24 липня за церковним календарем – Рівноапостольної Ольги, великої княгині Руської.
Велика княгиня Руська Ольга, у святому хрещенні Єлена, дружина князя Ігоря була першою українською християнкою.
Літописці по-різному оповідають про місце народження та походження Великої княгині. Одні пишуть, що вона була родом із Ізборська, інші, що вона – правнучка Гостомисла, який князював у Новгороді. Літописець Нестор розповідає, що Ольга народилася на Псковщині, росла язичницею і з юних літ відзначалася розумом та вродою.
В легенді розповідається, як одного разу син князя Рюрика Ігор під час полювання захотів переправитися на інший берег річки. Він гукнув юнака, який правив човном, і, коли той підплив, з подивом помітив, що то була дуже вродлива дівчина. Коли він заговорив з нею, то був зачарований її розумом та скромністю. При виборі нареченої він віддав перевагу їй, простій дівчині. Вона стала дружиною князя Ігоря і після його смерті правила Київською державою.
Ольга була мудрою правителькою. Існує цікава легенда, яка прославляє гострий розум княгині Ольги. Коли вона приїхала в Царгород (Константинополь), то її довго, десь близько півроку, протримали не допускаючи до зустрічі з імператором (за церемоніалом того часу). Нарешті після зустрічі з княгинею імператор помітив її красу і вирішив одружитись з нею. Княгиня Ольга була проти цього, але відкрито не виступила. Вона поставила умову, що перед одруженням вона має охреститись і хресним батьком має бути сам імператор Костянтин. Після хрещення імператор знову почав розмову про одруження, але у відповідь почув запитання – чи може дочка одружуватись з батьком. Зрозумівши, що його перехитрили, імператор відпустив Ольгу додому багато обдарувавши. Однак ця легенда красива, але дуже сумнівна. Тим більше, що коли посли імператора прибули у Київ, то їх теж протримали на річці Почайні з півроку перш ніж допустити до княгині Ольги.
Згідно з літописом, вона охрестилася в 955 р. у Константинополі, але, мабуть, християнську віру прийняла раніше в Києві, тому що візантійський імператор Костянтин Порфирородний згадував про її приїзд 957 р. до Царгороду, але згадок про її хрещення не було. Скоріше за все, княгиня приїхала туди вже як християнка. У літописі говориться, що вона «зрозумівши Бога істинного й прийнявши хрещення… почала жити за Христом, просвітившись усіма добрими ділами, одягаючи нагих, годуючи голодних, милуючи вдів і сиріт, – з тихістю й любов’ю в серці».
Церква вважає її рівноапостольною, тому що вона, ніби рання зоря – день, віщувала про недалеке хрещення усього народу, своїм прикладом заохочуючи його до цього видатного вчинку. В 964 році княгиня Ольга віддала правління державою синові Святославу. Упокоїлася блаженна княгиня 969 р. Князь Володимир, її онук, переніс мощі княгині Ольги до Десятинної церкви, де вони й нині покояться під фундаментом храму.

Автори: Наталія Матвеєва, Андрій Голобородько.
Джерело: "Чернігів стародавній"