Мабуть, не так багато пересічних жителів Чернігівщини знають про існування Смолинського торфобрикетного заводу, а ще менше – обізнані з проблемами цього підприємства. Проте ми час від часу стаємо свідками акцій протесту, що їх проводять працівники цього державного підприємства, яке, до речі, входить до складу держконцерну “Укрторф”. Працівники обурені тим, що завод не може отримати ринок збуту видобутої продукції і, як наслідок, накопичує борги по заробітній платі та і взагалі ризикує “піти з молотка”. Так у чому ж, питається, проблема? Торф є, працівники, які його видобувають, є, попит на сировину теж є. Думаєте, проблема криється у якихось хитромудрих і не всім зрозумілих законах економіки? А ні! Знову політичний лобізм.

Із 2015 року Смолинським торфобрикетним зацікавився відомий борець зі “скотиняками” Олег Валерійович Ляшко. Думаєте, із шляхетними намірами? Знову помилка! Просто “радикали” хотіли правдами й неправдами вивести майже збанкрутіле підприємство із держконцерну до фонду комунального майна облради, де у них достатньо голосів, аби згодом виставити його на “прихватизацію”. Коли ця схема не спрацювала, придумали іншу: завели підконтрольні фірми-“прокладки”, через які продавали торф, забираючи таким чином левову частку прибутків. Пізніше за “торф’яну тему” взялися представники іншої політичної сили, яких влаштовував лише варіант “прихватизації” заводу через доведення його до банкрутства, — Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина”. Через міністерство вугільної промисловості вони “порішали” призначення “свого” директора “Чернігівторфу”.

Цього року ситуація набрала нових обертів: в Інтернеті з’явились “відкриті листи” від імені трудового колективу заводу до правоохоронців, у яких останні звинувачуються у лобізмі. Цікаво, чи знає хоч один член трудового колективу про ініціативу написання та розміщення в Інтернеті таких листів? Якщо судити по змісту, це – ніщо інше, як відволікання уваги пересічних громадян від справжньої суті проблеми і справжніх винуватців. А ще це – намагання заробити дешеві політичні дивіденди напередодні цьогорічних місцевих виборів. Справжніх замовників ми з вами обов’язково побачимо – на акціях протесту вони будуть кричати “народні гасла” (ну зовсім як Ленін із броньовика у 17-му)! А поки політичні сили, лідери яких на чому світ стоїть лають владу, чубляться за державне (тобто наше з вами!) майно, не бачити Смолинському торфобрикетному стабільності, а жителям регіону – такого необхідного в умовах дороговизни енергоносіїв торфу. І хто б із них не переміг, у результаті програють прості українські громадяни, програє держава, яку продовжують розтягувати по своїх приватних льохах “партійні вожді”. То чи не час їм завадити?