Об’єднання Кубанської Народної Республіки та Української Народної Республіки
20 січня 1918 року ухвалено резолюцію про об’єднання Кубанської Народної Республіки та УНР.
Кубанська Народна Республіка – одне з десяти державних утворень, що виникли на теренах колишньої Російської імперії в 1917-1918 роках.
На той час на Кубані існували декілька політичних течій – козацька самостійницька, проросійська, автономістська (у складі Російської республіки), проукраїнська.
На Кубані етнічні українці становили майже 60% населення. Тож 1917-й проходив під знаком пробудження української свідомості кубанських козаків. Відбувалися пошуки і налагодження зв’язків із Центральною Радою, обидві сторони обмінювалися делегаціями. Проукраїнську лінію очолював Микола Рябовіл – голова Кубанської Ради, один із найпопулярніших козацьких політичних діячів регіону. Йому активно допомагали Кіндрат Барджій, Федір Щербина, Лука Бич, Степан Манжула.
У вересні 1917-го, вітаючи українську делегацію на Кубанській військовій раді, Микола Рябовіл виголосив: «Дорогі гості! Мачуха-доля відірвала наших дідів Запорожців від матернього лона й закинула їх на Кубань… Царі робили все, щоб вибити з наших голів, з наших душ пам’ять про Україну й любов до Матері… Не діждали б цього вони ніколи».
В жовтні 1917-го кубанське, донське, терське, астраханське козацькі війська об’єдналися в Південно-Східний Союз, через що Кубань декілька місяців утримувалася на певній відстані від України. А на початку 1918-го політичну ситуацію в регіоні змінила поява на Кубані Добровольчої армії, яка відступала під ударами червоних.
В цих непростих умовах 20 січня 1918-го Законодавча рада Кубанської Народної Республіки таки ухвалила резолюцію про прилучення Кубані на федеративних засадах до УНР.
На думку історика Сергія Пархоменка: «Кубань шукала шляхи якогось союзу з Україною. І під союзом малося на увазі не стільки входження до складу, а союз військовий, і взагалі будь-які форми співпраці».
Фахівці говорять про три спроби досягти того чи іншого союзу між Україною і Кубанню в 1918-му. Об’єднання не відбулося через агресію радянської Росії. Брутальна військова сила більшовиків задавила і Кубанську Народну Республіку, і, зрештою, УНР.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті
На фото: мапа України, яку використовували на Паризькій мирній конференції у 1919-му. Фото: nashrіdkup.com.ua.
Кубанська Народна Республіка – одне з десяти державних утворень, що виникли на теренах колишньої Російської імперії в 1917-1918 роках.
На той час на Кубані існували декілька політичних течій – козацька самостійницька, проросійська, автономістська (у складі Російської республіки), проукраїнська.
На Кубані етнічні українці становили майже 60% населення. Тож 1917-й проходив під знаком пробудження української свідомості кубанських козаків. Відбувалися пошуки і налагодження зв’язків із Центральною Радою, обидві сторони обмінювалися делегаціями. Проукраїнську лінію очолював Микола Рябовіл – голова Кубанської Ради, один із найпопулярніших козацьких політичних діячів регіону. Йому активно допомагали Кіндрат Барджій, Федір Щербина, Лука Бич, Степан Манжула.
У вересні 1917-го, вітаючи українську делегацію на Кубанській військовій раді, Микола Рябовіл виголосив: «Дорогі гості! Мачуха-доля відірвала наших дідів Запорожців від матернього лона й закинула їх на Кубань… Царі робили все, щоб вибити з наших голів, з наших душ пам’ять про Україну й любов до Матері… Не діждали б цього вони ніколи».
В жовтні 1917-го кубанське, донське, терське, астраханське козацькі війська об’єдналися в Південно-Східний Союз, через що Кубань декілька місяців утримувалася на певній відстані від України. А на початку 1918-го політичну ситуацію в регіоні змінила поява на Кубані Добровольчої армії, яка відступала під ударами червоних.
В цих непростих умовах 20 січня 1918-го Законодавча рада Кубанської Народної Республіки таки ухвалила резолюцію про прилучення Кубані на федеративних засадах до УНР.
На думку історика Сергія Пархоменка: «Кубань шукала шляхи якогось союзу з Україною. І під союзом малося на увазі не стільки входження до складу, а союз військовий, і взагалі будь-які форми співпраці».
Фахівці говорять про три спроби досягти того чи іншого союзу між Україною і Кубанню в 1918-му. Об’єднання не відбулося через агресію радянської Росії. Брутальна військова сила більшовиків задавила і Кубанську Народну Республіку, і, зрештою, УНР.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті
На фото: мапа України, яку використовували на Паризькій мирній конференції у 1919-му. Фото: nashrіdkup.com.ua.
Теґі:
