Письменник і драматург Панас Мирний
1849, 13 травня – у Миргороді народився Панас Мирний (Панас Якович Рудченко), письменник і драматург.
Народився в родині дрібного урядовця – батько працював бухгалтером повітового казначейства. Після закінчення Гадяцького повітового училища розпочав чиновницьку службу. Завдяки сумлінності й старанності дослужився до рангу дійсного статського радника (1914). Однак чиновницька кар’єра не приносила задоволення, тож зрештою починає пробувати свої сили в літературі.
Через заборону української мови перші твори виходили переважно за кордоном. Завершений у 1875-му роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» майже співпав у часі з сумнозвісним Емським указом (1876), тож побачив світ у Женеві тільки в 1880-му. Лише з середини 1880-х років твори Панаса Мирного починають друкуватися в Наддніпрянській Україні.
«Вся моя слава – Україна…», – записав у щоденнику ще в молоді роки.
Брав участь у роботі народницького гуртка «Унія» (поширював заборонену літературу), підтримував зв’язки з провідними діячами української культури того часу, сприяв спорудженню пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві. У ряді своїх творів активно відгукнувся на революційні події 1905-го, протестував проти заборони вшанування ювілею Тараса Шевченка в 1914-му.
Центральною темою його творчості стали життя українського села в пореформену добу, складні соціально-економічні зрушення того часу, глибока криза самодержавного ладу. Серед найбільш відомих творів – роман «Повія», п’єса «Лимерівна», повісті «Лихі люди», «Голодна воля», «Лихо давнє й сьогочасне», оповідання «Лихий попутав», «Морозенко» та багато інших.
При всьому цьому через скромність і певну конспірацію (літературна творчість письменника постійно жорстоко переслідувалася цензурою) залишався мало відомим як для широкого кола читачів, так і для офіційної влади – поліція розшукувала «політично підозрілу особу» Панаса Мирного, тоді як він цілком офіційно обіймав високі посади на службі під справжнім ім’ям (Афанасій Рудченко).
В одному з листів незадовго до смерті писав: «Хоча багато моїх знайомих знають, хто такий Панас Мирний, але я за життя не хотів би рекламувати свого прізвища, серйозно вважаючи себе негідним тих уславлень, які утворилися навколо імені Мирного».
Помер 28 січня 1920-го в Полтаві.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті
Народився в родині дрібного урядовця – батько працював бухгалтером повітового казначейства. Після закінчення Гадяцького повітового училища розпочав чиновницьку службу. Завдяки сумлінності й старанності дослужився до рангу дійсного статського радника (1914). Однак чиновницька кар’єра не приносила задоволення, тож зрештою починає пробувати свої сили в літературі.
Через заборону української мови перші твори виходили переважно за кордоном. Завершений у 1875-му роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» майже співпав у часі з сумнозвісним Емським указом (1876), тож побачив світ у Женеві тільки в 1880-му. Лише з середини 1880-х років твори Панаса Мирного починають друкуватися в Наддніпрянській Україні.
«Вся моя слава – Україна…», – записав у щоденнику ще в молоді роки.
Брав участь у роботі народницького гуртка «Унія» (поширював заборонену літературу), підтримував зв’язки з провідними діячами української культури того часу, сприяв спорудженню пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві. У ряді своїх творів активно відгукнувся на революційні події 1905-го, протестував проти заборони вшанування ювілею Тараса Шевченка в 1914-му.
Центральною темою його творчості стали життя українського села в пореформену добу, складні соціально-економічні зрушення того часу, глибока криза самодержавного ладу. Серед найбільш відомих творів – роман «Повія», п’єса «Лимерівна», повісті «Лихі люди», «Голодна воля», «Лихо давнє й сьогочасне», оповідання «Лихий попутав», «Морозенко» та багато інших.
При всьому цьому через скромність і певну конспірацію (літературна творчість письменника постійно жорстоко переслідувалася цензурою) залишався мало відомим як для широкого кола читачів, так і для офіційної влади – поліція розшукувала «політично підозрілу особу» Панаса Мирного, тоді як він цілком офіційно обіймав високі посади на службі під справжнім ім’ям (Афанасій Рудченко).
В одному з листів незадовго до смерті писав: «Хоча багато моїх знайомих знають, хто такий Панас Мирний, але я за життя не хотів би рекламувати свого прізвища, серйозно вважаючи себе негідним тих уславлень, які утворилися навколо імені Мирного».
Помер 28 січня 1920-го в Полтаві.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті
Теґі:
