За календарем зима вже мала б поступитися своєю владою правонаступниці весні. Але недавня поїздка до найчарівнішого куточка України – Карпат переконала в протилежному.
Учасники науково-практичної конференції «Можливості та проблеми розвитку інноваційного студентського самоврядування», що проходив на базі філії Європейського університету в смт. Міжгір’ї Закарпатської області, мали добру нагоду протягом трьох днів милуватися неповторними зимовими краєвидами. Ця мальовнича місцевість (відпочивали на гірськолижній базі «Едельвейс») схвилювала до глибини душі. Вкриті снігом гори, чисте п’янке повітря паморочить голову, а коли ширше розплющуєш очі – розумієш, що перед тобою справжня зимова казка.
Представники студентства з усіх куточків країни обговорювали шляхи згуртування ініціативної, небайдужої до суспільних процесів молодь, ділилися досвідом досвідом громадської діяльності, проведення акцій, реалізації проектів, генерації ідей. Але коли стихали гарячі дискусії, серцями володіли вже Карпати.
Подих гір відчувався ще у поїзді, які рушив зі столиці до Ужгорода: провідник зі своє милозвучною, але незвичною для нас, чернігівських студентів, говіркою, щирою посмішкою, вишуканими манерами й дружелюбно був нібито з іншого світу. Він раз-по-раз нагадував, що в Карпатах нас чекає незвичайна краса. І ми не розчарувалися. Влаштувавшись у купе, ми, звичайно, ми ділилися знаннями й чутками про Закарпаття. Їхали вперше й все нас цікавило, інтригувало й приваблювало. Сусіди тихесенько слухали. Та коли вже звучало з наших вуст щось дивне про їх рідний край, терпець уривався і вони розповідали по-своєму – тепло й зворушливо. Жінка – з Трускавця, а чоловік – з Мукачева спершу розмовляли з нами російською, і я навіть не здогадалася , що вони народилися в Західній Україні. Розповідь за розповіддю, чай за чаєм, смачні млинці (нас щедро пригощали), приготовлені за незнайомими закарпатськими рецептами. Історія краю, своєрідна оцінка політичних процесів – все цікавило наше найгаласливіше купе. Західняки справили найкраще враження: дуже доброзичливі, відкриті й усміхнені. В істинності почутого переконалися на власні очі.
Тренінги й семінари збагатили студентських активістів знаннями, навчили, як правильно й ефективно організовувати свою роботу, планувати час, бути справжніми лідерами. Це для розуму. А для душі – катання на лижах (для найсміливіших) і на санчатах (для тих, хто не дуже). Смачний і запашний український борщ, який примудрялися поїсти прямо біля підніжжя гори після виснажливих спусків. А головне – щире й невимушене спілкування з місцевими жителями та незабутні враження про красу цього краю, про Карпати. Ми говорили, прощаючись, «До скорої зустрічі»! Хоча ні сьогодні ні завтра подорож в Закарпаття не посміхається. Та все одно приємно думати, що колись ще зустрінешся з цими доброзичливими й привітними людьми.
А який привабливий і неповторний водограй «Шепіт». Кажуть, що взимку він найкрасивіший!! У літню пору його не бачила, але зимовий «Шепіт» так чарує! Льодові візерунки, швидкі потоки води, гуркіт і неймовірна свіжість…
На зворотному шляху, вже з вікна автобуса, що мчав нас до залізничної станції, намагалася розгледіти якомога більше й запам’ятати назавжди і велич гір, і зачаровані ялинки, вкриті сніговою порошею, немов ковдрою. Без сумніву, то справжні господині зимових гір. А сідаючи в потяг, наостанок намагаєшся вдихнути якомога більше чистого карпатського повітря…
Всього лише три дні мандрів, але заряду енергії від зустрічі з величною красою Карпат стачить надовго…Здається, ніби побувала в далеких світах
Багато українців прагнуть відпочивати за кордоном. Відтепер переконана, що не варто мандрувати за тридев’ять земель, маючи таку неймовірну красу у себе дома!

Катерина НЕВОЙТ, студентка Чернігівського технологічного університету.
Фото автора.