Політолог – це лайливе слово?
Ті, хто називає себе політологами, є дуже політичними особистостями, вони постійно присутні не екранах телевізорів, у радіоефірі, на інтернет-сторінках. На їхні висловлювання часто посилаються політики, їм вірять досить багато активних виборців, особливо з числа тих, вік яких 50-ят і старше. Але чи заслуговують вони на нашу довіру?
Вже доводилося писати, що за весь період сучасної історії незалежної України жоден катастрофічний прогноз щодо перспектив її розвитку так повністю, на щастя, і не реалізувався.
Ми доволі успішно подолали драматичні 1990-ті роки, пережили 1999 рік, коли в Україні лютувала найбільша у 20-му столітті посуха і було зібрано лише 17 млн. тон зерна.
Наш народ ціною великих жертв все ж зумів виправити трагічну виборчу помилку від 7 лютого 2010 року. Нам вдалося ціною великих жертв і втрати приблизно 7% української території зупинити російської агресора.
Схоже на те, що ми зможемо дати раду і соціально-економічним викликам дуже важкого 2015 року, а саме високій інфляції та прогресуючому безробіттю. Але чи допомагають нам у цьому ті, які називають себе політологами?
Однозначно можна стверджувати – не дуже.
Чому, на нашу думку, це відбувається:
1) Більшість політологів залежні від фінансово-промислових груп та політичних сил, інтереси яких часто дуже далекі і навіть протилежні українським національним інтересам.
2) Фахова підготовка на базі філософських факультетів університетів не є достатньо якісною. Їхні випускники часто не вміють аналізувати реальні політичні та соціально-економічні процеси, що відбуваються у країні і світі, хоч і блискуче знають зміст різних політологічних теорій. Отже, ці політологи-філософи замість пізнання реального світу створюють штучні конструкції, що не витримують перевірки життям.
Останнім часом робляться спроби готувати політологів на базі історичних факультетів університетів. Щонайменше таке навчання організовано у Києво-Могилянській академії, Ніжині та Чернівцях. Є надія на покращення фахової підготовки політологів.
Проте, без вирішення проблеми їхньої політичної залежності ситуація не покращиться і питання, що є у заголовку цієї публікації залишиться критично актуальним.
Леонід Лапай для «Європейської України».
Вже доводилося писати, що за весь період сучасної історії незалежної України жоден катастрофічний прогноз щодо перспектив її розвитку так повністю, на щастя, і не реалізувався.
Ми доволі успішно подолали драматичні 1990-ті роки, пережили 1999 рік, коли в Україні лютувала найбільша у 20-му столітті посуха і було зібрано лише 17 млн. тон зерна.
Наш народ ціною великих жертв все ж зумів виправити трагічну виборчу помилку від 7 лютого 2010 року. Нам вдалося ціною великих жертв і втрати приблизно 7% української території зупинити російської агресора.
Схоже на те, що ми зможемо дати раду і соціально-економічним викликам дуже важкого 2015 року, а саме високій інфляції та прогресуючому безробіттю. Але чи допомагають нам у цьому ті, які називають себе політологами?
Однозначно можна стверджувати – не дуже.
Чому, на нашу думку, це відбувається:
1) Більшість політологів залежні від фінансово-промислових груп та політичних сил, інтереси яких часто дуже далекі і навіть протилежні українським національним інтересам.
2) Фахова підготовка на базі філософських факультетів університетів не є достатньо якісною. Їхні випускники часто не вміють аналізувати реальні політичні та соціально-економічні процеси, що відбуваються у країні і світі, хоч і блискуче знають зміст різних політологічних теорій. Отже, ці політологи-філософи замість пізнання реального світу створюють штучні конструкції, що не витримують перевірки життям.
Останнім часом робляться спроби готувати політологів на базі історичних факультетів університетів. Щонайменше таке навчання організовано у Києво-Могилянській академії, Ніжині та Чернівцях. Є надія на покращення фахової підготовки політологів.
Проте, без вирішення проблеми їхньої політичної залежності ситуація не покращиться і питання, що є у заголовку цієї публікації залишиться критично актуальним.
Леонід Лапай для «Європейської України».
Теґі:
