Одесит щоранку підходить до газетного кіоску, бере «Правду» та «Известия», переглядає першу сторінку й повертає газету продавцеві. Нарешті той не витримує:
- Що ви шукаєте?
- Некролог, – каже одесит.
- Некрологи публікуються на останній сторінці.
- Я знаю. Але той, якого я жду, буде на першій!

Ведеться розслідування про пожежу в Одеському оперному театрі. Допитують свідка Рабиновича.
- Розкажіть, будь ласка, що ви бачили.
- Отож замкнув я ввечері свою лавку, приходжу додому, піднімаю Сарину спідницю…
- Слідству це не цікаво, розповідайте по суті справи!
- Так за що я говорю? Ага! Отож замкнув я ввечері лавку, приходжу додому, піднімаю Сарину спідницю…
- Свідку, коротше!
- Я й кажу коротше! Отож замкнув я свою лавку, приходжу додому, піднімаю Сарину спідницю, яка висить на вікні. І що, ви думаєте, бачу? Оперний горить!

- Алло, це Одеса?
- А ви як думаєте?
- Алло, це Рабінович?
- А що?
- А ви знаєте, що в Нью-Йорку помер ваш дядько?
- І все залишилось мені?
- Ви знаєте, скільки за ним боргів?
- Послухайте, куди ви телефонуєте?!

Одеса. Третя ночi.
- Тук-тук!
- Ой, а хто там?
- Бандити.
- Ой, а що Вам потрібно?
- Сто кiлограмiв Вашого золота.
- Ой, а сто десять?
- Сто десять, так сто десять
- Люсю, золотко, вставай, – за тобою прийшли …

Додай свій анекдот.