З історії відомо, що коли кораблі португальського мореплавця Васко да Гами повернулися з виснажливого дворічного плавання в Лісабон, на берег зійшло лише 55 моряків із 168. Решта загинула від скорбуту (цинги). Ця страшна хвороба тисячами забирала мандрівників та мореплавців. За час існування вітрильного флоту від скорбуту вмерло більше моряків, ніж од усіх морських боїв, разом узятих. Лютував скорбут і на суші. Тільки в Європі за 300 років, з 1556 по 1856, було зареєстровано 114 епідемій, які знищили десятки тисяч людей.
Про те, що скорбут викликає нестача свіжих фруктів та овочів, давно знали. Але лише після того, як російський лікар М. І. Лунін довів наявність у продуктах харчування особливих хімічних речовин, необхідних для процесів життєдіяльності організму (їх пізніше назвали вітамінами), вчені виявили, що скорбут виникає внаслідок нестачі аскорбінової кислоти — вітаміну С.
Нині скорбут став просто історичним фактом, але актуального значення набувають питання боротьби з гіповітамінозом С — явищем, частим у зимово-весняний період, коли скорочується кількість продуктів, багатих на вітамін С, який виробляють організми багатьох тварин, але в мізерних кількостях. Значно більше його містять різні рослини, особливо такі, як лимон, перець, обліпиха, волоський горіх, горобина, кропива, малина тощо. Та справжнім чемпіоном рослинного світу стала добре відома нам шипшина: в її плодах — величезна кількість (близько 20 процентів цього вітаміну.
Крім аскорбінової кислоти, в плодах шипшини виявлено вітаміни групи В, F, К, Р, каротин, глікозиди, цукор, органічні кислоти, солі кальцію, фосфору, магнію, дубильні речовини, ефірні олії. Тому не дивно, що ці плоди мають високі лікувальні властивості і корисні не тільки для профілактики скорбуту, але й при інших тяжких хворобах — атеросклерозі, недокрів'ї, захворюваннях очей, печінки, шлунка, нирок.
На Р-активні сполуки шипшина бідніша від смородини вдвічі, а від горобини чорноплідної — в 3—4 рази. В м'якуші її плодів міститься від 0,5 до 1,5 % вітаміну Р, переважно у вигляді лейкоантоціанів. Оранжеве забарвлення м'якуша обумовлюється наявністю каротиноїдів, серед них каротину і лікопину. Обидва ці каротиноїди переходять у вітамін А, за вмістом якого шипшина не поступається перед горобиною, обліпихою, абрикосами, мандаринами, хурмою. Завдяки великому вмісту каротину шипшина вважається важливим середником для профілактики багатьох інфекційних та простудних захворювань.
У плодах її до 1 мг вітаміну К1, а також багато вітаміну В2 (0,1—0,3 мг) та вітаміну Е (6—10 мг). Вони нагромаджують у значних кількостях марганець, мають молібден, мідь, кобальт і навіть хром, дефіцит якого відчувається при деяких серцево-судинних захворюваннях.
Лікувальна дія шипшини пов'язана насамперед з наявністю в ній аскорбінової кислоти та флавонових сполук. Про важливість аскорбінової кислоти для організму людини свідчить той факт, що при тяжких і хворобливих станах організму (наприклад, обширних опіках) кількість її в крові та сечі швидко зменшується, а в стресовій ситуації вміст цього вітаміну знижується в надниркових залозах. Оскільки потреба організму в аскорбіновій кислоті при різних хворобах надзвичайно велика, її доводиться задовольняти здебільшого за рахунок синтетичних препаратів. Виникає питання, чи рівноцінні синтетична аскорбінова кислота і натуральна, що міститься в продуктах харчування? Виявляється, ні. У лимонах, смородині, шпинаті, в інших фруктах і овочах цей вітамін поєднується з флавонами, які посилюють його дію. Через те природна аскорбінова кислота у 3—5 разів активніша від свого синтетичного аналога. Людський організм не утворює аскорбінової кислоти й не депонує її, тому для нормальної життєдіяльності людини краще вживати рослинні екстракти, які мають цей вітамін (зокрема шипшиновий), ніж синтетичний препарат.
Шипшину широко використовують з профілактичною метою, а також при лікуванні різних хвороб, які супроводжують кровотечі (геморагічного діатезу), інфекційних захворювань, переломів кісток, ран, що погано гояться, пневмонії, дитячих хвороб тощо. Застосовують її і як жовчогінний засіб. Препарати з плодів шипшини (холосас) посилюють секрецію жовчі, сприяють синтезу та виділенню солей жовчних кислот, підвищують холатохо-лестериновий коефіцієнт, знижують тонус загального жовчного протоку та сфінктера Одді. Ці препарати дуже ефективні під час лікування хронічного гепатиту, холангіту (при гострому холециститі малоефективні).
Найпоширеніший спосіб застосування шипшини як полівітамінної сировини — приготування настоїв і відварів з плодів. На фармацевтичних заводах із шипшини виробляють сироп та препарат каротолін (олійний екстракт із м'якуша плодів). З плодогорішків (насіння шипшини) одержують олію, яка містить каротиноїди, токофероли та інші речовини, її застосовують як зовнішніш засіб при захворюванні шкіри, пролежнях, опіках та інших виразках.
У народній медицині відвар плодів шипшини використовують для активізації виділення жовчі, припинення кровотеч, зменшення проникності капілярів, стимуляції функції статевих залоз. Цей настій допомагає лікувати виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, гіпоацидний гастрит, недуги печінки, нирок і сечового міхура. Відвар коренів шипшини — запобіжний засіб проти утворення каменів в організмі. Його застосовують і для знищення малярійних паразитів.
У тібетській народній медицині шипшиною лікують туберкульоз легенів, атеросклероз, неврастенію. Як зовнішній засіб відвар коренів використовують для ванн при паралічах та міопатії.
Давно відомо, що люди, які постійно (або з невеликими перервами) вживають настій шипшини, почувають себе набагато краще. В домашніх умовах цей настій готують так. Сушені плоди миють холодною водою, подрібнюють у ступці і кладуть в емальований посуд. Потім заливають їх окропом (склянка на чайну ложку подрібнених плодів) і кип'ятять 10 хвилин. Знявши з вогню, відстоюють у посудині 1—3 години. Після цього проціджують через марлю або інший фільтр і п'ють як чай. При постійному вживанні настою відчувається бадьорість, організм набуває стійкості проти грипу, ангіни, скорбуту, нервових захворювань.
Відвар коренів готують так: 2 столові ложки подрібнених коренів кип'ятять 15 хвилин у 2 склянках води. Цей відвар п'ють тричі на день перед їжею по склянці від каменів у печінці.
Настій листя шипшини вживають для поліпшення моторної функції шлунка, зменшення болю й метеоризму, при діареї. Столову ложку листя заливають склянкою окропу й настоюють 10 хвилин. Вживають по склянці щодня перед їжею.
Можна приготувати напій і з свіжозібраних плодів. Для цього їх спочатку сортують, миють, подрібнюють, заливають водою у співвідношенні 1 : 5, кип'ятять і настоюють добу. Після цього настій фільтрують, додають за смаком цукор та лимонну кислоту і вживають до чаю. Для тривалого зберігання настій після фільтрації пастеризують, закорковують і використовують у міру потреби.
Популярні в народній медицині також пелюстки квіток, з яких варять смачне лікувальне варення. Пелюстки, зварені з медом, п'ють як чай при запаленнях дихальних шляхів, травного тракту.
Плоди шипшини застосовують і в кондитерській справі для приготування драже, мармеладу, пастили, а також у парфюмерії. Тож не дивно, що шипшина дедалі частіш оселяється на присадибних ділянках та в колективних садах, а на селекційних станціях вчені працюють над створенням найкращих її форм та сортів, розробляють високопродуктивні технології вирощування.
Врожай шипшини найкраще збирати до настання морозів, тоді, коли її плоди набувають оранжево-червоного або червоного забарвлення. Зірвані плоди тримають не довше 2—3 днів, розстеляючи їх шаром завтовшки не більше 5 сантиметрів. Найкращий спосіб зберігання -висушування при температурі 85 — 90 °С. Висока вітамінність плодів зберігається навіть після приморожування ягід на диких кущах. Тому збирати шипшину можна і взимку.

За матеріалами: http://vegetabless.ru/

До теми: Мед і часник захистять від свинячого грипу