На Чернігівщині вшанували пам’ять борця за волю України Василя Хвоста
31 травня у с. Велика Кошелівка Ніжинського району проведено просвітницький захід на честь Василя Івановича ХВОСТА (1879—1912), місцевого уродженця, борця за волю України, громадсько-політичного діяча, депутата 2-ї Державної Думи Російської імперії, члена Української трудової громади.
Організатори: ГО «Українська ініціатива», волонтери з Ічнянщини та Ніжинщини за сприяння Українського інституту національної пам’яті.
Першу частину заходу проведено у лісі біля села Велика Кошелівка, в якому понад сто років тому збирав своїх однодумців Василь Хвіст.
З доповіддю про життєвий шлях українського патріота виступив Юрій КОСЕНКО, голова правління ГО «Українська Ініціатива». Він зокрема вказав: «Василь Хвіст був не просто оборонцем прав селян, а свідомим та послідовним борцем за незалежність України, який мав мужність відверто озвучити свою позицію з трибуни Державної Думи. Він завжди носив вишиванку, розмовляв українською мовою та виступив з гострою критикою закону про освіту, що його пропонував міністр Кауфман. Василь Хвіст наполягав на необхідності використання саме української мови під час викладання в школах України. Він був організатором української фракції в Думі, відверто заявив про прагнення України до автономії, а відтак і незалежності. Він був практиком і талановитим організатором національно-визвольного руху на теренах Чернігівщини. Саме з цієї причини російські імперіалісти та їхні мерзенні посіпаки катували Василя Хвоста у в'язницях та на засланні, де він, зрештою, і загинув за нез'ясованих обставин. Російські кати так і не змогли зламати Василя Хвоста – навіть на засланні він займався організацією українського підпілля, самоосвітою. Наш обов'язок – здійснити повноцінне повернення пам'яті про Василя Хвоста в інформаційний простір України, вивчити й осмислити його спадщину, адже Україна має шанувати своїх справжніх героїв, а не якихось огидних покручів, нав'язаних нам облудною російсько-радянською пропагандою».
Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті, привернув увагу до українського державницького мислення нібито «простого» селянина: «Василь Іванович був у 2-й Державній Думі одним із провідних ініціаторів та організаторів парламентської фракції «Українська трудова громада», тобто в імперії, де Україна після знищення козацької держави не була навіть окреслена адміністративно-територіально. Він виступав за незалежність України, яку на той час сучасники розуміли як її автономію. Вплив його діяльності опосереднено ми бачимо і після його смерті навіть у листівках початку Української революції в 1917 році, в яких якраз подані всі ознаки незалежної держави: національні уряд, зовнішня політика, військо, валюта, церква тощо. Іншими словами, Василь Хвіст зробив вагомий внесок в ідейну підготовку Української революції 1917—1921 років, створення Української держави у XX столітті. Його заповіт нащадкам актуальний і сьогодні: без власної демократичної, правової держави селянство та всі інші верстви населення не зможуть розв’язати гострі соціальні проблеми».
Представник Інституту національної пам’яті високо оцінив цей захід в контексті відзначення 100-річчя Української революції на державному рівні. Також він передав учасникам заходу вдячність і побажання успішної роботи від імені Тамари Демченко, відомої чернігівської історикині, однієї з дослідниць життя та діяльності Василя Хвоста.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, представник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, підкреслив, що як в імперській Росії, так і в Радянському Союзі та сучасній Росії системно репресували не тільки тих, хто боровся за вільну Україну, але й всіх, хто вважав себе українцем, не забував рідну мову, залишався патріотом своєї землі – громадських діячів і політиків, істориків, науковців, діячів культури і митців. Всі вони неодмінно зазнавали репресій: їх утискали, залякували, відправляли у заслання, ув’язнювали, а багатьох просто знищували.
Він нагадав про долю побратима Василя Хвоста, депутата 1-ї Державної думи від Чернігівщини Івана Тарасенка. Коли цей борець з царським режимом за права селян уже в СРСР підтримав Українську Автокефальну Православну Церкву, то його в 1922 році його не тільки заарештували, але й швидко розстріляли разом із дочкою-студенткою і 13-річним сином.
Євген ЗІНИЧ та Олег КУРИЛЕНКО, волонтери, ічнянські активісти, які брали участь в організації заходу, заявили про необхідність повернення із забуття українського героя, відзначення пам’яті про нього на національному рівні.
Потім вже в самому селі Велика Кошелівка відбулося відкриття меморіальної дошки на честь Василя Хвоста, яку встановлено на тій хаті, у якій він народився і жив. До учасників заходу приєдналися Олександр СОЛОМАХА, Великокошелівський сільський голова – староста Вертіївської об’єднаної територіальної громади, представники сільської громади.
Цей меморіальний знак виготовлено та встановлено зусиллями ніжинських активістів Станіслава ПРОЩЕНКА та Ігоря ЩОКІНА замість старого, що містив у тексті суттєві помилки.
Сергій БУТКО повідомив, що за результатами досліджень Тамари Демченко встановлено день народження Василя Хвоста – 21 березня 1879 року (раніше в усіх розвідках вказувався тільки рік народження). Юрій КОСЕНКО заявив про намір обов’язкового перепоховання праху видатного українця з Росії до батьківщини.
Учасники вшанували пам’ять борця за волю України та сфотографувалися біля рідної хати Василя Хвоста. Як наголосив Станіслав ПРОЩЕНКО, учасник бойових дій в складі 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області в сучасній російсько-українській війні, це перший крок до загальноукраїнського визнання борця за волю України.
Олександр Майшев,
член Національної спілки журналістів України
Організатори: ГО «Українська ініціатива», волонтери з Ічнянщини та Ніжинщини за сприяння Українського інституту національної пам’яті.
Першу частину заходу проведено у лісі біля села Велика Кошелівка, в якому понад сто років тому збирав своїх однодумців Василь Хвіст.
З доповіддю про життєвий шлях українського патріота виступив Юрій КОСЕНКО, голова правління ГО «Українська Ініціатива». Він зокрема вказав: «Василь Хвіст був не просто оборонцем прав селян, а свідомим та послідовним борцем за незалежність України, який мав мужність відверто озвучити свою позицію з трибуни Державної Думи. Він завжди носив вишиванку, розмовляв українською мовою та виступив з гострою критикою закону про освіту, що його пропонував міністр Кауфман. Василь Хвіст наполягав на необхідності використання саме української мови під час викладання в школах України. Він був організатором української фракції в Думі, відверто заявив про прагнення України до автономії, а відтак і незалежності. Він був практиком і талановитим організатором національно-визвольного руху на теренах Чернігівщини. Саме з цієї причини російські імперіалісти та їхні мерзенні посіпаки катували Василя Хвоста у в'язницях та на засланні, де він, зрештою, і загинув за нез'ясованих обставин. Російські кати так і не змогли зламати Василя Хвоста – навіть на засланні він займався організацією українського підпілля, самоосвітою. Наш обов'язок – здійснити повноцінне повернення пам'яті про Василя Хвоста в інформаційний простір України, вивчити й осмислити його спадщину, адже Україна має шанувати своїх справжніх героїв, а не якихось огидних покручів, нав'язаних нам облудною російсько-радянською пропагандою».
Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті, привернув увагу до українського державницького мислення нібито «простого» селянина: «Василь Іванович був у 2-й Державній Думі одним із провідних ініціаторів та організаторів парламентської фракції «Українська трудова громада», тобто в імперії, де Україна після знищення козацької держави не була навіть окреслена адміністративно-територіально. Він виступав за незалежність України, яку на той час сучасники розуміли як її автономію. Вплив його діяльності опосереднено ми бачимо і після його смерті навіть у листівках початку Української революції в 1917 році, в яких якраз подані всі ознаки незалежної держави: національні уряд, зовнішня політика, військо, валюта, церква тощо. Іншими словами, Василь Хвіст зробив вагомий внесок в ідейну підготовку Української революції 1917—1921 років, створення Української держави у XX столітті. Його заповіт нащадкам актуальний і сьогодні: без власної демократичної, правової держави селянство та всі інші верстви населення не зможуть розв’язати гострі соціальні проблеми».
Представник Інституту національної пам’яті високо оцінив цей захід в контексті відзначення 100-річчя Української революції на державному рівні. Також він передав учасникам заходу вдячність і побажання успішної роботи від імені Тамари Демченко, відомої чернігівської історикині, однієї з дослідниць життя та діяльності Василя Хвоста.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, представник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, підкреслив, що як в імперській Росії, так і в Радянському Союзі та сучасній Росії системно репресували не тільки тих, хто боровся за вільну Україну, але й всіх, хто вважав себе українцем, не забував рідну мову, залишався патріотом своєї землі – громадських діячів і політиків, істориків, науковців, діячів культури і митців. Всі вони неодмінно зазнавали репресій: їх утискали, залякували, відправляли у заслання, ув’язнювали, а багатьох просто знищували.
Він нагадав про долю побратима Василя Хвоста, депутата 1-ї Державної думи від Чернігівщини Івана Тарасенка. Коли цей борець з царським режимом за права селян уже в СРСР підтримав Українську Автокефальну Православну Церкву, то його в 1922 році його не тільки заарештували, але й швидко розстріляли разом із дочкою-студенткою і 13-річним сином.
Євген ЗІНИЧ та Олег КУРИЛЕНКО, волонтери, ічнянські активісти, які брали участь в організації заходу, заявили про необхідність повернення із забуття українського героя, відзначення пам’яті про нього на національному рівні.
Потім вже в самому селі Велика Кошелівка відбулося відкриття меморіальної дошки на честь Василя Хвоста, яку встановлено на тій хаті, у якій він народився і жив. До учасників заходу приєдналися Олександр СОЛОМАХА, Великокошелівський сільський голова – староста Вертіївської об’єднаної територіальної громади, представники сільської громади.
Цей меморіальний знак виготовлено та встановлено зусиллями ніжинських активістів Станіслава ПРОЩЕНКА та Ігоря ЩОКІНА замість старого, що містив у тексті суттєві помилки.
Сергій БУТКО повідомив, що за результатами досліджень Тамари Демченко встановлено день народження Василя Хвоста – 21 березня 1879 року (раніше в усіх розвідках вказувався тільки рік народження). Юрій КОСЕНКО заявив про намір обов’язкового перепоховання праху видатного українця з Росії до батьківщини.
Учасники вшанували пам’ять борця за волю України та сфотографувалися біля рідної хати Василя Хвоста. Як наголосив Станіслав ПРОЩЕНКО, учасник бойових дій в складі 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області в сучасній російсько-українській війні, це перший крок до загальноукраїнського визнання борця за волю України.
Олександр Майшев,
член Національної спілки журналістів України
Теґі:
