Найперші
Коли держава наша поставала
З коротким іменем як спалах - Русь,
Її душа без Віри тихо спала,
Незаймана і чиста, мов обрус.
І руси в сутінках, роз`єднані, блукали,
Святиням поклонялись в різні боки.
І тим незгоди у серцях плекали,
Неначе між братів яри глибокі.
Потреба єдності над Києвом літала,
Понад Дніпром до моря, над лісами,
Літами – зимами, понад віками…
І ось в літописах пророчо написали,
Що Ольга, мов зоря над рідним краєм
Зійшла, змінивши часу давній вимір.
Провісниця – княгиня й досі сяє,
А з нею – сонце Віри Володимир.
Вони найперші молоду державу
Хрестом навічно поблагословили,
Щоб Україна – Русь у мирі й славі
Жила заможно, вільно і щасливо.

Надія ГАЛКОВСЬКА,
кавалер Ордена княгині Ольги