Є ще й політичний вимір цієї історії. І найважливіше - це запас міцності Української Держави.
Найнебезпечніше якщо ця історія перетвориться на відкриту війну між силовими та правоохоронними інституціями. Особливо на фоні стрілянини військовослужбовців СБУ у військовослужбовців ГУР у Києві.
Багато людей із системи згадують, що саме Руслан Кравченко минулоріч був прихильником обмеження незалежності НАБУ та САП. І тепер вважають, що зокрема операцією «Карфаген», як то кажуть НАБУ і САП завдають удару у відповідь.
Одні правоохоронці збирають матеріали щодо інших, а ті у відповідь заявляють, що це було незаконно. Паралельно відбувається війна чуток, - хтось заявляє, що Генпрокурор втік, ніби-то ховається у лікарні, а хтось бачив його в урядовому кварталі, а хтось взагалі бачив десь закордоном. А сам Кравченко спростував своє зникнення.
Друга історія - містика зі зникаючим сейфом. Звідкись зʼявляється фотографія з сейфом повним грошей і ми не чуємо жодних пояснень - звідки цей сейф. Закономірно пересічні люди, а насамперед військовослужбовці - масово пишуть у коментарях, що треба ці кошти, якщо вони корупційні передати на потреби війська, а тепер виявляється, що ніякого сейфу і не було, чи то він пропав. Містика. А чи був взагалі отой сейф? А якщо і був - то де гроші?
Зрозуміло тільки одне, що в НАБУ тепер працює дуже крутий режисер, який робить захоплюючі фільми, які за драматургією і сюжетом можуть позмагатися з серіалами на Netflix.
Але суспільству потрібна не інформаційна війна, не війна компроматів, не війна чуток, а тим паче, не новий виток протистояння правоохоронних органів. Суспільству потрібна реальна боротьба з корупцією і чітка юридична відповідь.
Українці за десятки років вже стомилися і звикли з думкою, що війна з корупцією в Україні схожа на спортивну рибалку. Піймали карася, чи форель, - показали, сфотографувалися і відпустили. Чи дочекаємося ми колись реальних доведених до вироку справ?
Взаємне протистояння правоохонних органів просто руйнуватиме довіру суспільства і до цих самих цих органів, і до правосуддя, і до держави вцілому. А саме цього хоче російський агресор. Щоб українські громадяни не довіряли власній правоохоронній системі і вцілому всій державній системі.
І не треба забувати, що все це відбувається в умовах виснажливої російської агресії проти України. І тут ключове питання, чи вистачить в Української держави і українського народу запасу міцності у цій боротьбі!
P.S. «Шекспір» з Полтави для привернення уваги. Як символ. Як Альфа і Омега всіх тих випробувань, що випали на долю сучасної України. Та й отого всього, що просто безперестанку несецця. Саме так, - несецця. Через подвійне «ц».

Андрій Ковальов