30 квітня вшановують святого Зосима. Здавна в Україні пасічники особливо шанували своїх патронів, насамперед Зосима. Він, як і Саватій, вважається покровителем бджіл.
Майже на кожній пасіці висіли ікони духовних наставників - Зосима та Саватія. З ранньої весни, тобто на Теплого Олексу (30.ІV), разом з вуликами виставляли й образи; їх підвішували на фігуру, тобто хрест, або ж до старого дерева. Ікони перебували там протягом усього сезону.
Весною, як починали роїтися бджоли, пасічники ввечері з четверга на п’ятницю, коли люди вже спочивали, йшли до криниці чи річки, хрестилися, читали молитву і, перш ніж набрати води, приказували:
- Я словом, а Бог поміччю… Преподобні Зосим, Савватій і свята П’ятірка Парасковія.
Висловивши бажання, наповнювали відро водою і, не оглядаючись, несли його до пасіки, скроплювали вулики, причитуючи:
- Святі отці Зосим і Савватій благословляють!
У цей день власники бджіл тричі обходили пасіки зі страсною свічкою та свяченою водою, скроплювали нею всі вулики, а при вході прибивали «вовчу пащеку», щоб бджоли «могли одгризтися від напасників».
«Божою мухою» - образно називали в народі бджіл. Їх не можна було проклинати, навіть казати, щоб вони «здохли», а тільки «згинули», «вимерли». Про бджіл в народі побутувало безліч прислів’їв та прикмет.
Добру людину бджола не кусає.
Виставляючи по весні бджоли, переносять їх через гостру косу, щоб бджоли були злі і не давалися чужій бджолі...
Не можна роя бджіл ловити, бо хтось помре в сім'ї.
Який рік на бджоли, такий і на вівці.
Бджолу просили, щоб полетіла до моря і принесла золоті ключі від літа.

Джерело: "Чернігів стародавній".
На фото народна ікона ХІХ ст. із зображенням Савватія та Зосима (ікона із фондів Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»); бджоли на квітах.