалися ще навесні, коли Україна ввела додаткові мита на ввезені автомобілі (страждальна фігура - Жигулі). Це, правду сказати, мало хто помітив. Тоді ж Росія пообіцяла обкласти митом українські труби і шоколад, що, в підсумку, і сталося. Тому коли надзвичайний санітар Онищенко "образив" солодку продукцію українських кондитерів, про "торгової війни" заговорили серйозно. Нарешті, 14 серпня російська митниця фактично заблокувала весь український імпорт - від порошенківських цукерок до ахметовського металу. Тут важлива тотальна невибірковість щодо потенційних жертв: коли в цукерках концерну Рошен, що належить Петру Порошенкові, були виявлені канцерогени, все було зрозуміло - у Порошенка репутація західника, чи не головного ідеолога євроінтеграції. Тим часом, Рінат Ахметов зі своїм Метінвестом - основний спонсор Партії регіонів, чий електорат традиційно голосує за дружбу зі східними сусідами.
Іншими словами, цукерки були "випереджувальним ударом". Українцям, імовірно, пропонувалося зробити висновки. Тут варто пояснити, що військові дії розгорталися на тлі багатомісячних і, як тепер уже зрозуміло, тупикових переговорів про входження України до Митного союзу і настільки ж тривалих, але куди більш продуктивних переговорів про асоціацію з Європейським союзом. Фактично Москва давала зрозуміти Києву, що, мовляв, іграшки скінчилися, пора визначатися, це наше останнє китайське попередження.
Українські збитки з моменту блокади оцінювалися в 2,5 млрд доларів. Аналітики з обох сторін взялися зводити цифри торгових балансів: 65 млрд. доларів становить зовнішній товарообіг України з країнами Митного союзу, з країнами ЄС на сьогоднішній день - 50 млрд. При цьому росіяни нагадують українцям, що Європа купує все більше цибулю і соняшникову олію, тоді як Москва - двигуни для вертольотів.
Українцям справді є що втрачати, але, судячи з останніх відчайдушних заяв російського віце-прем'єра Ігоря Шувалова й українського прем'єра Миколи Азарова, Київ залишився при своєму. З негативним сальдо, але з європейською перспективою. З дірками в бюджеті, але з відчуттям, що за 22 роки незалежності хоч якісь невеликі кроки до цієї незалежності, нарешті, зроблені. Кажуть (втім, говорили і раніше), що, втративши російські ринки, Україна отримає стимули до модернізації і через деякий кількість важких років прийде до того, до чого, в підсумку, прийшли країни Балтії. Ще кажуть, що після недвозначного російського "копняка" українські енергетики буквально за два тижні провели рекордну серію переговорів з Chevron, ExxonMobil і Shell щодо розробки родовищ сланцевого газу, що Нафтогаз планує і надалі скорочувати постачання російського газу і обіцяє до 2020 року повністю від них відмовитися. Все це можна розцінити як реальну перспективу, а можна - як демонстративну риторику у форматі обміну військовими діями. Але, як би там не було, цю війну - нехай на рівні емоцій - Україна виграла. Принаймні, у Києві сьогодні є відчуття, що "нас хотіли нагнути, але не нагнули".

Після переговорів 26 серпня український прем'єр-міністр зізнався, що готовий сприймати майбутній Митний союз "як реальність", але і майбутню асоціацію і зону вільної торгівлі України з ЄС теж слід "сприймати як реальність". Судячи за симетричною заявою Ігоря Шувалова, в Росії вже такої впевненості немає: асоціація України з ЄС передбачає "нескінченні переговори з країнами Митного союзу про рівні митно-тарифного регулювання", як заявив Шувалов. І продовжив: "По суті це означає, що ніякого Митного союзу не буде".

Джерело: Кореспондент