реклама партнерів:
Головна » 2011 » Травень » 3 » На початку травня в Чернігові втретє відбудеться благодійний проект «Танець мрії».

На початку травня в Чернігові втретє відбудеться благодійний проект «Танець мрії».


2011 » Травень » 3
Автор: Редактор
Коментарі: 0
Переглядів: 924
КУЛЬТУРА


Попередніх два проекти (2009-2010 років) збирали кошти для придбання медикаментів та вакцин для дитячих поліклінік і слухових апаратів для ветеранів війни.
Цьогорічне шоу збиратиме кошти на придбання комп’ютерів для міської бібліотечної системи. Але його основною метою є благородна справа: данина і сердечна подяка колезі, вчителю, митцю.
Цього разу учасники «Танцю мрії-3» (бізнесмени, депутати, журналісти, лікарі, освітяни, митці, спортсмени та громадські діячі) збиратимуть кошти для спорудження пам’ятника Почесному громадянину Чернігова, заслуженому діячу мистецтв України, художньому керівнику та головному диригенту академічного камерного хору ім. Дмитра Бортнянського, завідувачу відділу хорового диригування Чернігівського музичного училища ім. Левка Ревуцького, активному популяризатору духовної музики – Любомиру Боднаруку.

До цієї почесної справи долучаться не тільки учасники й організатори. Насамперед, це будуть звичайні люди, які прийдуть на концерт. Отже, це стане справою всієї чернігівської громади.

Чернігівщина не є батьківщиною маестро (він народився на Тернопільщині), але вона стала для нього рідною, другою колискою його творчості. Багато років тому він приїхав сюди і залишився тут назавжди. Саме тут стала реальністю одна з його мрій: у 1996 році у великій українській хоровій родині спалахнула зірка Чернігівського камерного хору ім. Д. Бортнянського, який називають одним із найдинамічніших хорових колективів України. Ім’я Любомира Мирославовича довіку вписано золотими літерами в історію музичного мистецтва України і Чернігівського краю зокрема, адже він зробив величезний внесок у розвиток культурного життя.

З нагоди проведення шоу в культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо» відбулася прес-конференція, в ході якої менеджер проекту, учениця Любомира Боднарука – Оксана Тунік-Фриз ознайомила представників ЗМІ та прес-служб з метою третього проекту. Тут були присутні організатори та учасники попередніх і нового «Танців», дружина Любомира Мирославовича, Любов Федорівна, його учні. Мені було дуже приємно брати участь у даному заході, адже мене запросили не лише як представника преси, а ще – і я цим пишаюся – як ученицю пана Боднарука (під керівництвом якого, до речі, я працювала і в хорі ім. Д.Бортнянського в рік його створення). Так, доля винагородила мене, як і пані Оксану, щастям особисто знати цю людину. І я була вдячна за можливість поділитися того дня на прес-конференції своїми спогадами з присутніми. І слухаючи інших, мені спало на думку, що «нерукотворний пам’ятник» Любомиру Боднаруку був споруджений ще за його життя: його працею, талантом, щиросердною участю в долях, творчості та діяльності тих, хто його оточував. Цим пам’ятником було людське визнання. Сьогодні ним є наші спогади.

Диригент, діяч, керівник, артист, майстер. Для нас він, насамперед, був справжнім вчителем – провідником у країні на ім’я Музика. Таким вчителем, якому дав визначення історик Василь Ключевський: «Щоб бути гарним вчителем, треба любити те, що викладаєш, і тих, кому викладаєш». Він любив і вмів учителювати. Він любив своїх учнів, був відкритий для них. Ось його слова з одного інтерв’ю: «Ми разом росли і ростемо: я старішаю, мудрішаю, і вони мене наздоганяють. Ми навчаємося один у одного». Любомир Мирославович прийняв нас під своє крило ще зовсім юними і став для нас і очільником, і наставником, і другом, і помічником, і взірцем. Він вчив нас не лише знати, розуміти, чути і відчувати музику. Він вчив нас користуватися палітрою звуків і почуттів; працювати сумлінно, зважуючи і перевіряючи кожний крок, та водночас не боятися робити помилки, випробовуючи щось нове. Вчив нас бути родиною, бути гідними нашої справи, бути шукачами і винахідниками своєї долі. І, навіть, якщо в подальшому житті ми, його учні, його «хоровий кістяк», обирали інші шляхи, він ніколи не винуватив жодного. Навпаки, знаходив слова підтримки, схвалення і віри в наш вибір.

Він був порядною інтелігентною людиною. Завжди розмовляв українською мовою. Краще буде сказати співав нею. Красиво, мальовничо, особливо, невимушено, візерунково, грайливо (всіх епітетів і не перелічити). І розмовляючи з ним, всі також переходили на українську. Але не тому, що так вимагав етикет, а тому, що його дуже поважали і тому, що не можна було не потрапити під чари його мовного співу.

Не можна не згадати і про Любомира Боднарука, як про людину несамовитого витонченого гумору. Гумору дуже колоритного, не злого, але вкрай повчального. Студенти, особливо творчих спеціальностей, народ невгамовний, який, часом, доволі складно приборкати і тримати в певних рамках. Часто-густо бувало й так, що хтось не вивчив сумлінно свою партію і слова чи не підготувався до диригування, чи декому вкрай було треба щось обговорити під час хорової дисципліни, чи співали так-сяк тощо. Терпець урветься у будь-кого, але вмінням толерантно натякнути «порушнику» так, щоб не образити, але привести до тями, Любомир Боднарук володів ювелірно. На допомогу вчителеві приходив гумор. Ну хто, скажіть, образиться, коли під час репетиції почує: «Ви так співаєте, наче щелепа звисає на завісах», «Подивись, диригуєш, наче сардельками», вивчаючи твори іноземною мовою – «Шановні ангельці, співайте англійською», «Сопрано, верещите так, наче кози, приперті до околоту», «Не співайте, наче мокре горить, або прівіклі рукі к топору», «Ви що, показилися, чи зміна погоди буде?»... Було багато інших... Їх ми залишимо тільки для себе. Всі сміялися, але кожний розумів, що такий натяк – серйозна справа і жоден не наважувався ігнорувати. Ми це усвідомлювали. І він це знав. Протягом усіх років навчання ми потай записували за ним його крилаті фрази та афоризми. Ми надрукували їх і в день отримання дипломів, вже під час святкування, подарували йому цю збірку. Він щиро сміявся разом із нами, коли ми зачитували ці записи, а потім, посміхнувшись, не змінюючи власному стилю, покивав пальцем і сказав: «Смішно? То я ще додам!». І дуже приємно знати, що в родині й досі зберігають і ці рукописи, і наш подарунок, на якому вигравірувано дарчий надпис: «Любому Любомиру Мирославовичу від люксусових дівчат та квадратових хлопців!». Так, це він нас так називав. З любов’ю, по-батьківськи.

А 7 грудня 2009 року зупинилося його серце і наступного дня Чернігівщина прощалася з ним назавжди. Я прийшла до свого вчителя з букетом жовтих троянд, які в нашій культурі дарують діячам мистецтва на знак захоплення їхнім талантом і досягненнями. В усі часи на селамі – мові квітів – жовтий колір символізував світло, волелюбність, визнання, гордість і пошану. Все те, що я відчуваю до цієї непересічної людини. І стоячи поруч зі своїми колишніми однокурсниками, я усвідомила, що того дня ми прощалися не тільки з вчителем і митцем. Ми прощалися з нашою золотою юністю, з роками справжнього студентства, коли формувався наш світогляд, прагнення і мрії, гартувалися наші душі і народжувалися ми, як особистості. І він був поруч. Тоді я вкотре переконалася, що саме так, з осмисленням переходу у вічність близьких нам людей – батьків, вчителів, коханих, друзів – зачиняються двері в минуле, якому немає вороття, але з яким ніколи не переривається зв’язок. Таким зв’язком для нас є наша пам’ять, фото/відео архіви, живопис, книги, споруди і… пам’ятники.

Отже, благородній справі – бути! Хтось, певно, скаже: «Чому пам’ятник саме Боднаруку? Є інші, хто достойний бути увіковічений у граніті». Безперечно є. І достойні, і видатні, і несамовиті. Але цього разу – це буде саме він. І цьогорічна весна станцює свій «Танець мрії» саме для нього. Бо цього хочуть його колеги, друзі, учні, шанувальники.

Низький уклін тобі, дорогий учителю, сердечна подяка і довічна шана…

Юлія Найда





QR-код посилання на сторінку
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.






Коментарі

avatar

Останні новини

18:04
27-Січ-2020
Бійка у Харкові: п’ята колона піднімає голову
Сьогодні, 27 січня, в Харкові вперше за останні кілька років підняли голову захисники
20:50
26-Січ-2020
У чернігівській "Просвіті" - лекція про Крути
25 січня у приміщенні Чернігівського обласного об’єднання Всеукраїнського Товариства
20:25
26-Січ-2020
Знову втрати на російсько-українському фронті: 2 військових загинули і 2 травмовано
Упродовж поточної доби збройні формування Російської Федерації 12 разів порушили режи
14:39
26-Січ-2020
Ярослав Качинський: Росія атакує там, де бачить слабке місце - як у Криму і на Донбасі
Лідер правлячої партії Польщі "Право і справедливість" Ярослав Качинський заявив, що
18:13
24-Січ-2020
Константинополь не визнає титулів єпископів московського патріархату в Україні
У щорічному виданні Константинопольської церкви Українська православна церква названа
11:09
24-Січ-2020
У Чернігові СБУ викрила антиукраїнського Інтернет-агітатора
Чернігівське Управління СБУ викрило та припинило діяльність місцевого жителя, який по
12:50
23-Січ-2020
Посли миру – лауреати Міжнародної літературної премії миру за 2020 рік
Міжнародний Центр «Незалежне посольство миротворців» (Німеччина, голова міжнародного
12:45
23-Січ-2020
Названі лауреати премії ім. Якова Гальчевського
За багаторічною традицією, яка була започаткована у 1995 році, громадський комітет Вс
12:22
23-Січ-2020
Нагороджені міжнародною медаллю Івана Мазепи за 2020 рік
Почесною нагородою Міжнародної літературно-мистецької Академії України – міжнародною
21:47
22-Січ-2020
У Чернігові відкрили виставку про українську армію доби Української революції 1917-1921 років
З нагоди Дня Соборності в Чернігівському обласному молодіжному центрі відбулося відкр
Усі новини