У Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського відбулася презентація книги Олександра Ляшева «Роїщани в Українській революції. Михайло Зінченко» про долю і життєвий шлях поручика Михайла Зінченка – учасника Української революції 1917-1921 рр.
Директор музею і модератор заходу Сергій Лаєвський підкреслив важливість подібних видань: «Такі книги можуть бути незначні за обсягом, але нести надзвичайно цінну інформацію. Через долі наших земляків – учасників революції – ми краще розуміємо події того часу на Чернігівщині, відкриваємо для себе нові сторінки минулого рідного краю».
Автор, чиї корені по материнській лінії пов’язані з Роїщем Чернігівського району, давно вивчає історію села, видав п’ять доволі якісних книг. А шостою стала невеличка біографія уродженця Роїща Михайла Львовича Зінченка, поручника Армії УНР, учасника боїв за незалежність України. Олександр Ляшев по крихтах збирав інформацію про українського патріота, писав листи в Австралію, Словаччину, і таки зумів відновити його біографію.
«Наразі ми не маємо ні спогадів, ні щоденників Михайла Зінченка, тож не можемо зробити висновки щодо його поглядів на тогочасні події, активним учасником яких був він сам, – зазначив Олександр Ляшев. – Але допомогла одна, здавалося б незначна, деталь. У записі про його смерть від 12 березня 1963 р. в Метриці померлих м. Дубниця над Вагом вказано місце його народження: «Roišče, štát Ukrajina» – село Роїще держава Україна. Зрозуміло, цей запис зроблений з документів, які посвідчували його особу. Але ж тоді такої держави не існувало, був Радянський Союз. І народився Михайло Львович у Російській імперії. Отже, поручник Михайло Зінченко свідомо при оформленні свого паспорта в Чехословаччині вказав державою свого народження – Україну. Він не просто вважав себе українцем, а й розумів, що його рідна Чернігівщина – це Україна. Тож хоча він силою долі і опинився на чужині, але вона лишалася з ним в його документі. Вчинити ж так міг лише справжній патріот України!».
Схвильовано виступала перед присутніми Лариса Губко, правнучка Петра Зінченка, старшого брата героя книги. Виявляється, що у її родині збереглися деякі старі фотографії Михайла Львовича на чужині. Можливо, вони допоможуть відкрити ще деякі сторінки його біографії.
Були присутніми на заході також сільський голова Роїща Дмитро Шевченко і завідуюча бібліотекою Валентина Бабич. 4 червня, коли відзначатиметься 125-річчя з дня народження Михайла Зінченка, на його Батьківщині, у рідному селі Роїщі, планується відкрити меморіальну дошку.
«Ця меморіальна дошка стане не тільки першою в Чернігівському районі, а й взагалі змінить парадигму сприйняття Української революції для місцевого люду, – зазначив Сергій Горобець, співробітник Українського інституту національної пам’яті, – адже Роїще в ті часи – не просто «червоне село», а справжній оплот більшовицького руху. Це тут існувала так звана «Роїщенська республіка», а імена її лідерів багато десятиліть на слуху, багато хто з них стрімко злетів кар’єрними сходами. І ось саме в Роїщі буде відкрита перша меморіальна дошка вояку Армії УНР. Це перше ім’я, але вже є й інші. Проводиться дослідницька робота, аби в 2018-му постали пам’яті дошки українським героям визвольних змагань і в інших населених пунктах району. Процес набирає обертів».
Власне, і сам Олександр Ляшев не збирається зупинятися на досягнутому. Він щиро сподівається, що підзаголовок «Роїщани в Українській революції» стане обличчям цілої серії подібних нарисів, і розгортає пошукову роботу на нових напрямках.

Сергій Черняков, учений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»