- В той час, поки F35 з "Рональда Рейгана" підіймались в небо, щоб в битві біля берегів Тайваню разом з пілотами-тайванцями захищати літак спікера Палати представників Ненсі Пелосі (82 роки), прямо в цей самий час державний секретар США Блінкен (60 років) підписував нові санкції проти Росії. Вашингтон відзвітувався про 893 людини. А Мінфін додав санкції проти більш ніж трьох десятків підприємств. Бізнесменів та олігархів. І проти коханки Путіна.
Ще раз. Бойові літаки США летять на війну з Китаєм. А держсекретар США звітує про нові санкції проти Росії. Саме в цей день. Саме тоді, коли весь світ рахував кілометри, які розділяли Пелосі та незалежний від Китаю острів.
Байден (79 років) та його команда б'ють диктаторів в обличчя. І роблять це граючи. Задорно. Бабусі та дідусі, як про цих лідерів каже наша інколи не дуже притомна фб-спільнота. Отже бабусі та дідусі, так? Старі люди, які беруть і руйнують наше "молоде" уявлення про те, що можна і чого не можна робити з поганими хлопцями.
Погані хлопці не розуміють діалогу, до якого спонукає сучасна толерантність. Погані хлопці розуміють стусани. І якщо не говорити з ними мовою стусанів, вони знищать наш затишний толерантний світ. І тому в один день США - відчуваючи за своєю спиною кожного з нас, людей вільного світу, країни вільного Західного Світу - від імені кожного з нас б'ють в обличчя диктаторів.
Годі боятись. Час бити поганців. Час ставити їх на місце. Час сказати раз і назавжди: ми ніколи не віддамо свободу і будемо нести її в кожну країну світу. Бо тільки так ми можемо захистити свою цивілізацію. Коли весь світ стане вільним - ми будемо в безпеці. А поки на планеті існує хоча б одна диктатура - ми завжди будемо боротись з наслідками нашої толерантності до дикунів та варварів.
Людина народжена бути вільною. Жодна нація, крім росіян, не народжена жити в диктатурі. Кожна людина заслуговує на право бути вільним. І ми всі зараз маємо бути, як наші союзники зі Сполучених Штатів Америки. Маємо бути мужніми і йти до кінця. Історія на нашому боці. Але ми маємо написати цей підручник самотужки.
Сьогодні мене тегнули під постом, де солдат пише про жах війни. Як на фоні "перемог" у інтернеті в реальності вмирають сотні людей. Це правда. Кожного дня вмирають багато наших громадян. Але в цьому немає зради. Це наш вибір - битись за свої родини. Кожен раз, коли доля давала нам вибір між свободою та диктатурою, ми обирали перше. Свобода ніколи не дістається безкоштовно.
Тому коли мене спитали, що ж робити, я зміг сказати лише одне: кожному з нас треба готуватись до нашої власної мобілізації до війська. Я - готуюсь. Тренуюсь кожного дня. Бо рано чи пізно нам потрібно буде замінити тих, хто зараз кладе життя за нас - тих, хто в тилу.
Зараз ми виконуємо своє призначення, якого ми насправді не просили. Але наш вибір вів нас в цей момент історії. Сплачуємо рахунки за незалежність. Такий самий рахунок буде виставлений Тайваню. Такий самий рахунок сплатили до нас інші народи. Кожного разу історія повторюється.
Наша задача - Росія. "Бавовна" будь-якою ціною. І ми пройдемо цей шлях. А десь там, на іншому боці планети, маленький острів так само, як і ми, вирішуватиме проблему з іншим босом цієї гри демократій проти диктатури. Він стикнувся, можливо, навіть з більш страшнішим ворогом, ніж наш. Але, як і ми, Тайвань не один. Ми всі виконуємо свою історичну роль. І нас багато.
Тож давайте будемо сміливішими. Давайте вірити, що ми можемо перемогти диктаторів. Давайте вірити в себе. Навіть якщо здається, що перемогти неможливо. Ми зможемо. Я в це вірю.

Петро Шуклінов