ваша підтримка важлива для незалежного видання стань патроном
Цього року на 28 березня припадає свято – вхід Господній в Єрусалим. За євангельською оповіддю, коли Ісус Христос воскресив з мертвих Лазаря, люди, які бачили це, повірили, що він дійсно Син Божий. Коли Ісус в’їжджав на віслюкові до Єрусалима, то люди, вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом, а також пальмовим гіллям. Відтоді на згадку про цю подію віруючі напередодні свята несуть до церкви зелені гілочки дерев. У нас таким деревом стала верба, як відображення особливостей природи України. На цей час вона вкривається зеленим листям, тому в народі свято називають Вербною неділею. Святкують її за тиждень до Великодня, а весь тиждень називають вербним. У вербну ж суботу святять у церкві вербу, якій народ надавав магічних властивостей: вона відвертає бурю, грім, а кинута в полум’я, – гасить пожежу. Коли у Вербну неділю з церкви виносили посвячене вербове галуззя, діти намагалися відщипнути пухнастенького «котика» і проковтнути. Бо, вважалося, що горло не болітиме. Повернувшись із церкви, господарі втикали більші галузки біля дороги чи на городі – щоб свячене дерево пустило глибоке коріння. Вербу саджали біля криниць у полі, щоб вода була чистою і холодною, у ярах – щоб зупинити ерозію, біля річок, щоб захистити береги від обвалів. Верба була необхідною і в господарстві – для плетіння колисок, кошиків, для вудження риби, для тинів тощо. Зазвичай на Вербну неділю били свяченими галузками дітей і приказували: «Не я б’ю – верба б’є, Недалечко красне яєчко, За тиждень – Великдень! Не вмирай, не вмирай, Великодня дожидай! Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий – як земля!».