Завершився четвертий день фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі», що наразі відбувається в Чернігові.
Цього разу глядачеві було презентовано гірку комедію Ніжинського академічного українського драматичного театру імені М.М.Коцюбинського «ОСТАННІЙ ГРЕЧКОСІЙ».

«Останній гречкосій» - це авторський результат роботи Ореста Огородника, актора і режисера. У головній ролі - земля, яка є символом державності, ідентифікації українського народу. Акцентуючи на цьому увагу, Орест Огородник каже, що земля - це не предмет продажу, не привід для суперечок між батьками і дітьми, а символ життя народу. Автор закликає глядача не продавати землі, які у спадок залишають батьки, висловлюючи таким чином повагу до свого народу, свого коріння, цінуючи багатство своєї держави.

Чи вміємо ми визначати пріоритети, які формують нас як націю? Чи здатні ми зрозуміти і почути один одного? Що дорожче - гроші чи родина? Кого ми шукаємо і що знаходимо? Що таке любов? Що таке сім’я? За що ми боремось? Це запитання, що постійно кружляють у просторі над нашими головами, як ворони. Це запитання до нашого сумління, до нашої свідомості, до нашого серця. Запитання, які неодноразово кожний з нас, хоч раз в житті, але промовляв.

Чернігівський глядач неодноразово вибухав оплесками, бо у виставі була правда. Правда про наш народ в якого відсутнє почуття справжніх цінностей, національної гідності і любові до власного. Правда про людей, які не хочуть працювати, а звинувачуючи всіх і все навколо деградують. Правда про людей, які хочуть збагатитись миттєво, не прикладаючи до того жодних зусиль. Правда про людей, які продадуть найрідніше – домівку, землю і родину аби збагатитись. Правда про нас…

Сюжет вистави і комічний, й гіркий... Українське село, змальоване надто реалістично – люди похилого віку, які виживають і важко працюють, та інші особи, що спиваються і зовсім не працюють. Перед нами постає українська сім’я – старший чоловік з дружиною та їхня вагітна донька, одружена з пияком.

Обумовлюються їхні проблеми і поступово поширюється чутка, що голова сільради скуповує землі, однак голова сімейства проти такої думки. Йому це незбагненно – ці землі йому дані його предками, він них тяжко працює, це колиска його роду, тут родились його діти – як їх продавати людині, яка хоче вчинити якийсь бізнес? Його довго вмовляє сусід-пияк, а той йому зі запалу: «Земля – не курва, щоб її продавати!». Дія продовжується…

Приїжджає з міста інша донька зі сім'єю. Поступово з розвитком подій ми довідуємось, що донька домовилась аби батько продав усі свої землі «від стовпа до стовпа» народному депутату за кругленьку суму. Батько проти, та от і сам депутат навідується. Донька вже встигла взяти велику суму в завдаток і потратити всі гроші, тож якщо все не продати сума до повернення буде більшою. І от вже депутат починає висловлювати серйозні погрози…

Батько висловлює довгий повчальний монолог. «Нічого ви так і не зрозуміли… він хоче цю землю, щоб через триста років тут його правнуки його згадували… а ваші правнуки? Вони на якій землі будуть? Ви ж свою віддаєте чужим. Гроші, а що ті гроші – папір! Засадіть землю, зберіть урожай і матимете гроші! А ви хочете все і зразу. Вам ті гроші так просто прийдуть, та ви ж їх за рік потратите! А земля – земля буде!… Бог сотворив Адама з-землі, а тепер Адам цю землю продає… то кого він продає? Себе!…»

Наприкінці п'єси просто таки губишся в здогадках… як поступить головний герой? Підкориться вмовлянням родичів чи ні? Продасть чи ні? Підпише чи не підпише? Розв'язка неочікувана…

По завершенню публіка миттєво зірвалась на ноги для оплесків. Гра була досконалою, а
блискуче виконання ролі батька родини - Михайла актором драми та генеральним директором Ніжинського театру, заслуженим працівником культури України Юрієм Муквичем надовго запам'ятається шанувальникам театрального мистецтва.

за інф Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА