На 19 вересня за церковним календарем припадає Спомин чуда архістратига Михаїла, що в Хонах, або, по-народному, – Михайла Чудотворця.
Благочестиве життя вів блаженний Архип, що жив біля святого джерела при храмі Архістратига Михаїла. Не до вподоби була його праведність язичникам. І вирішили вони з'єднати дві ріки в одне русло і потопити святе джерело та обитель Архипову. Дізнавшись про це, блаженний натхненно молився. І побачив він Архістратига Божого, що зупинив потоки води, повелівши їм текти в розщілину великого каменя. Так язичників було посоромлено, храм збережено, а святий Архип прожив на цьому святому місці біля Ієраполя до старості. У пам'ять про чудо, це місце отримало назву Хони, що означає “розщілина”. Цього дня намагалися не працювати, бо «Бог покарає». Про це існує чимало застережень.
В багатьох селах на це свято організовують храмові або престольні празники. Традиційно кожен населений пункт в Україні має своє іменне престольне свято. Воно, як правило, співпадало з освяченням церкви (храму, звідси й храмове свято). Щоб надати події особливої урочистості на престольний празник з’їжджались священики з сусідніх приходів і вчиняли пишну відправу, на яку збиралися люди з навколишніх сіл. Після служби односельці запрошували присутніх на «колективний конун» – святковий обід. Біля церкви та каплиці розстеляли скатертини, ставили їжу і пропонували всім узяти участь у колективному обіді. Священики та братчики виголошували повчальні промови, тут вирішували всілякі громадські справи, збирали навіть кошти на суспільні потреби. До столу запрошували старців та убогих, частували їх, а на останок щедро обдаровували гостинцями. Гості з сусідніх сіл на храм почергово запрошували до осель, де свято продовжувалося кілька днів. На храмові свята обов’язково розпродували питний мед. Вибрані з гурту найшляхетніші чоловіки (у народі їх називали братчиками) заздалегідь закупляли стільники і готували з них медуху. А в центру села йшла жвава торгівля «конуном». Тут також грали музики, проводились веселі забави. Звичайно найактивнішими учасниками свята була молодь. Хлопці запрошували на конун дівчат, причащали їх смачним напоєм і замовляли танок. Гроші, придбані від реалізації питного меду, йшли на потреби церкви, громадські справи, на допомогу багатодітним родинам і немічним.
І в наш час у селах пишно святкують храмові свята. На празник приходять не лише з сусідніх сіл, а й приїздять навіть здалеку родичі. Господарі виставляють на гостинний стіл різноманітні страви та напої.
Святкують цілий день… Хоча люди поважного віку, згадуючи як колись відзначали храмове свято, кажуть: «От колись було весело на храм: грали музики, співали пісень, до самого ранку у селах було весело й цікаво…».
Від цього дня настають приморозки, які звуться Михайлівськими.

Джерело: "Чернігів стародавній"