«Побєдобєсіє». Визначення діагнозу
СТАЛІН НЕ ДИВАК, У НЬОГО БУЛА МЕТА.
Отже, всі маневри Сталіна навколо німецької капітуляції не мали ніякого практичного значення і лише привнесли хаос у світле свято спільної перемоги багатьох країн світу над нацизмом. Колишні союзники поблажливо сприймали всі ці вибрики – святкуємо 8 травня, але ж нічого не маємо проти відносно урочистостей 9 травня. Навіть Генеральна асамблея ООН своєю резолюцією від 22 листопада 2004-го визначила Днями пам’яті та примирення 8 й 9 травня – і вашим, і нашим. Святкуйте скільки завгодно!
Втім, у Сталіна, як і всього керівництва СРСР (російського імперіалізму), була своя стратегія, він лише на перший погляд видавався диваком…
Кремлівський диктатор не досяг омріяної мети. Мета російського імперіалізму у вигляду комуністичного режиму, про що вже давно писала українська та світова історіографія, та й радянська не дуже приховувала, — світове панування у вигляді «світової соціалістичної революції».
Це досить цинічно і відверто простими словами сформулював Віктор Суворов: «Друга світова війна задумувалася як перший акт Світової революції… Два десятки років Сталін готував Червону армію і всю країну до переможного визвольного кидка в розорену війною, розтерзану й зруйновану Європу. На цю підготовку були витрачені жахливі ресурси, заради неї знищені десятки мільйонів громадян власної країни… За задумкою Сталіна, в ході війни Європа повинна були отримати смертельну рану, а всі її країни – на правах «республік» увійти в склад Радянського Союзу». А в підсумку ніхто нікуди не увійшов, Сталін отримав контроль лише над країнами Східної Європи.
Відтак помпезний парад перемоги приймав Жуков, а не «генералісимус» та «великий полководець всіх часів і народів». Це був єдиний парад на честь «перемоги» за життя Сталіна.
А день перемоги за Сталіна був вихідним всього тричі. 23 грудня 1947-го указом Президії Верховної Ради СРСР 9 травня стало звичайним робочим днем (аж до 1965 року) – святкуйте, але на роботі…
СТАЛІН ГОТУЄТЬСЯ «ПОВТОРИТИ ЗНОВУ»
Між тим, не здобувши омріяного на фронтах Другої світової, Сталін не посипав голову попелом. І готувався до нової війни – продовжувати справу світової революції.
Виданий у 1951-му підручник «Історичний матеріалізм» під редакцією улюбленого філософа Сталіна Федора Константінова підводив під майбутні потрясіння ідеологічну базу: «Перша світова війна закінчилася перемогою соціалістичної революції в Росії. Друга світова війна призвела до відпадіння від капіталізму цілого ряду країн в Європі й Азії». Логіку продовжити не складно. Треба лише мати на увазі «миролюбивий характер Радянського Союзу», але «якщо імперіалісти наважаться на безумство і намагатимуться розв’язати нову світову війну…». Ну, ви здогадалися…
Новий переділ світу для Сталіна вбачався неминучим. Відтак після перемоги над нацистами СРСР не виводив своїх військ з Ірану (хоча це зробили Великобританія й США), а навіть посилив свій контингент. Сталін вимагав передати йому контроль за протоками Босфором і Дарданелли, намагався отримати колоніальні володіння в Африці (Лівія).
Країна в руїнах, лютує голод, мільйони людей живуть у землянках. Радянська пропаганда педалює тему відбудови. Тим часом 27 листопада 1945-го(!) Сталін підписує цілком таємну постанову «Про десятилітній план військового суднобудування на 1946-1955 рр.».
Що ж хотів побудувати «миролюбивий» кремлівський режим після закінчення війни?
367 підводних човнів!!!
4 важких і 30 легких крейсерів.
188 есмінців.
177 сторожових кораблів.
829 торпедних катерів.
195 десантних суден.
345 великих і 600 малих «полювачів» за підводними човнами.
Всього – понад 3500 бойових кораблів!
А ще – 100 нових дивізій фронтових бомбардувальників.
Для кращого розуміння: до 1991 року в СРСР збудовано 240 атомних підводних човнів. У всіх інших країнах світу разом узятих – 221…
ХТО ПОЧАВ «ХОЛОДНУ ВІЙНУ»
Ще 9 травня 1945-го радянські газети опублікували заяву Сталіну: «Велику Вітчизняну війну, яку вів радянський народ проти німецько-фашистських загарбників, переможно завершено. Німеччину повністю розгромлено…». Що це, як не публічний плювок на адресу союзників?
А за два тижні, 24 травня, Сталін проявив подібну підлість відносно інших народів СРСР, коли на прийомі в Кремлі виголосив тост: «Я п’ю, перш за все, за здоров’я російського народу тому, що він є найвидатнішою нацією з усіх націй, що входять до складу Радянського Союзу».
Минулого ще трохи часу і промова Сталіна 9 лютого 1946 року перед виборцями Сталінського виборчого округу Москви знаменувала собою відкриття антизахідного фронту, стала прологом «холодної війни». Бо, виявляється, головний урок Другої світової полягає в тому, що «переміг наш радянський суспільний лад, що радянський суспільний лад з успіхом витримав випробування у вогні війни і довів свою повну життєздатність… Мова йде вже не про те, що радянський суспільний лад виявився більш життєздатним і стійким, ніж нерадянський суспільний лад, що радянська спільнота є кращою формою організації суспільства…». Підкреслено, що «Червона армія є першокласною армією, у якої можна було б повчитися багато чому», а розвиток військово-промислового комплексу дозволить «вважати, що наша Вітчизна буде гарантована від усяких випадковостей».
Реагуючи на це, місяцем пізніше (5 березня) в Фултоні Вінстон Черчилль зауважить що нинішні дії Сталіна нагадують поведінку Гітлера в 1935-му, а тому Європі загрожує чергова окупація, цього разу радянська. Бо навіть виснажений війною СРСР не відмовився від своїх завойовницьких планів. У відповідь Сталін порівняв Черчилля з Гітлером, а в СРСР промову Черчилля рішуче затаврували як початок «холодної війни». Дехто ще й сьогодні так вважає…
В повоєнній Європі один за одним поставали гігантські й дуже недешеві пам’ятники та цілі меморіальні комплекси радянським воїнам. За 1946-1947 роки СРСР експортував у країни Центральної та Західної Європи 2,5 мільйонів тонн зерна – задля підтримки прорадянських урядів і партій.
А тим часом у самому СРСР із вини влади розпочався голод 1946-1947 років, внаслідок якого загинули мільйони людей. Це окрема катастрофічна сторінка історії України. Його наслідки: тільки вбитих голодом — понад 1 мільйон людських життів наших предків.
Проте, звернемо увагу: голоду не було там, де активно діяла УПА, не даючи насаджувати колгоспи і відбирати хліб у населення. Сучасний український історик Сергій Грабовський: «боротьба УПА прямим чи непрямим чином урятувала від голодної смерті сотні тисяч, якщо не мільйони людей. В тому числі і чимало тих, чиї нащадки клянуть зараз на всі заставки «бандерівських зарізяк»…».
У травні 1945-го припинилися американські поставки по ленд-лізу, які рятували радянських людей від голоду в найстрашніші й найдраматичніші дні війни. Зате вони гинули в мирний час. Бо радянський уряд не поспішав їх рятувати, більше того – відмовився від участі в «плані Маршала»…
Тож дивні маневри Сталіна навколо подій 7-9 травня 1945-го незрозумілі лише на перший погляд.
ЦИВІЛІЗОВАНИЙ СВІТ ТА ІМПЕРІАЛІСТИЧНА РОСІЯ
У цивілізованому світі керівництво Ассошіейтед Прес у травні 2012-го вибачилося за звільнення репортера Едварда Кеннеді (що першим повідомив світ про капітуляцію Німеччини), назвавши вчинок тодішньої верхівки агенції трагедією. В сучасній Росії ніхто не буде вибачатися за вкрадений день щастя, як і взагалі ні за жоден злочин…
«За порєбриком», з боку країни, яка розпочала Другу світову як агресор і вірний соратник Гітлера, ми бачимо спроби монополізувати перемогу над нацизмом і чуємо лише про перемогу радянського народу. В грудні 2010-го Путін прямо заявив, що перемогли б і без українців, бо «війна виграна… за рахунок індустріальних ресурсів РФ». Так навіщо було призивати мільйони українців до Червоної армії? Навіщо було кидати їх, майже беззбройних, на форсування Дніпра і класти сотнями тисяч? І якщо ви кажете, що в тому не було жодної потреби, то може хоча б вибачитеся?
Але ж де цивілізований світ, і де – Росія? І коли вибачатися, якщо там ще й досі водять вулицями полонених «німців»…
Отже, висновок, на жаль, простий. «Побєдобєсіє» – не просто форма мілітаристського психозу, а свідома мобілізація держави (раніше СРСР, а тепер Російської Федерації) та її людських ресурсів для підготовки та здійснення агресивної політики, загарбання інших країн та поневолення народів. І російсько-українська війна, яку Росія веде з 2014 року, наочне тому підтвердження. Як і Грузія, Придністров’я та інші «гарячі» точки планети…
«Побєдобєсіє» – це як чума. ТОДІ ЯК МЕТА УКРАЇНИ ТА ЦИВІЛІЗОВАНОГО СВІТУ: ЗУПИНИТИ РОСІЙСЬКОГО АГРЕСОРА Й ЛІКВІДУВАТИ ЗАГРОЗУ ОБ’ЄДНАНИМ НАЦІЯМ!
Пам’ятаємо! Перемагаємо!
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті
Отже, всі маневри Сталіна навколо німецької капітуляції не мали ніякого практичного значення і лише привнесли хаос у світле свято спільної перемоги багатьох країн світу над нацизмом. Колишні союзники поблажливо сприймали всі ці вибрики – святкуємо 8 травня, але ж нічого не маємо проти відносно урочистостей 9 травня. Навіть Генеральна асамблея ООН своєю резолюцією від 22 листопада 2004-го визначила Днями пам’яті та примирення 8 й 9 травня – і вашим, і нашим. Святкуйте скільки завгодно!
Втім, у Сталіна, як і всього керівництва СРСР (російського імперіалізму), була своя стратегія, він лише на перший погляд видавався диваком…
Кремлівський диктатор не досяг омріяної мети. Мета російського імперіалізму у вигляду комуністичного режиму, про що вже давно писала українська та світова історіографія, та й радянська не дуже приховувала, — світове панування у вигляді «світової соціалістичної революції».
Це досить цинічно і відверто простими словами сформулював Віктор Суворов: «Друга світова війна задумувалася як перший акт Світової революції… Два десятки років Сталін готував Червону армію і всю країну до переможного визвольного кидка в розорену війною, розтерзану й зруйновану Європу. На цю підготовку були витрачені жахливі ресурси, заради неї знищені десятки мільйонів громадян власної країни… За задумкою Сталіна, в ході війни Європа повинна були отримати смертельну рану, а всі її країни – на правах «республік» увійти в склад Радянського Союзу». А в підсумку ніхто нікуди не увійшов, Сталін отримав контроль лише над країнами Східної Європи.
Відтак помпезний парад перемоги приймав Жуков, а не «генералісимус» та «великий полководець всіх часів і народів». Це був єдиний парад на честь «перемоги» за життя Сталіна.
А день перемоги за Сталіна був вихідним всього тричі. 23 грудня 1947-го указом Президії Верховної Ради СРСР 9 травня стало звичайним робочим днем (аж до 1965 року) – святкуйте, але на роботі…
СТАЛІН ГОТУЄТЬСЯ «ПОВТОРИТИ ЗНОВУ»
Між тим, не здобувши омріяного на фронтах Другої світової, Сталін не посипав голову попелом. І готувався до нової війни – продовжувати справу світової революції.
Виданий у 1951-му підручник «Історичний матеріалізм» під редакцією улюбленого філософа Сталіна Федора Константінова підводив під майбутні потрясіння ідеологічну базу: «Перша світова війна закінчилася перемогою соціалістичної революції в Росії. Друга світова війна призвела до відпадіння від капіталізму цілого ряду країн в Європі й Азії». Логіку продовжити не складно. Треба лише мати на увазі «миролюбивий характер Радянського Союзу», але «якщо імперіалісти наважаться на безумство і намагатимуться розв’язати нову світову війну…». Ну, ви здогадалися…
Новий переділ світу для Сталіна вбачався неминучим. Відтак після перемоги над нацистами СРСР не виводив своїх військ з Ірану (хоча це зробили Великобританія й США), а навіть посилив свій контингент. Сталін вимагав передати йому контроль за протоками Босфором і Дарданелли, намагався отримати колоніальні володіння в Африці (Лівія).
Країна в руїнах, лютує голод, мільйони людей живуть у землянках. Радянська пропаганда педалює тему відбудови. Тим часом 27 листопада 1945-го(!) Сталін підписує цілком таємну постанову «Про десятилітній план військового суднобудування на 1946-1955 рр.».
Що ж хотів побудувати «миролюбивий» кремлівський режим після закінчення війни?
367 підводних човнів!!!
4 важких і 30 легких крейсерів.
188 есмінців.
177 сторожових кораблів.
829 торпедних катерів.
195 десантних суден.
345 великих і 600 малих «полювачів» за підводними човнами.
Всього – понад 3500 бойових кораблів!
А ще – 100 нових дивізій фронтових бомбардувальників.
Для кращого розуміння: до 1991 року в СРСР збудовано 240 атомних підводних човнів. У всіх інших країнах світу разом узятих – 221…
ХТО ПОЧАВ «ХОЛОДНУ ВІЙНУ»
Ще 9 травня 1945-го радянські газети опублікували заяву Сталіну: «Велику Вітчизняну війну, яку вів радянський народ проти німецько-фашистських загарбників, переможно завершено. Німеччину повністю розгромлено…». Що це, як не публічний плювок на адресу союзників?
А за два тижні, 24 травня, Сталін проявив подібну підлість відносно інших народів СРСР, коли на прийомі в Кремлі виголосив тост: «Я п’ю, перш за все, за здоров’я російського народу тому, що він є найвидатнішою нацією з усіх націй, що входять до складу Радянського Союзу».
Минулого ще трохи часу і промова Сталіна 9 лютого 1946 року перед виборцями Сталінського виборчого округу Москви знаменувала собою відкриття антизахідного фронту, стала прологом «холодної війни». Бо, виявляється, головний урок Другої світової полягає в тому, що «переміг наш радянський суспільний лад, що радянський суспільний лад з успіхом витримав випробування у вогні війни і довів свою повну життєздатність… Мова йде вже не про те, що радянський суспільний лад виявився більш життєздатним і стійким, ніж нерадянський суспільний лад, що радянська спільнота є кращою формою організації суспільства…». Підкреслено, що «Червона армія є першокласною армією, у якої можна було б повчитися багато чому», а розвиток військово-промислового комплексу дозволить «вважати, що наша Вітчизна буде гарантована від усяких випадковостей».
Реагуючи на це, місяцем пізніше (5 березня) в Фултоні Вінстон Черчилль зауважить що нинішні дії Сталіна нагадують поведінку Гітлера в 1935-му, а тому Європі загрожує чергова окупація, цього разу радянська. Бо навіть виснажений війною СРСР не відмовився від своїх завойовницьких планів. У відповідь Сталін порівняв Черчилля з Гітлером, а в СРСР промову Черчилля рішуче затаврували як початок «холодної війни». Дехто ще й сьогодні так вважає…
В повоєнній Європі один за одним поставали гігантські й дуже недешеві пам’ятники та цілі меморіальні комплекси радянським воїнам. За 1946-1947 роки СРСР експортував у країни Центральної та Західної Європи 2,5 мільйонів тонн зерна – задля підтримки прорадянських урядів і партій.
А тим часом у самому СРСР із вини влади розпочався голод 1946-1947 років, внаслідок якого загинули мільйони людей. Це окрема катастрофічна сторінка історії України. Його наслідки: тільки вбитих голодом — понад 1 мільйон людських життів наших предків.
Проте, звернемо увагу: голоду не було там, де активно діяла УПА, не даючи насаджувати колгоспи і відбирати хліб у населення. Сучасний український історик Сергій Грабовський: «боротьба УПА прямим чи непрямим чином урятувала від голодної смерті сотні тисяч, якщо не мільйони людей. В тому числі і чимало тих, чиї нащадки клянуть зараз на всі заставки «бандерівських зарізяк»…».
У травні 1945-го припинилися американські поставки по ленд-лізу, які рятували радянських людей від голоду в найстрашніші й найдраматичніші дні війни. Зате вони гинули в мирний час. Бо радянський уряд не поспішав їх рятувати, більше того – відмовився від участі в «плані Маршала»…
Тож дивні маневри Сталіна навколо подій 7-9 травня 1945-го незрозумілі лише на перший погляд.
ЦИВІЛІЗОВАНИЙ СВІТ ТА ІМПЕРІАЛІСТИЧНА РОСІЯ
У цивілізованому світі керівництво Ассошіейтед Прес у травні 2012-го вибачилося за звільнення репортера Едварда Кеннеді (що першим повідомив світ про капітуляцію Німеччини), назвавши вчинок тодішньої верхівки агенції трагедією. В сучасній Росії ніхто не буде вибачатися за вкрадений день щастя, як і взагалі ні за жоден злочин…
«За порєбриком», з боку країни, яка розпочала Другу світову як агресор і вірний соратник Гітлера, ми бачимо спроби монополізувати перемогу над нацизмом і чуємо лише про перемогу радянського народу. В грудні 2010-го Путін прямо заявив, що перемогли б і без українців, бо «війна виграна… за рахунок індустріальних ресурсів РФ». Так навіщо було призивати мільйони українців до Червоної армії? Навіщо було кидати їх, майже беззбройних, на форсування Дніпра і класти сотнями тисяч? І якщо ви кажете, що в тому не було жодної потреби, то може хоча б вибачитеся?
Але ж де цивілізований світ, і де – Росія? І коли вибачатися, якщо там ще й досі водять вулицями полонених «німців»…
Отже, висновок, на жаль, простий. «Побєдобєсіє» – не просто форма мілітаристського психозу, а свідома мобілізація держави (раніше СРСР, а тепер Російської Федерації) та її людських ресурсів для підготовки та здійснення агресивної політики, загарбання інших країн та поневолення народів. І російсько-українська війна, яку Росія веде з 2014 року, наочне тому підтвердження. Як і Грузія, Придністров’я та інші «гарячі» точки планети…
«Побєдобєсіє» – це як чума. ТОДІ ЯК МЕТА УКРАЇНИ ТА ЦИВІЛІЗОВАНОГО СВІТУ: ЗУПИНИТИ РОСІЙСЬКОГО АГРЕСОРА Й ЛІКВІДУВАТИ ЗАГРОЗУ ОБ’ЄДНАНИМ НАЦІЯМ!
Пам’ятаємо! Перемагаємо!
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті
Теґі:
