Успіння Пресвятої Владичиці Богородиці є дванадесятим святом, під час якого згадують упокоєння, воскресіння та прославлення Матері Божої.
За переказами, Божа Мати часто молилася на Єлеонській горі – місці знесення сина. Одного разу вона побачила архангела Гаврила, який повідомив її, що через три дні закінчиться її земне життя. Христос чекає на неї у своєму царстві небесному, де вона буде з ним довічно. На підтвердження своїх слів він вручив Богоматері гілку райського фінікового дерева – символ нетління та благодаті.
Вона просила не сумувати, а радіти з приводу її Успіння, тому що перед лицем сина обіцяла не залишати світ і після смерті. Богородиця заповідала, щоб її тіло поховали біля підніжжя Єлеонської гори, де покояться її рідні. Перед кончиною Божа Матір виявила бажання побачити всіх апостолів, і Бог здійснив чудо: над домом нависло багато хмар, на яких із різних країн зібралися апостоли. Вони були самі здивовані тим, що сталося. Богородиця благословила кожного з учнів Христа й таємниче повідомила, що вони не побачать її після Успіння з волі Господа.
У призначений архангелом день перед Богоматір’ю та апостолами з’явився Христос із великою кількістю небесних сил і пророків, які писали про неї.
У Гефсиманії тіло Божої Матері поховали в печері, вхід до якої був завалений величезним каменем. Апостоли біля гробниці пробули три дні. На третій день прийшов апостол Хома, який не зміг бути на погребанні і не одержав благословення Богоматері. Він був дуже засмучений з цього приводу. Співчуваючи Хомі, апостоли вирішили відкрити гробницю. Але, відваливши камінь в печеру, вони побачили, що гробниця порожня, у ній були лише погребальні покривала. Того ж дня увечері, під час обряду переломлення хліба в пам'ять про померлу, апостоли побачили Богородицю, яка їм сказала: «Радійте! Я з вами назавжди»...
У народі це свято називають «Перша Пречиста». Протягом осіннього періоду є три «Пречисті»: «Перша Пречиста жито засіває, друга – дощем поливає, а третя - снігом покриває». Отож, на «Першу Пречисту» відбувається озимий посів. Після цього свята колись у селі дівчата звільнялись від тяжкої роботи. Звідси й приповідка: «Прийшла Перша Пречиста – стає дівка речиста», багато говорить, бо немає вже що робити.
В Україні о цій порі розпочинається збір врожаю в садах. На деревах залишаються лише «зимові» сорти яблук та груш. Після Першої Пречистої також розпочиналася заготівля калини. Як ми знаємо, калина здавна символізує Україну, є її свого роду національною емблемою.
У день Першої Пречистої селяни приносили в церкву на літургію колосся нового врожаю, щоб «Успіння-матінка» благословила їхній труд та зберегла зібраний врожай від пожежі та дощу.
До свята Успіння Пресвятої Богородиці тривав двотижневий Спасівський піст – Спасівка. Але, незважаючи на це, святкували пишно, не працювали. Готували багато смачних пісних страв із квасолею, горохом, грибами, рибою. На цю пору достигали всіляка городина, садовина, і вже викопували картоплю. Тому нестачі харчів не відчувалося.
Тушкували й запікали кабачки та баклажани, фаршировані морквою, морквою з грибами (уже рясно виростали свіжі гриби), цибулею з грибами. Готували печену картоплю, начинену грибами й іншими пісними продуктами. Робили начинений солодкий перець, буряки, овочеву печеню. На Богородичні свята обов’язково вживали рибу: її варили в юшці, запікали, смажили, тушкували печеню або душенину з рибою. Готували салати із свіжих овочів.

Джерело: "Чернігів стародавній"