Саме так оцінив Корюківську трагедію 1-3 березня 1943 р. представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко.
2 березня 2010 року сумну подію знищення нацистами мирних жителів Корюківки було обговорено під час круглого столу в ефірі чернігівського обласного радіо «Сівер-центр» заступником начальника управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації Юрієм Музикою, істориком, власним кореспондентом газети «Голос України» в області Сергієм Павленком, представником Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергієм Бутком та головним редактором творчого радіомовлення Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії Оленою Кияшко.
С. Павленко зазначив, що безпосередньою причиною знищення містечка разом із мешканцями став розгром 27 лютого 1943 р. німецького гарнізону у Корюківці радянськими партизанами з’єднання О. Федорова. Головна мета цієї акції – звільнення заручників із корюківської в’язниці, якими були члени родин партизан та підпільників. Дослідник відмітив, що з 1941 р. розстріл окупантами мирних жителів за вбитих партизанами і підпільниками німецьких солдат і службовців був звичайною практикою.
За наказом гітлерівського генерала Адольфа Хайзінгера вранці 1 березня 1943 р. у Корюківка прибув есесівський каральний загін чисельністю від 300 до 500 чол. Населений пункт було оточено. Всіх мешканців зганяли в групи по 50-100 чол. в великі будинки церкви, театру, ресторану, земельного відділу і розстрілювали. Одночасно прочісували всі хати й околиці і вбивали жителів. Після знищення всіх знайдених корюківців карателі селище спалили. Очевидці казали, що дим і заграву від пожеж було видно у Щорсі, Сосниці, у Холмах.
Наслідки гітлерівського злочину: вбито близько 7 тис. мешканців. З 1300 будинків, наявних у місті до акції, залишилося 10 – переважно цегляних.
С. Павленко і С. Бутко відмітили, що радянські партизани (загальна чисельність з’єднання до 3 тис чол.), які були неподалік у с. Тихоновичи мали можливість завадити карателям повністю винищити Корюківку і врятувати хоча б частину жителів. Проте, вони не здійснили жодних заходів проти карателів за відсутністю наказів командирів.
Ю. Музика розповів про заходи органів виконавчої влади, міської ради Корюківки та громадськості щодо вшанування пам’яті невинно убієнних. Протягом осені 2009 року проведено ремонтно-реставраційні роботи меморіального комплексу на честь воїнів-земляків, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років у м. Корюківці. Зокрема, було виділено 240 тис. грн з обласного бюджету, надане фінансування Корюківською міською радою та зібрані гроші громадою району.
С. Бутко дав таке порівняння: білоруська Хатинь – 22 березня 1943 р у селі гітлерівцями знищено 149 осіб, чеська Лідице – 11 червня 1943 р. вбито у селищі і замордовані у концтаборі 320 чол., Французька Орудар – 10 червня 1944 р.знищено у селищі 642 чол. Про це всі знають в Європі та на пострадянському просторі, а про трагедію в Корюківці майже ніхто за межами області.
Учасники обговорення підкреслили, що спільними зусиллями треба поінформувати вітчизняну й світову громадськість про Корюківську трагедію. Це наш обов’язок для вшанування і збереження пам’яті загиблим і ще одне щеплення проти загрози будь-якого тоталітаризму.

Джерело: Управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації.