Податкова реформа-2015 – дежавю і очевидна криза жанру
Сумні враження від парламентського круглого столу
Чи не кожне скликання Верховної Ради вважає за свій обов’язок провести податкову реформу. І не просто провести, а ще й устигнути зверстати на основі цієї свіжоспеченої реформи новий бюджет.
Це скликання Верховної Ради не є винятком. На круглому столі, організованому Комітетом ВРУ з питань податкової та митної політики і присвяченому питанням проведення податкової реформи, голова Комітету Роман Насіров відразу поставив питання руба – переписуємо в 2015 році Податковий кодекс і вже на базі нового ухвалюємо бюджет 2016-го.
Набір аргументів на користь невідкладної всеохоплюючої реформи був настільки стандартним, наскільки й універсальним:
- платник податків згинається під фіскальним тягарем;
- система занадто складна;
- податковий режим є здирницьким і не здатен стимулювати економічний розвиток.
Після наведення таких неспростовних аргументів численна аудиторія, яка складалася з народних депутатів, урядовців, експертів, представників громадських організацій, завмерла в очікуванні появи стрункої і вивіреної концепції нової податкової системи. Або, будемо реалістами, принаймні її контурів, які згодом депутати з юристами будуть замальовувати потужними штрихами законодавчих ініціатив.
Однак те, що довелося почути, відверто розчарувало. Лебідь, Рак і Щука потягнули полотнище податкової дискусії врізнобіч і перетворили її до кінця обговорення на шмаття.
У кожного – своє власне бачення нової податкової системи.
Найвправнішими на круглому столі були, звісно, лобісти. Для них новий Податковий кодекс – це спеціальний преференційний податковий режим для сільського господарства, пільгове оподаткування залізничних перевезень і портів, а також біопалива. І десятки інших увільнень.
Молоді реформатори, ледве посівши керівні посади у секторальних підприємствах, – від інфраструктури до агропромислового комплексу – вже встигли захворіти на відомчу міопію. Є така недуга – за трьома соснами вузьких корпоративних інтересів не бачити інтересів податкової системи в цілому.
Депутати минулих скликань повторювали казане-переказане в цих стінах ще з середини 90-х, коли в парламентському конференц-залі розпочиналися перші дискусії з приводу Податкового кодексу. Тепер вони закликали своїх молодших колег розшукати в архівах їх попередні законопроекти і повернути їх до життя.
Апологети (в доброму розумінні цього слова) малого та середнього бізнесу закликали взагалі переглянути спрощену систему оподаткування, в бік ще більшого спрощення і скасувати обов’язкове запровадження з 1 липня ц.р. реєстраторів розрахункових операцій. Новий роздрібний податок з продажу підакцизних товарів був затаврований як черговий вияв податкового тиску, однак не прозвучало жодної пропозиції, як поліпшити його адміністрування, адже воно дійсно кульгає вже в першому кварталі існування цього податку.
Найрозважливішими та найобережнішими на цьому круглому столі виявилися урядовці, а також народні депутати - колишні аудитори.
Перші – тому, що вже відчули вагу і відповідальність рішень. Від найменшого поруху податкової системи залежить доля її видаткової частини, зарплат і пенсій, а що вже казати про розмахування шаблюкою.
Аудитори та бухгалтери, особливо мудрий сивочолий Кірш із Харкова та поміркована в своїй консервативності Южаніна, – тому що до свого приходу в парламент відчули на собі весь рикошет рішень, які ухвалює Рада. Тільки-но бухгалтери та юристи звикають до такого монстра як Податковий кодекс, заледве він отримує консультаційну підтримку у вигляді роз’ясень, як молоде плем’я депутатів стрімголов мчить ухвалювати новий.
Тому результат дисгармонійної дискусії виявився парадоксальним, адже від неї у наслідку виграв чинний Податковий кодекс. Так, від нього пахтить подекуди азарівщиною, однак краще поки що такий, аніж суцільне аматорство та неприхований лобізм.
Тим паче, що найближчим часом цьому парламенту треба мерщій закрити дірки в податковій системі, що оголилися нижче ватерлінії і які загрожують самому існуванню системи. Та й учасники дискусії раз по раз з болем поверталися до цих тем:
1. Реформування системи єдиного соціального внеску із нестерпно високою ставкою.
2. Ліквідація, поки вони ще не почали діяти з 1 липня ц.р., спеціальних ПДВ-рахунків (або, як їх паліативно почали називати, електронної системи адміністрування ПДВ).
3. Розробка нового фіскального режиму для видобувних галузей, оскільки інвестори, нажахані надвисокими рентними ставками, згортають капіталовкладення в цей життєво необхідний для країни сектор.
4. Зміна чи не найзаплутанішої глави Податкового кодексу, присвяченої податку на прибуток підприємств.
Найкорисніша ж пропозиція дискусії пролунала з вуст Володимира Котенка, голови податкового комітету Європейської Бізнес Асоціації.
Він запропонував спроектувати податкову реформу за канонами project management - у відповідності до сучасних практик керівництва проектами.
На початковому етапі здійснюється due diligence (процедура формування об'єктивного уявлення, детальний аналіз податкових ризиків - ред.) - силами бізнес-кіл, громадських організацій, еспертів з оподаткування та відповідних міністерств. Відбувається інвентаризація проблем, їх ранжування за пріоритетністю і виокремлення ключових напрямів змін.
На підставі експертної оцінки проблем, властивих вітчизняній фіскальній системі, розпочинається другий етап - етап постановки технічного завдання (terms of reference). Це вичерпний набір законодавчих цілей, які мають бути втілені у вигляді відповідного законопроекту.
А вже за підсумками перших двох етапів команда професійних юристів готує законопроект до його розгляду спочатку урядом, а потім парламентом – у суворій відповідності до технічного завдання.
Ось так прозаїчно, по-вестмінстерськи. Однак краще так, аніж з першого дня закладати в підмурівок нового Податкового кодексу пільги, преференції та ілюзорно низькі ставки.
Назарій Волчанецький, Київ, Укрінформ
Чи не кожне скликання Верховної Ради вважає за свій обов’язок провести податкову реформу. І не просто провести, а ще й устигнути зверстати на основі цієї свіжоспеченої реформи новий бюджет.
Це скликання Верховної Ради не є винятком. На круглому столі, організованому Комітетом ВРУ з питань податкової та митної політики і присвяченому питанням проведення податкової реформи, голова Комітету Роман Насіров відразу поставив питання руба – переписуємо в 2015 році Податковий кодекс і вже на базі нового ухвалюємо бюджет 2016-го.
Набір аргументів на користь невідкладної всеохоплюючої реформи був настільки стандартним, наскільки й універсальним:
- платник податків згинається під фіскальним тягарем;
- система занадто складна;
- податковий режим є здирницьким і не здатен стимулювати економічний розвиток.
Після наведення таких неспростовних аргументів численна аудиторія, яка складалася з народних депутатів, урядовців, експертів, представників громадських організацій, завмерла в очікуванні появи стрункої і вивіреної концепції нової податкової системи. Або, будемо реалістами, принаймні її контурів, які згодом депутати з юристами будуть замальовувати потужними штрихами законодавчих ініціатив.
Однак те, що довелося почути, відверто розчарувало. Лебідь, Рак і Щука потягнули полотнище податкової дискусії врізнобіч і перетворили її до кінця обговорення на шмаття.
У кожного – своє власне бачення нової податкової системи.
Найвправнішими на круглому столі були, звісно, лобісти. Для них новий Податковий кодекс – це спеціальний преференційний податковий режим для сільського господарства, пільгове оподаткування залізничних перевезень і портів, а також біопалива. І десятки інших увільнень.
Молоді реформатори, ледве посівши керівні посади у секторальних підприємствах, – від інфраструктури до агропромислового комплексу – вже встигли захворіти на відомчу міопію. Є така недуга – за трьома соснами вузьких корпоративних інтересів не бачити інтересів податкової системи в цілому.
Депутати минулих скликань повторювали казане-переказане в цих стінах ще з середини 90-х, коли в парламентському конференц-залі розпочиналися перші дискусії з приводу Податкового кодексу. Тепер вони закликали своїх молодших колег розшукати в архівах їх попередні законопроекти і повернути їх до життя.
Апологети (в доброму розумінні цього слова) малого та середнього бізнесу закликали взагалі переглянути спрощену систему оподаткування, в бік ще більшого спрощення і скасувати обов’язкове запровадження з 1 липня ц.р. реєстраторів розрахункових операцій. Новий роздрібний податок з продажу підакцизних товарів був затаврований як черговий вияв податкового тиску, однак не прозвучало жодної пропозиції, як поліпшити його адміністрування, адже воно дійсно кульгає вже в першому кварталі існування цього податку.
Найрозважливішими та найобережнішими на цьому круглому столі виявилися урядовці, а також народні депутати - колишні аудитори.
Перші – тому, що вже відчули вагу і відповідальність рішень. Від найменшого поруху податкової системи залежить доля її видаткової частини, зарплат і пенсій, а що вже казати про розмахування шаблюкою.
Аудитори та бухгалтери, особливо мудрий сивочолий Кірш із Харкова та поміркована в своїй консервативності Южаніна, – тому що до свого приходу в парламент відчули на собі весь рикошет рішень, які ухвалює Рада. Тільки-но бухгалтери та юристи звикають до такого монстра як Податковий кодекс, заледве він отримує консультаційну підтримку у вигляді роз’ясень, як молоде плем’я депутатів стрімголов мчить ухвалювати новий.
Тому результат дисгармонійної дискусії виявився парадоксальним, адже від неї у наслідку виграв чинний Податковий кодекс. Так, від нього пахтить подекуди азарівщиною, однак краще поки що такий, аніж суцільне аматорство та неприхований лобізм.
Тим паче, що найближчим часом цьому парламенту треба мерщій закрити дірки в податковій системі, що оголилися нижче ватерлінії і які загрожують самому існуванню системи. Та й учасники дискусії раз по раз з болем поверталися до цих тем:
1. Реформування системи єдиного соціального внеску із нестерпно високою ставкою.
2. Ліквідація, поки вони ще не почали діяти з 1 липня ц.р., спеціальних ПДВ-рахунків (або, як їх паліативно почали називати, електронної системи адміністрування ПДВ).
3. Розробка нового фіскального режиму для видобувних галузей, оскільки інвестори, нажахані надвисокими рентними ставками, згортають капіталовкладення в цей життєво необхідний для країни сектор.
4. Зміна чи не найзаплутанішої глави Податкового кодексу, присвяченої податку на прибуток підприємств.
Найкорисніша ж пропозиція дискусії пролунала з вуст Володимира Котенка, голови податкового комітету Європейської Бізнес Асоціації.
Він запропонував спроектувати податкову реформу за канонами project management - у відповідності до сучасних практик керівництва проектами.
На початковому етапі здійснюється due diligence (процедура формування об'єктивного уявлення, детальний аналіз податкових ризиків - ред.) - силами бізнес-кіл, громадських організацій, еспертів з оподаткування та відповідних міністерств. Відбувається інвентаризація проблем, їх ранжування за пріоритетністю і виокремлення ключових напрямів змін.
На підставі експертної оцінки проблем, властивих вітчизняній фіскальній системі, розпочинається другий етап - етап постановки технічного завдання (terms of reference). Це вичерпний набір законодавчих цілей, які мають бути втілені у вигляді відповідного законопроекту.
А вже за підсумками перших двох етапів команда професійних юристів готує законопроект до його розгляду спочатку урядом, а потім парламентом – у суворій відповідності до технічного завдання.
Ось так прозаїчно, по-вестмінстерськи. Однак краще так, аніж з першого дня закладати в підмурівок нового Податкового кодексу пільги, преференції та ілюзорно низькі ставки.
Назарій Волчанецький, Київ, Укрінформ
Теґі:
