Музика, застигла в камені. Проголосуй за палац Розумовського!
Кожного дня до невеличкого містечка Батурин, що в Бахмацькому районі, їдуть безліч екскурсантів, аби оглянути Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця».
До започаткованого 1993 року чудового екскурсійного комплексу входять 39 об’єктів історичного значення. Проте найпопулярнішим об’єктом серед туристів заповідника є розкішний палацово-парковий ансамбль останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Про нього читачам «Нашого слова» розповідає науковий співробітник НІКЗ «Гетьманська столиця» Катерина Дзекун:
– З 1794 року Кирило Розумовський постійно проживав у Батурині. Саме тоді він і замислив будівництво грандіозного палацово-паркового ансамблю. Для цього до Батурина запросив колишнього придворного архітектора Катерини другої Чарльза Камерона. Єдине його творіння в Україні – це палацово-парковий ансамбль в Батурині.
Ансамбль складався з центрального триповерхового палацу з напівпідвалом, двох службово-гостьових флігелів, розміщених по обидві сторони від палацу і з’єднаних ажурною кованою огорожею. Всередині палац було оздоблено італійським мармуром, набірними паркетами, живописними плафонами, статуями та картинами, камінами італійського майстра Антоніо Канове.
Коли Кирило Розумовський помер, будівництво палацу припинили. І дуже прикро, що власник так жодного дня в своєму палаці не пожив. Доля не була прихильною до будівлі. Після смерті гетьмана палац перейшов у власність до сина Андрія Розумовського, який не мав можливості контролювати стан справ у Батурині (оскільки проживав у Відні). У 1824 році пожежа знищила майже всі інтер’єри. Кілька разів у XX столітті робилися спроби реставрації палацу, однак вони не були вдалими. У 2003 році розпочалася остання реставрація, яку успішно було завершено 2008 року.
Палац Розумовського офіційно відкрили 22 серпня 2009 року. На урочисту подію були запрошені нащадки гетьманського роду з Відня: Григір Розумовський з дружиною та доньками – Анною, Ксенією, Леоною та Софією. Григір подарував цінну річ – палаш останнього гетьмана із родинної колекції. Цей неперевершений експонат знайшов своє гідне місце в експозиції.
Загалом палац з часу його відкриття відвідали близько 100 тисяч гостей.
Палац Кирила Розумовського – це не тільки шедевр відомого архітектора Чарльза Камерона, але і єдиний музей Кирила Розумовського з цікавою експозицією оригінальних картин, ікон, старовинних вишуканих меблів та віденського роялю ХІХ ст. Тому і не дивно, що архітектурна перлина наразі є номінантом акції «сім чудес України». Кожен, хто має доступ до інтернету, може віддати свій голос за нього шляхом інтернет-голосування на сайті 7chudes.in.ua до 1 грудня.
Шановні читачі! Завітайте до палацу і пориньте в атмосферу ХVІІІ – ХІХ ст., послухайте незабутню екскурсію під звучання класичної музики, дізнайтеся, кому Бетховен присвятив свою п’яту симфонію, словом багато цікавого з історії родини Розумовських. Ваш голос, відданий за палац, стане достойною оцінкою геніальності Чарльза Камерона, щедрості Кирила Розумовського, професійності колективу Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»!
Олександр Назаренко
Джерело: "Наше слово"
До започаткованого 1993 року чудового екскурсійного комплексу входять 39 об’єктів історичного значення. Проте найпопулярнішим об’єктом серед туристів заповідника є розкішний палацово-парковий ансамбль останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Про нього читачам «Нашого слова» розповідає науковий співробітник НІКЗ «Гетьманська столиця» Катерина Дзекун:
– З 1794 року Кирило Розумовський постійно проживав у Батурині. Саме тоді він і замислив будівництво грандіозного палацово-паркового ансамблю. Для цього до Батурина запросив колишнього придворного архітектора Катерини другої Чарльза Камерона. Єдине його творіння в Україні – це палацово-парковий ансамбль в Батурині.
Ансамбль складався з центрального триповерхового палацу з напівпідвалом, двох службово-гостьових флігелів, розміщених по обидві сторони від палацу і з’єднаних ажурною кованою огорожею. Всередині палац було оздоблено італійським мармуром, набірними паркетами, живописними плафонами, статуями та картинами, камінами італійського майстра Антоніо Канове.
Коли Кирило Розумовський помер, будівництво палацу припинили. І дуже прикро, що власник так жодного дня в своєму палаці не пожив. Доля не була прихильною до будівлі. Після смерті гетьмана палац перейшов у власність до сина Андрія Розумовського, який не мав можливості контролювати стан справ у Батурині (оскільки проживав у Відні). У 1824 році пожежа знищила майже всі інтер’єри. Кілька разів у XX столітті робилися спроби реставрації палацу, однак вони не були вдалими. У 2003 році розпочалася остання реставрація, яку успішно було завершено 2008 року.
Палац Розумовського офіційно відкрили 22 серпня 2009 року. На урочисту подію були запрошені нащадки гетьманського роду з Відня: Григір Розумовський з дружиною та доньками – Анною, Ксенією, Леоною та Софією. Григір подарував цінну річ – палаш останнього гетьмана із родинної колекції. Цей неперевершений експонат знайшов своє гідне місце в експозиції.
Загалом палац з часу його відкриття відвідали близько 100 тисяч гостей.
Палац Кирила Розумовського – це не тільки шедевр відомого архітектора Чарльза Камерона, але і єдиний музей Кирила Розумовського з цікавою експозицією оригінальних картин, ікон, старовинних вишуканих меблів та віденського роялю ХІХ ст. Тому і не дивно, що архітектурна перлина наразі є номінантом акції «сім чудес України». Кожен, хто має доступ до інтернету, може віддати свій голос за нього шляхом інтернет-голосування на сайті 7chudes.in.ua до 1 грудня.
Шановні читачі! Завітайте до палацу і пориньте в атмосферу ХVІІІ – ХІХ ст., послухайте незабутню екскурсію під звучання класичної музики, дізнайтеся, кому Бетховен присвятив свою п’яту симфонію, словом багато цікавого з історії родини Розумовських. Ваш голос, відданий за палац, стане достойною оцінкою геніальності Чарльза Камерона, щедрості Кирила Розумовського, професійності колективу Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»!
Олександр Назаренко
Джерело: "Наше слово"