Про руйнування музею-садиби Остапа Вишні у Кринках, що на Херсонщині, мас-медіа час від часу згадують . Все-таки любов читачів до Остапа Вишні не може вбити навіть включення його творів до шкільної програми з української літератури, а Кринки розташовані не так далеко, аби вважатися глухим селом.
Тим більше що Кринки ще з 40-х років минулого століття – а саме тоді їх і уславив своїми «Мисливськими усмішками» Остап Вишня – стали культовим місцем мисливців та рибалок. Тут було збудовано Будинок відпочинку мисливців та риболовів «Кринки», пізніше перейменований на Будинок відпочинку імені Остапа Вишні. На території цієї турбази до 100-річчя з дня народження письменника було відкрито музей.
Проте з далекого 1979 року, коли музей-садиба прийняв перших відвідувачів, минув час. Варто лише глянути на світлини, якими рясніє інтернет… Наразі приміщення турбази разом із музеєм є власністю ПП «Маркеттранс». Проте цієї осені в рамках боротьби Генпрокуратури за повернення у державну власність розбазарених профспілками туристичних об’єктів прокуратура Цюрупинського району зробила спроби відсудити турбазу у нинішнього приватного власника. Яка доля чекає на музей – не знає ніхто… Ось як бачать ситуацію різні сторони.
Заступник директора ПП «Маркеттранс» Михайло Крижановський: Що ж тут дивного, коли вся країна зруйнована? Якщо ви стежите за пресою, то знаєте, що був суд, щоб не тільки нашу базу, а й інші подібні бази на Херсонщині повернути у державну власність. Вона раніше була профспілковою, а профспілки продали її. Тому справи в нас ідуть не вельми добре. Викупили турбазу у «Херсонтуриста» серйозні люди, які були в цьому зацікавлені. І вклали сюди чималі гроші… Коли ми почали будівництво, то думали, що все вийде швидко. А виявилося, що швидко у нашій країні нічого не робиться.
Почалася криза, і долар упав, а ті, хто вклав сюди гроші, побрали кредити й тепер нічого не можуть зробити. Отака халепа. Стільки вкласти – і марно! Ще два суди попереду. Доводиться добиватися хоча б повернення цих коштів… А вони чесні хлопці. Я їм просто співчуваю.
Будучи ще депутатом районної ради, я пробивав, щоб відділ культури забрав музей-садибу під своє крило, щоб вони відповідали за цей музей. Вони цього не зробили! Доки могли, ми намагалися підтримувати музей у належному стані.
Я просив у райраді тисячу гривень, якої нам не вистачило… Коли ми почали працювати, то по півроку не одержували зарплати. Проте ми зробили дуже багато! Власноруч усе ремонтували, білили, фарбували дах… Особисто я проводив екскурсії – безкоштовно, до нас їздили школи… Адже твори Остапа Вишні вивчають із 7 до 11 класу!
Все було гаразд до 2004 року. А тоді базу закрили – почалося зовсім інше життя… Перед нами постало завдання не лише зберегти базу, а й усі будівлі – почалися крадіжки, тож нам було дуже важко. Мені, бо я відповідав за цей об’єкт, і охороні…
Коли можливості підтримувати музей уже не було, всі експонати ми передали у краєзнавчий музей міста Херсон, а там – у філію Цюрупинського краєзнавчого музею. Щоб воно не валялося на задвірках турбази, доки її завершать, ми вирішили питання через адміністрацію, відділ культури і так далі. Таким чином експонати ми зберегли! Інша справа, що приміщення на сьогодні не підготовлене, і можливості здійснити ремонтні роботи зараз немає.
Якщо нам вдасться виконати реконструкцію самої турбази – ми розпочали з берега, – то музей буде зроблено так, як слід. Потрібно перекрити дах – зараз даху все одно що немає, там очерет… Час капітально відновлювати музей. Адже музей є музей – ми за те, щоб усе повернути, щоб більше людей приїжджали до нас…
Таблички двома мовами на зупинках, як дістатись до музею-садиби Остапа Вишні, почепили без нашого відома. Нічого нам не повідомили! Їх би годилось тимчасово зняти. Коли люди приїжджали і цікавилися – ми відправляли їх у Цюрупинськ…
Іноді нас знімає телебачення – ось кілька днів тому приїздили з «ТРК України», зайшли на територію турбази без відома, так що довелося навіть підключатися дільничному, щоб вивести їх звідти.
Зараз у нас нічого не виходить, але як тільки почнеться реконструкція турбази, почнеться і реконструкція самого музею.
Директор Цюрупинського історико-краєзнавчого музею Світлана Хріненко: Так, власники музею-садиби Остапа Вишні не зберегли музей й передали всі експонати нам на тимчасове зберігання. Час від часу ми їх виставляємо – залежно від того, яка у нас тематика виставок. Я б дуже хотіла, щоб ці експонати повернулись у Кринки, але коли я говорила про це з тамтешнім головою сільради, він нічого не міг мені сказати – будуть вони щось робити чи не будуть… Немає коштів!
Треба, щоб хтось цим займався, щоб хтось це відроджував… Ніякого руху там немає, нікому нічого не треба, територія музею є приватною власністю – і квит! А там же місце, яке могло би стати великим центром туризму. Хто це має вирішувати, на якому рівні – незрозуміло. Продали – а тепер спробуй його повернути назад!
Я навіть не знаю, як нам у цій ситуації бути. Якби ж то ми могли якось втрутитися! Та нам і самим пообрізали все. Звичайно, якось держимо свій музей, щоб не дай Боже щось не обвалилося, бо він теж потребує ремонту…
Прес-секретар Херсонської прокуратури Федір Самойленко: У першій інстанції прокуратура виграла позов. Чому взагалі було подано цей позов? Зараз іде перевірка по всіх об’єктах, що були у віданні профспілок. Адже до 1991 року, за часів СРСР, люди відпочивали в Будинках відпочинку за профспілковими путівками. І профспілка вирішила розпорядитись цими об’єктами, хоч не мала права передавати і перепродувати іншим особам. База імені Остапа Вишні також була у віданні профспілки, тобто залишалася за державою. Ця база стала приватною власністю – чому не мають прав приїхати сюди відпочити навіть ті ж мешканці Цюрупинського району? Там же мальовнича, гарна місцевість!
Я розумію, що теперішні власники вклали чимало коштів, але вони ж не з державою укладали угоду… Справа навіть не в тому, в якому стані ця база, – гадаю, це не секрет, в інтернеті повно її фотографій. Якби у розвиток цієї інфраструктури вкладалися кошти, мабуть, це було б видно. Я не берусь коментувати якісь майнові питання. Справа в іншому. За документами майно належало державі, а держальником – тим, кому довірили це майно – зроблено низку процедур, аби передати майно іншій особі. Зараз вирішено питання про розірвання цих угод. Стоїть завдання повернути це в державну власність.
База імені Остапа Вишні не єдина – таких об’єктів по нашій області налічується сім. Зараз ідуть судові спори, і власники мають повне право відстоювати свої інтереси у судовому порядку. Ніхто їм цього не забороняє робити. Далі будуть суди – крапку в цій справі ще не поставлено.

Атанайя Та
Джерело: http://nbb.com.ua