Масову появу шовковиці у Лісостепу справедливо пов’язують із роками середини минулого століття. Саме тоді колгоспам середньої України адміністративно нав’язувалася галузь шовківництва. Яка, по суті, все-таки була далекою від цієї кліматичної зони. Адже для шовковиці "земний рай” − південні регіони. Звідки вона і родом. Та те що було, то було. В ті часи практикувалося розведення шовкопрядів і в домашніх умовах. Причому, це було вигідною справою. За шовкову сировину добре платили на приймальних пунктах. Тож і не дивно, що шовковиці масово садилися у присадибних садах, поряд шляхів, у лісосмугах. Вже не кажучи про те, що кожен колгосп був зобов’язаний утримувати сад шовковиці.
Заразом, потрібно сказати, жителі районів Лісостепу належним чином не оцінили дерево. Шовковицю більше звикли споживати свіжою. На зиму її мало хто заготовляє. А дарма!. Адже ягода має ряд цілющих властивостей, з неї виходять смачне варення та компоти.
А взагалі, шовковиця, − це більш витривалий і більш розповсюджений родич інжиру. Її батьківщина – Передня та Середня Азія. На півдні вона культивується як декоративне та плодове дерево. На Сході шовковицю вважають священним деревом. Під її кроною у дворі ставлять стіл, за яким у спеку збирається вся сім’я. Аксакали полюбляють під шовковицею відпочивати.

Шовковиця розмножується насінням. Є культурні сорти, які розповсюджуються щепленням або паростками від материнського стовбуру. Досить багато культурних сортів можна зустріти в Криму. На півострів дерево потрапило досить давно. Швидше всього, у середні віки. Про це свідчать і назви сортів. Наприклад, костянтинівська (цареградська) шовковиця. Це дерево зустрічається на південному березі Криму. Часто величезними віковічними екземплярами. Про цей сорт у свій час багато писав Лев Костянтинович Симиренко. За свідченням ученого, цареградська шовковиця вимоглива до тепла і грунту. В умовах Криму її краще прищеплювати на сіянець звичайної білої шовковиці.
Персидська велика біла шовковиця зустрічається доволі рідко. Проте не тільки на південному березі Криму. До речі, у дикому вигляді біла шовковиця невідома. Культивували її під час вищезгаданого колгоспного періоду, в основному, у степових та лісостепових районах.

Шовковиця – надзвичайно корисна лікарська рослина. Її лікувальні властивості були відомі ще у біблійські часи. В плодах містяться вітаміни В1, В2, С, РР, каротин, органічні кислоти (яблучна та лимонна), ефірні олії та ін. Цінні плоди і тим, що містять у собі вуглеводи (глюкоза, фруктоза, сахароза) та солі заліза.
Свіжі плоди корисні при малокрів’ї, вони сприяють відновленню порушеного обміну речовин в організмі.
В науковій медицині ягоди використовують при гіпохромній анемії, яка пов’язана з гастритом при пониженій кислотності шлункового соку. Корисна шовковиця при шлунково-кишкових захворюваннях (ентероколіти, дизентерія, дісбакеріоз) і хворобах жовчовивідних шляхів.
Офіційна медицина має досвід лікування великою кількістю свіжих плодів хворих міокардіострофією та пороком серця. Після курсу лікування у хворих слабіли болі, покращувалася робота серця, зменшувалася задишка, відновлювалася працездатність.
Сік і настій (або компот) використовуються як відхаркувальний та мочегінний засіб. Сік − також ефективний засіб для лікування язв у ротовій порожнині і в горлі. Настій листя шовковиці в народній медицині використовують при гіпертонії, запалювальних процесах, при кашлі.
В китайській народній медицині відвар коренів шовковиці вживають при нирковій недостатності та імпотенції. Щодо останньої проблеми, через століття передається рецептура приготування шовковиці з медом для лікування чоловічих "страждань”. Ось цей рецепт:
Кілограм свіжої або півкілограма сухої ягоди (чорної або білої – нема значення) слід прокип’ятити у півлітрі води 30 хвилин. Настій злити в інший посуд, додати нової води і знову кип’ятити 30 хвилин. Далі злити воду, масу покласти у воду першого кипіння, перетерти, аби вона стала в’язкою, додати 300 г меду. Довести до кипіння. Охолодити. Скласти в скляний посуд. Вживати по чайній ложці 2 рази в день через годину після їжі. У віці за 45 років корисно приймати як чоловікам, так і жінкам. В останніх клімакс пройде м’яко, без тривог і хвилювань.

І останнє, що стосується чоловічої статі. Якщо хлопчик у дитинстві переболів паратитом ("свинкою”), скарлатиною, то йому обов’язково слід споживати шовковицю. Названі дитячі хвороби, навіть при доброму лікуванні, залишають свій слід у статевій сфері. Для дівчаток дитячі інфекції проходять безслідно.
При легких формах цукрового діабету страви перед їжою корисно посипати порошком з листя шовковиці.

Отже, як бачимо, шовковиця цінна лікарська рослина. Заразом вона, − відмінна сировина для приготування варення, компотів, сиропів, повидла і т.п. Тож ознайомимось з кількома кулінарними рецептами.

Компот з шовковиці
Для приготування компоту годяться крупноплідні культурні сорти шовковиці білого або чорного кольору з великим вмістом цукру. Свіжі здорові ягоди сортують, вилучають сторонні домішки, зрізають ножицями половину плодоніжки. Старанно промивають в друшляку або ситі до повного видалення бруду. Дають стекти воді. Приготовлену шовковицю щільно складають у банки і заливають цукровим сиропом: білу – 20-30-відсотка концентрації, чорну – 40-45 відсотка.
Наповнені банки місткістю 0,5 л ставлять в посуд для стерилізації з початковою температурою 40-50°С, пастеризують при 85-90°С 20 хвилин або стерилізують 10 хвилин при 100°С.
На півлітрову банку витрачають 300 г плодів і 200 г сиропу.

Варення з шовковиці
Спосіб 1. Заливають сиропом плоди і витримують 3-4 години. Відкидують на сито або друшляк, а сироп уварюють до температури кипіння. В готовий сироп опускають відкинуті плоди і варять на сильному вогні до готовності. На 1 кг ягоди беруть 1,5 кг цукру – для чорної і 1,2 кг – для білої шовковиці.
Спосіб 2. Шовковицю пересипають цукром і, витримавши 6-8 годин, проварюють на слабкому вогні 5-8 хвилин. Після цього знову залишають стояти на 5-6 годин. А потім знову проварюють 5-10 хвилин. Так роблять до повної готовності варення.
В кінці приведених способів варіння насамкінець треба додати 2-3 г лимонної кислоти на 1 кг шовковиці.

Екстракт з білої шовковиці (бекмес)
Білу шовковицю крупноплідних сортів сортують, вилучають листя, що присохли і недорозвинені ягоди, старанно промивають, перекладають у мішок з полотна і пресують.
Можна отримати сок й іншим способом: на 10 кг шовковиці додають 1 л води, доводять до кипіння і пресують на виноградних пресах в полотняному мішку під вантажем. Отриманий сок фільтрують і на повільному вогні уварюють до зменшення його в об’ємі в3-3,5 рази. При уварюванні сік потрібно періодично перемішувати і знімати з нього пінку, не допускаючи пригорання. Готовність легко визначити по пінці: якщо піноутворення іде в центрі посуду і крупними бульбашками, значить, бекмес готовий.
Готовий бекмес має світло-коричневий колір і смак солодкої зрілої шовковиці.
Фасують продукт холодним і без герметизації.
Споживають бекмес з вершковим маслом у суміші з дрібно потовченими грецькими горіхами або просто з хлібом.

Шовковиця в цукровому сиропі
Для таких консервів можна брати ягоди будь-якого кольору або суміш сортів різного забарвлення. Зрілі плоди промивають холодною водою, дають їй стекти, а потім плоди розкладають в один шар на клейонку для обсушування. В процесі сушіння ягоди періодично перемішують, щоб вони обсохли.
Висушену шовковицю пропускають через м’ясорубку. Варять цукровий сироп з розрахунку 1,2 кг цукру і 300 г води на 1 кг подрібнених плодів.
Подрібнену шовковицю заливають кип’ячим сиропом, добре розмішують і гарячою фасують в стеріалізовані гарячі банки, наповнюючи їх до краю.
Наповнені банки накривають попередньо заготовленими кружками з пергаментного паперу, що змочені у спирті (діаметр кружка повинен бути однаковим із зовнішнім діаметром банки). Зверху паперових кружків банки накривають лакованими металевими кришками і закупорюють. Закриті банки держать до охолодження при комнатній температурі, потім переносять в прохолодне місце.

Повидло
Ягоди промити, розм’яти. Отримане пюре проварити, зняти з вогню, засипати цукром, розмішати і, помішуючи, залишити до його повного розчинення. Потім варити до загустіння.
На 1 кг пюре – 1 кг цукру.

Желе з шовковиці
1 стакан ягоди, ½ стакана цукру, 2 чайні ложки желатину, 3 стакани води, сок лимона.
Зрілі плоди промити, очистити від плодоніжок, перетерти через сито. В кип’ячу воду влити желатин, розпущений в холодній воді, додати перетерту масу ягоди, цукор і, помішуючи, довести до кипіння. Зняти з вогню, влити сок лимона, перемішати.

Напій з шовковиці з молоком
Зрілі плоди промити, очистити від плодоніжок, перетерти через сито. Пюре перемішати з закип’яченим оохолодженим молоком, цукром, збити, охолодити.

Джерело: http://spil.ucoz.ua/news/2009-05-27-100