За церковним календарем на 19 січня припадає велике дванадесяте свято – Святе Богоявлення. Хрещення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа.
За народною традицією це свято має декілька варіантів назв: Водохрестя, Водохрещі, Водохреще, Водохреща, Хрещення, Йордань, Ордань. Водохреща – велике дванадесяте свято. У цей день згадується євангельський переказ про хрещення Ісуса Христа, згідно з яким, Христос, якому вже виповнилося 30 років, прийшов на річку Йордан, де хрестив Іоан Хреститель на ознаку очищення від гріхів. І хоча в Ісуса, як у найбездоганнішої людини, не було ніяких гріхів, він прийняв хрещення, щоб освятити обряд, за яким відбувається очищення людини.
Свято ще має назву Богоявлення, тому що, відповідно до Євангелія, під час хрещення Ісуса Бог-Дух Святий зійшов із неба у вигляді голуба. Свято це було встановлене у другій половині ІІ ст., і спочатку його відзначали одночасно з Різдвом, і лише в ІV ст. Різдво відокремлене як самостійне свято.
За переказом, в ніч з 18 на 19 січня рівно опівночі на кожній річці відбувається чудо: спокійна перед тим вода несподівано починає хвилюватися. Те саме можна побачити і біля ополонки: рівно опівночі на її поверхні з’являється хвиля. Кажуть, що це Ісус Христос увійшов у воду під час хрещення. Вважають, що набрана з річки вода здатна зцілити від найтяжчих хвороб, й тому її здавна оберігали за образами про всяк випадок. За повір’ям, річкова вода набуває в цей час особливої сили тому, що в ній купався сам Господь.
Колись у день Хрещення Господнього, як тільки перший церковний дзвін покличе до заутрені, благочестиві віруючі розпалювали на березі вогонь, щоб Ісус Христос, який хрестився в Йордані, міг також погрітися біля вогнища.
«Йордань» починали готувати за тиждень до Водохрестя: прорубували ополонку на річці, випилювали з люду великий хрест й обливали його буряковим квасом та ставили його над ополонкою. З льоду випилювали і престол. Ялинковими гілками прикрашали «царські ворота».
Вранці в день свята після богослужіння всі йшли до річки. Після освячення води в річці всі присутні набирали її у свій посуд. Вважалося, що чим раніше зачерпнеш її, тим вона буде святішою. Знаходилися навіть сміливці, які купалися в «Йордані», пам’ятаючи, що в освяченій воді застудитися не можна.
Потім всі йшли додому. І поки жінки накривали на стіл, старший у родині чоловік окропляв богоявленською водою все господарство. Перед їжею всі пили освячену воду. Поївши, дівчата поспішали до річки – вмитися в «йорданській воді», «щоб обличчя були рожевими».
Цілий тиждень після Водохрещі заборонялося прати білизну в річці, том, що за повір’ям, під час «Йордані», коли священик занурює хрест у воду, вся нечиста сила від страху вистрибує звідти та сидить на березі й чекає, коли з’явиться хто-небудь із брудною білизною. Отож, як тільки занурюють білизну у річку, по ній, як по драбині, уся нечиста сила пірнає у воду. Вважалося, що чим пізніше почнуть прати жінки, тим більше погані вимерзне під час богоявленських морозів.

Джерело: "Чернігів стародавній"