Особливості національної політики або навіщо віддалятись від минулого
Зрадофіли не перестають підбурювати народ, мовляв, Україна вже четвертий рік воює з Росією, а влада продовжує нічого не робити, Захід вводить санкції, а Україна ні…
Цікаво спостерігати і за тими, хто не слідкує за політичним життям країни, не читає новини з авторитетних джерел (тут вже кожен сам для себе вирішує, з якого джерела йому шукати правду), а постійно заявляє, що навіщо цікавитись політикою, всеодно там все складно, всі крадуть і тому подібне.
Дійсно, хоча вже 4 роки ми воюємо з нашими «братами», які не цураються найбрудніших способів заплямити Україну, показати всьому Світу, що ми самі собі вороги, у нас залишаються і ті люди, які охоче вірять російським ЗМІ, адже в усіх смертних гріхах в Україні винна влада, а на Росії все добре, бо у них є Путін і Крим.
Хочеться нагадати, що відносно недавно, Україна ввела черговий пакет санкцій проти РФ. Чи варто розраховувати на те, що вже після кількох місяців російська економіка капітулює? Ні. Чи виведе Путін свої війська з Донбасу? Ні. Чи звільнять окупанти український Крим? Ні. Росія століттями грабувала і нищила Україну, залишаючи її в ярмі кріпацтва та злиденності.
Ще кілька десятиліть тому радянські вожді могли безперешкодно зіслати будь-кого у далеку Сибір на «виховні» роботи. А сьогодні Україна не сходить з вуст усіх світових лідерів, сьогодні наша країна вводить санкції проти Росії, спадкоємиці імперсько-радянського багна. Сьогодні наша країна робить все щоб позбутись тої принизливої і злочинної долі, в яку її завела Москва.
І отже, санкції. Відомо, що всього під українські санкції потрапили 1748 фізичних та 756 юридичних осіб.
Міністерство закордонних справ України тісно співпрацює з відповідними органами Євросоюзу, США та інших держав про введення санкцій, а також підняти перед ними питання про застосування аналогічних обмежувальних заходів. Це все робиться для того, щоб один елемент пазлу, яким є українська відповідь агресору, стала частиною потужного карального механізму, який змусить Росію відповідати за свої вчинки.
Чи варто нагадати, що кілька місяців тому після введення чергового пакету антиросійських санкцій з боку Заходу, генеральний директор компанії «Rusal», потрапивши під американські санкції, заявив про свою відставку. Теж саме зробили і його підопічні - топ-менеджери компанії. Про це було оголошено, до речі, на Гонконгській фондовій біржі.
Чи варто також нагадати, що після введення санкцій російські олігархи втратили активів на 15 мільярдів доларів США. Чи великі це гроші? Якщо ти їх чесно вкрав у своїх громадян і вони тепер твої, то так, це дуже болюче і неприємно. Якщо розглядати цю суму як державну власність, то «відбити» втрачене можна, наприклад, піднявши народу пенсійний вік.
Враховуючи, що Путін не збирається залишати Україну в спокої, варто затямити кожному те, що нам не потрібно озиратись в минуле і жалітись за ковбасою «за 2,20», адже ніщо не стоїть на місці. Сьогодні ми змогли показати всім, а в першу чергу і собі, що українці здатні обирати своє майбутнє самостійно. А для того щоб наша країна все ж таки стала заможної і квітучою, має докорінно змінитись свідомість народу та не одне покоління політиків.
Цікаво спостерігати і за тими, хто не слідкує за політичним життям країни, не читає новини з авторитетних джерел (тут вже кожен сам для себе вирішує, з якого джерела йому шукати правду), а постійно заявляє, що навіщо цікавитись політикою, всеодно там все складно, всі крадуть і тому подібне.
Дійсно, хоча вже 4 роки ми воюємо з нашими «братами», які не цураються найбрудніших способів заплямити Україну, показати всьому Світу, що ми самі собі вороги, у нас залишаються і ті люди, які охоче вірять російським ЗМІ, адже в усіх смертних гріхах в Україні винна влада, а на Росії все добре, бо у них є Путін і Крим.
Хочеться нагадати, що відносно недавно, Україна ввела черговий пакет санкцій проти РФ. Чи варто розраховувати на те, що вже після кількох місяців російська економіка капітулює? Ні. Чи виведе Путін свої війська з Донбасу? Ні. Чи звільнять окупанти український Крим? Ні. Росія століттями грабувала і нищила Україну, залишаючи її в ярмі кріпацтва та злиденності.
Ще кілька десятиліть тому радянські вожді могли безперешкодно зіслати будь-кого у далеку Сибір на «виховні» роботи. А сьогодні Україна не сходить з вуст усіх світових лідерів, сьогодні наша країна вводить санкції проти Росії, спадкоємиці імперсько-радянського багна. Сьогодні наша країна робить все щоб позбутись тої принизливої і злочинної долі, в яку її завела Москва.
І отже, санкції. Відомо, що всього під українські санкції потрапили 1748 фізичних та 756 юридичних осіб.
Міністерство закордонних справ України тісно співпрацює з відповідними органами Євросоюзу, США та інших держав про введення санкцій, а також підняти перед ними питання про застосування аналогічних обмежувальних заходів. Це все робиться для того, щоб один елемент пазлу, яким є українська відповідь агресору, стала частиною потужного карального механізму, який змусить Росію відповідати за свої вчинки.
Чи варто нагадати, що кілька місяців тому після введення чергового пакету антиросійських санкцій з боку Заходу, генеральний директор компанії «Rusal», потрапивши під американські санкції, заявив про свою відставку. Теж саме зробили і його підопічні - топ-менеджери компанії. Про це було оголошено, до речі, на Гонконгській фондовій біржі.
Чи варто також нагадати, що після введення санкцій російські олігархи втратили активів на 15 мільярдів доларів США. Чи великі це гроші? Якщо ти їх чесно вкрав у своїх громадян і вони тепер твої, то так, це дуже болюче і неприємно. Якщо розглядати цю суму як державну власність, то «відбити» втрачене можна, наприклад, піднявши народу пенсійний вік.
Враховуючи, що Путін не збирається залишати Україну в спокої, варто затямити кожному те, що нам не потрібно озиратись в минуле і жалітись за ковбасою «за 2,20», адже ніщо не стоїть на місці. Сьогодні ми змогли показати всім, а в першу чергу і собі, що українці здатні обирати своє майбутнє самостійно. А для того щоб наша країна все ж таки стала заможної і квітучою, має докорінно змінитись свідомість народу та не одне покоління політиків.