Більше мільярда яскраво–жовтих квітів килимом вкрили межі Барського і Мурованокуриловецького районів. Дикорослі півники заполонили десять гектарів землі біля сіл Долиняни, Снітків та Супівка, на березі річки Караєць.
Екологи кажуть: незважаючи на те, що іриси не є рідкісним видом рослин і не занесені до Червоної книги, випадок унікальний тим, що ареал їх розповсюдження поширився з невеликої ділянки на значну площу, пише Україна молода
Місцеві жителі пов’я­зують «нашестя» ірисів iз легендами та історичними подіями. Кажуть, місце цвітіння омите любов’ю і втратами. «Земля тут зрошена польсько–українською кров’ю. За часів Коліївщини, підписання Барської конфедерації на теренах долини ірисів загинуло чимало славетних козаків, гайдамаків, польських інтелігентів», — розповів «УМ» сільський голова Снітківа Віктор Ольшевський.
Із висоти пташиного польоту долина нагадує серце. Пан Ольшевський переповідає: «Існує легенда, за якою колись давно наша молода панянка закохалася у кріпака із сусіднього панства. Шлюб був приречений. Проте батько дівчини змилувався над донькою і вирушив до господаря кріпака, запропонувавши викупити хлопця. Сусідський пан позаздрив справжньому коханню і віддав пастуха у рекрути. Саме тоді на місці, де, востаннє прощаючись, двоє люблячих сердець рясно полили береги Карайця гіркими сльозами, і виросли іриси. Жовтого кольору — кольору вірності та розлуки. Певно, тому люди охрестили цю долину «сльозливою», а річка Караєць отримала таку назву від слова «крає», тобто «роз’єднує».