Небо пам'ятає своїх героїв
Небо пам'ятає своїх героїв: історія загиблого майора Михайла Заремби, який віддав життя за Україну.
Михайло Заремба народився в селі Жуличі на Львівщині й з дитинства мріяв про небо.
Після школи вступив до Харківського університету Повітряних сил, а згодом служив у морській авіаційній бригаді.
Коли Росія окупувала Крим у 2014-му, він не зрадив присязі - вийшов із півострова разом із частиною й продовжив боронити Україну.
Літав на Мі-14 та Мі-8, брав участь в АТО, миротворчих місіях, рятував людей.
Мав понад тисячу годин нальоту, був льотчиком-інструктором і командиром вертолітного загону.
Його дружина Наталя знала Михайла ще зі школи - жили в сусідніх селах. Довго зустрічалися на відстані, а 2013-го розписалися в Криму.
Але спокійного життя не вийшло: окупація, переїзд до Миколаєва. Наталя навіть пішла служити в ту саму частину.
Перед повномасштабним вторгненням Михайло проходив навчання в Англії, відчував, що насувається війна, і заздалегідь відправив родину на Львівщину.
З 24 лютого літав майже щодня. Багато разів він опинявся на межі загибелі, але до певного часу щастило.
Навесні 2022-го, коли Михайло пролітав над рідним селом, люди знизу махали йому, дружина й батьки витирали сльози, а сини гордо казали друзям: це наш тато.
7 травня Михайла відправили на надскладне завдання - звільняти острів Зміїний.
Того ранку написав дружині звичайне смс: побажав гарного дня, сказав, що все добре і скоро вилітають.
Наталя тоді зі свекром обирала велосипед для старшого сина й, як завжди, радилась із чоловіком. Коли він не відповів на фото, її охопив страх - він ніколи не зникав надовго.
Вона цілий день дзвонила, писала, шукала контакти екіпажу. А увечері повідомили: вертоліт підбили. Надія трималася три дні. Потім знайшли тіло. Екіпаж загинув.
Наталья з синами щодня згадують Михайла, дивляться фото й відео. Для хлопців він був беззаперечним авторитетом.
Посмертно майора Зарембу нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Поховали в рідному селі. Залишилися батьки, брат, дружина та двоє синів.
Наталя досі не може змиритися - іноді здається, що це сон. Але коли її запитують, чи обрала б вона той самий шлях знову, відповідає без вагань: сто відсотків.
Байрак Олег
Михайло Заремба народився в селі Жуличі на Львівщині й з дитинства мріяв про небо.
Після школи вступив до Харківського університету Повітряних сил, а згодом служив у морській авіаційній бригаді.
Коли Росія окупувала Крим у 2014-му, він не зрадив присязі - вийшов із півострова разом із частиною й продовжив боронити Україну.
Літав на Мі-14 та Мі-8, брав участь в АТО, миротворчих місіях, рятував людей.
Мав понад тисячу годин нальоту, був льотчиком-інструктором і командиром вертолітного загону.
Його дружина Наталя знала Михайла ще зі школи - жили в сусідніх селах. Довго зустрічалися на відстані, а 2013-го розписалися в Криму.
Але спокійного життя не вийшло: окупація, переїзд до Миколаєва. Наталя навіть пішла служити в ту саму частину.
Перед повномасштабним вторгненням Михайло проходив навчання в Англії, відчував, що насувається війна, і заздалегідь відправив родину на Львівщину.
З 24 лютого літав майже щодня. Багато разів він опинявся на межі загибелі, але до певного часу щастило.
Навесні 2022-го, коли Михайло пролітав над рідним селом, люди знизу махали йому, дружина й батьки витирали сльози, а сини гордо казали друзям: це наш тато.
7 травня Михайла відправили на надскладне завдання - звільняти острів Зміїний.
Того ранку написав дружині звичайне смс: побажав гарного дня, сказав, що все добре і скоро вилітають.
Наталя тоді зі свекром обирала велосипед для старшого сина й, як завжди, радилась із чоловіком. Коли він не відповів на фото, її охопив страх - він ніколи не зникав надовго.
Вона цілий день дзвонила, писала, шукала контакти екіпажу. А увечері повідомили: вертоліт підбили. Надія трималася три дні. Потім знайшли тіло. Екіпаж загинув.
Наталья з синами щодня згадують Михайла, дивляться фото й відео. Для хлопців він був беззаперечним авторитетом.
Посмертно майора Зарембу нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Поховали в рідному селі. Залишилися батьки, брат, дружина та двоє синів.
Наталя досі не може змиритися - іноді здається, що це сон. Але коли її запитують, чи обрала б вона той самий шлях знову, відповідає без вагань: сто відсотків.
Байрак Олег
Теґі:
