Народні та християнські свята. Петра і Павла
12 липня за церковним календарем святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла. Це одне з п’яти головних церковних свят.
За вченням православ’я, на чолі християнської спільноти стояв собор апостолів, який возглавляли Петро і Павло. І в кожного з них був свій, незвичайний шлях до віри. Апостол Петро, брат Андрія Первозванного, був одним з перших і найближчих учнів Христа. Незважаючи на те, що він тричі відрікався від Христа, та, розкаявшись, став його найближчим учнем. Петро першим з апостолів довідався про Воскресіння Ісуса і першим почав проповідувати його вчення у Єрусалимі. Апостол Павло спочатку був прихильником фарисеїв і переслідував християн. Та під час одного свого походу проти них був осліплений божим сіянням, після чого прийняв християнство. Обидва апостоли прийняли великі муки за свою віру. Стратили їх в один день. З тих пір імена святих стоять поруч.
Існувало народне вірування, що справа святого Павла – «жито зажинати». Тому жнива здебільшого починалися 12 липня.
В одній з народних пісень святі Петро і Павло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів:
«Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Ілля заволочує».
В старі часи в Україні до свята Петра і Павла готувались як до великого свята. Білили хату, оздоблювали стіни оселі рушниками, прибирали на подвір’ї. А, вранці святково прибрані вирушали в церкву. Цього дня розговлялись мандриками (пампушки печені з пшеничного тіста, яєць і сиру). Чому ці пампушка називали мандриками? Вважалось, що їх назва походить від того, що святі Петро і Павло, мандруючи по світу їли «мандрики». Після свята зозуля вже не кувала, селяни казали, що вона подавилась мандриками. В легенді розповідається, мовби зозуля вкрала мандрик у апостолів Петра і Павла і за це її Бог покарав. Але, якщо після Петра ви почули, що зозуля кує, то за народним віруванням, вона віщує нещастя.
Образ святого Петра часто використовується у народних легендах. Так, у одній з них розповідається, як святий Петро з Богом людей парували. Йшли якось разом святий Петро і Господь полем під час жнив. Побачили в одному місці, як в одному місці дівчина працювала, не підводячи голови, а друга спала, і робота її стояла. В іншому місці вони побачили одного хлопця працьовитого, а іншого ледачого. Тоді святий Петро запропонував спарувати лінивого з лінивим. Але Господь заперечив: «тоді ліниві вимруть з голоду. Навпаки, треба ледачого спарувати з тим, хто любить працювати». Так і в житті буває часто, – розповідає легенда, – якщо один у подружжі працьовитий, то інший ледащо.
За вченням православ’я, на чолі християнської спільноти стояв собор апостолів, який возглавляли Петро і Павло. І в кожного з них був свій, незвичайний шлях до віри. Апостол Петро, брат Андрія Первозванного, був одним з перших і найближчих учнів Христа. Незважаючи на те, що він тричі відрікався від Христа, та, розкаявшись, став його найближчим учнем. Петро першим з апостолів довідався про Воскресіння Ісуса і першим почав проповідувати його вчення у Єрусалимі. Апостол Павло спочатку був прихильником фарисеїв і переслідував християн. Та під час одного свого походу проти них був осліплений божим сіянням, після чого прийняв християнство. Обидва апостоли прийняли великі муки за свою віру. Стратили їх в один день. З тих пір імена святих стоять поруч.
Існувало народне вірування, що справа святого Павла – «жито зажинати». Тому жнива здебільшого починалися 12 липня.
В одній з народних пісень святі Петро і Павло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів:
«Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Ілля заволочує».
В старі часи в Україні до свята Петра і Павла готувались як до великого свята. Білили хату, оздоблювали стіни оселі рушниками, прибирали на подвір’ї. А, вранці святково прибрані вирушали в церкву. Цього дня розговлялись мандриками (пампушки печені з пшеничного тіста, яєць і сиру). Чому ці пампушка називали мандриками? Вважалось, що їх назва походить від того, що святі Петро і Павло, мандруючи по світу їли «мандрики». Після свята зозуля вже не кувала, селяни казали, що вона подавилась мандриками. В легенді розповідається, мовби зозуля вкрала мандрик у апостолів Петра і Павла і за це її Бог покарав. Але, якщо після Петра ви почули, що зозуля кує, то за народним віруванням, вона віщує нещастя.
Образ святого Петра часто використовується у народних легендах. Так, у одній з них розповідається, як святий Петро з Богом людей парували. Йшли якось разом святий Петро і Господь полем під час жнив. Побачили в одному місці, як в одному місці дівчина працювала, не підводячи голови, а друга спала, і робота її стояла. В іншому місці вони побачили одного хлопця працьовитого, а іншого ледачого. Тоді святий Петро запропонував спарувати лінивого з лінивим. Але Господь заперечив: «тоді ліниві вимруть з голоду. Навпаки, треба ледачого спарувати з тим, хто любить працювати». Так і в житті буває часто, – розповідає легенда, – якщо один у подружжі працьовитий, то інший ледащо.
Народні прислів’я та прикмети.
Прийшов Петро – вирвав листок, прийшов Ілля – вирвав два.
На Петра колос, а на Іллю жнива.
Як на Петра дощ, гнитиме картопля.
Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз.
Коли на Петра сльота, влітку буде багато болота.
Джерело: "Чернігів стародавній"