7 грудня християнський світ відзначає день пам’яті великомучениці Катерини.
Свята великомучениця Катерина була дочкою грецького царя Ксантоса. Її життя припадає на кінець ІІІ – початок ІV ст. – період найтяжчих гонінь на християн за часів імператора Максиміана.
Місто Олександрія, де мешкала родина царя, вважалася тоді справжнім центром наук та мистецтв. Здібна та допитлива дівчина вивчила філософію, діалектику, ораторське мистецтво, риторику, була обізнана з творами видатних на той час лікарів, знала чимало мов. Мати Катерини була таємною християнкою, і через неї дівчина познайомилася з християнським вченням, що справило на неї надзвичайне враження. Завдяки розумові та обізнаності в багатьох науках Катерина обернула до християнської віри багатьох людей і завжди перемагала в спорі з язичницькими філософами.
Усе це разом із рідкісною вродою зробило дівчину надзвичайно гордою, і серед чоловіків вона не знаходила собі рівних. Коли ж підійшов час виходити заміж, батьки почали шукати для доньки нареченого, але вона й слухати не хотіла про нього й одного разу сказала: «Якщо Ви наполягаєте, я вийду заміж. Але знайдіть мені такого юнака, який буде подібний до мене у чотирьох обдаруваннях, якими я, як Ви запевняєте, перевершую всіх інших дівчат. Хай він буде рівний мені в благородстві, красі, багатстві та розумі; якщо ж нього буде відсутній хоча б один хист, він невартий мене». Довго шукали батьки жениха для своєї дитини, але все було даремно. За порадою вони звернулися до одного старця, який давно довідався про високі моральні якості Катерини і вирішив схилити її до «пізнання Христа, царя небесного». Ось що він сказав дівчині: «Знаю тільки одного прекрасного юнака, який, без сумніву, перевершує тебе в усіх обдаруваннях, про які ти казала; краса його перемагає сяйво сонця, премудрість його – це все, що створене: живе та неживе; багатства скарбниці його можна роздати всьому світові, і від цього воно не зменшиться, а стане більшим; благородство ж його невимовне».
Образ юнака, так велично змальований старцем, схвилював Катерину настільки, що з цього моменту вона думала тільки про нього та мріяла стати його дружиною. Благочестивим життям та молитвами дівчина досягла такого стану, що їй дано було побачити в чудесному видінні цього прекрасного юнака, тобто самого Ісуса Христа. Він подарував дівчині обручку і сказав їй: «З цього дня приймаю тебе в наречені вічні; та не буде в тебе віднині жениха земного».
Сталося так, що заручитися з красунею Катериною зажадав сам імператор Максиміан – язичник, який приїхав до Олександрії й закохався в дівчину. Проте, Катерина не тільки не зрадила Ісусові, але й привернула до нього імператрицю, улюбленого полководця імператора з його охоронцями, а також філософів.
Усі послідовники Катерини прийняли мученицьку смерть. Жорстоко страчено і її саму.
Місце страти великомучениці Катерини й сьогодні показують в Олександрії туристам. Давні християни міста встановили мармурову колону, на які висікли зображення святої великомучениці. І зараз ця колона стоїть у храмі Святого Сави.
В Україні святу Катерину шанували з давніх часів, ставлення до неї було особливим: довірливим і житейським. Невипадково свято Катерини називали святом «дівочої долі». Сподіваючись на розуміння й допомогу святої, жіноцтво просило її про щасливий шлюб та злагоду в сім’ї. З днем пам’яті християнської святої Катерини в молоді, насамперед, пов’язане ворожіння. У минулому напередодні цього дня парубки цілий день постували, щоб Бог послав їм добру жінку. В дівчат існував такий звичай: рано-вранці, поки сонце не зійшло, вони йшли в садок та зрізували там гілочку вишні, потім ставили її у воду та спостерігали. Якщо до дня святої Меланки (13 січня) вишня зацвіте – прикмета добра, значить, і доля дівоча цвістиме; засохне гілка – доля відвернулася.
Святу Катерину шанують як помічницю при важких пологах. В описі її життя є вказівка, що пояснює й це вірування. Адже Катерина була освіченою і навчилася лікувати. До неї ставилися як до покровительки вагітних жінок у Болгарії, звідки це вірування могло прийти і в Україну.
Завдяки своїй освіченості та любові до знань Катерина вважається і захисницею учнів, студентів та науковців.

У Чернігові Катерининська церква споруджена на честь героїзму козаків Чернігівського полку, проявленого під час штурму турецької фортеці Азов у 1696 році під командуванням чернігівського полковника, наказного гетьмана Якова Лизогуба.
Збудована за кошти козацької старшини та завдяки пожертвам чернігівців. Церква освячена в 1715 р. на честь святої Катерини.
Катерининська церква неодноразово руйнувалась, але значних перебудов не зазнала. В 1837 році до західного фасаду було прибудовано притвор, в 1908 р. – муровану дзвіницю (розібрані під час реставрації пам’ятки в 1951 році).
Під час Другої світової війни вибухівка попала в церкву і вона дуже постраждала внаслідок пожежі (згоріли дахи і верхи бань). Реставраційні роботи проводилися в 2 етапи: в 1947-55 рр., 1975-80 рр.
Відроджена Катерининська церква у стилі українського бароко має стрункий, ошатний і урочистий вигляд. Мурована, хрещата, дев’ятидільна, п’ятибанна. Композиція її центрична, побудована пірамідально: з найвищою центральною банею, нижчими – над гранчастими раменами архітектурного хреста. Таким чином, за композицією вона нагадує дерев’яну українську церкву, де в одне пластичне ціле поєднано п’ять восьмигранних об’ємів – восьмериків, кожний з яких завершується банею.
Для Катерининської церкви характерна всефасадність. Основну роль в оздобленні фасадів відіграють обрамлення порталів і віконних отворів: трикутні фронтончики, наличники, дрібнопрофільовані карнизи. В церкві відсутній ліпний орнамент, в якості будівельного і декоративного матеріалу використана звичайна і лекальна цегла, яка замінила плінфу. Фасади потиньковані і вкриті вапном.
Головною рисою інтер’єру храму є розкриття внутрішнього простору вгору. В плані – це п’ятикамерний безстовпний храм, який вінчають п’ять бань. Верхи вирішено традиційним для України склепінням із заломами (з двома заломами – в центральному об’ємі та одним заломом – над раменами).
Стіни церкви побілені. Бані і хрести позолочено.
Катерининська церква в Чернігові є найвизначнішою в Україні пам’яткою стилю українського (козацького) відродження ХVІІ-ХVІІІ ст., що збереглася в автентичному вигляді, вона справила вирішальний вплив на розвиток української церковної архітектури ХVІІІ ст. й досі відіграє роль містобудівної домінанти історичного середмістя.
З 1979 року в Катерининській церкві розміщувалася експозиція Музею народно-декоративних мистецтв Чернігівщини.
Нині вона входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». У 2007 році церква-пам’ятка національного значення передана у користування козацькій релігійній громаді Української Православної Церкви Київського патріархату. З липня 2008 року в Катерининській церкві, як і в дані часи, відбуваються богослужіння, хрестять діток та вінчаються молодята.

Джерело: "Чернігів стародавній"

7 грудня 2009 р. Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відвідає місто Чернігів і очолить урочисте богослужіння у кафедральному соборі святої великомучениці Катерини.
З нагоди престольного свята, до Церкви святої великомучениці Катерини м. Чернігова прибуде частинка нетлінних мощей святої великомучениці Катерини.
Початок Божественної Літургії о 9:30.