Україна стала непотрібною НАТО?
Українські політики обурені останніми заявами представників НАТО про відмову у наданні Україні військової допомоги у випадку потреби. Це означає фактично крах курсу на зведення «санітарного кордону» між Росією та країнами НАТО – йдеться в редакційній статті у додатку «НВО» («Независимое военное обозрение») до російського видання «Независимая газета».

Україна виявилася зайвою ланкою у відносинах Заходу й Росії
Офіційний представник НАТО Джеймс Аппатурай заявив, що «НАТО не має наміру надавати військову допомогу Україні та допомогу в забезпеченні безпеки». Перед цим Україна й альянс підписали 21 серпня декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною й Організацією північноатлантичного договору від 9 липня 1997 року. Доповнення передбачає можливість скликання Україною засідання комісії Україна – НАТО, якщо Київ «буде відчувати пряму загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності чи безпеці».
Цей пункт викликав занепокоєння Москви. Постійний представник Росії при НАТО Дмітрій Рогозін навіть припустив, що це «може втягнути НАТО у внутрішні справи України». Враховуючи, що дві сусідні країни перебувають у стані дипломатичної війни, а у деяких ЗМІ й політики по той та інший бік кордону пророкували швидку українсько-російську війну, привід для занепокоєння був.
Джеймс Аппатурай привід для занепокоєння усунув. А голова відділу по роботі з країнами – партнерами НАТО Мішель Дюре його доповнив: «Ми зацікавлені, щоб Україна зі своїми сусідами мала позитивні та плідні відносини». І уточнив, що НАТО, зокрема, зацікавлене у хороших відносинах України з Росією.
У МЗС України натовська відмова у збройній підтримці викликала глибоке розчарування: «А раптом нам потрібна буде військова допомога? Ми розраховуємо на допомогу НАТО, якщо вона нам знадобиться. Інакше навіщо ми так довго співпрацюємо та чому є особливим партнером?» – висловився заступник директора департаменту НАТО МЗС Вадим Пристайко.
Колишній міністр оборони України, а нині глава підкомітету з питань військової безпеки й оборони у Верховній Раді, депутат від Партії регіонів Олександр Кузьмук вражений: «Така заява спікера НАТО свідчить про ставлення НАТО до нашої країни. Спочатку була заява нового генерального секретаря НАТО про те, що Україна не має найближчих перспектив вступу до НАТО, тепер – взагалі надзвичайна заява. Виникає запитання : як ми будемо далі співпрацювати з НАТО, якщо чуємо таке у свій бік?»
Вражаюче – дорослі люди, політики, високопоставлені чиновники, законодавці, а поводяться як діти, які задирали сусідів, обіцяючи у разі чого покликати на допомогу старшого брата-боксера. А брат візьми та й скажи: «Ви як хочете, а в мене з сусідами ділові відносини». І як тепер жити з таким братом? А раптом він і не брат зовсім, а теж сусід?
Лідери деяких пострадянських країн вирішили взяти на себе вдячну, як їм здавалося, роль – перетворити свої держави на санітарний кордон між Заходом і Росією. Це стало наріжним каменем не тільки їхньої зовнішньої політики, але й внутрішньої – з гоніннями на російську мову та «негромадян». При цьому вони ще використовували своє становище транзитера російських вуглеводнів та інших вантажів.
Але настав момент, коли санітарний кордон виявився зайвою ланкою у відносинах Європи та Росії. Він не пов’язує два континентальні конгломерати, а, навпаки, роз’єднує їх. І йдеться вже не про поставки газу та нафти – обхідні шляхи прокладаються. Справа торкнулася мільярдних поставок озброєнь, та ще в умовах економічної кризи. Росія заявила про намір закуповувати кораблі та іншу техніку в країнах НАТО, а це різко змінює рівень взаємовідносин. До того ж, головний натовець – США – висмикнув основну підпірку санітарного кордону – європейський район стратегічної ПРО. Кордон розвалюється, руйнуються мрії, підіймає голову опозиція.
В Україні ситуація ускладнена президентськими виборами, внутрішньополітичними й економічними проблемами. Саму державу вже час розгороджувати кордонами. Втім, деякі ознаки цього вже є. У Криму почалися маневри 25-ої окремої повітряно-десантної бригади 6-го армійського корпусу Сухопутних військ України. Ці підрозділи в основному укомплектовані вихідцями з західних областей та є резервом Верховного головнокомандувача. Легенда навчань – знищення збройних формувань, що вторглися на територію Східного Криму та загрожують територіальній цілісності країни. Хто вторгнувся, хто загрожує, відповіді немає.
Прийдешні вибори вже починають розколювати Україну. Колишня «помаранчева» коаліція давно розпалася, довіра в народі до відомих політиків підірвана, зате масове незадоволення шахтарів та металургів, які повною мірою відчули кризу. І зовсім не з боку Росії виникають загрози безпеці й цілісності України. Вони випестувані всередині країни її власним керівництвом. Як би не довелося терміново перекидати парашутистів із Криму в Донбас. Але у такій ситуації НАТО тим паче вмиває руки…

Джерело: ГлавРед inoZMI