Польща перед другим туром виборів: в очікуванні фотофінішу
У неділю, 24 травня, поляки знову підуть до виборчих урн, аби зробити остаточний вибір між двома кандидатами на найвищу державну посаду у країні - нинішнім президентом Броніславом Коморовським, якого підтримує проурядова партія "Громадянська платформа" (РО), та представником найбільшої опозиційної партії "Право і Справедливість" (PiS) Анджеєм Дудою. Ситуація між першим і другим туром виборів глави держави в Польщі залишається дуже динамічною, а на перемогу, без жодного перебільшення, може розрахувати кожен із кандидатів.
У ПЕРШОМУ ТУРІ - МЕЛОДРАМА, У ДРУГОМУ - ТРИЛЕР
Цьогорічна президентська виборча кампанія в Польщі після першого туру несподівано перетворилася з досить передбачуваної мелодрами у захоплюючий трилер, який залишатиме у напрузі усіх глядачів до самого кінця. Досить спокійна і сіра кампанія, як її оцінювали більшість польських політиків та експертів, несподівано набула різноманітних кольорових відтінків - після оприлюднення даних екзіт-полів відразу по закриттю виборчих дільниць в Польщі 10 травня. Його результати без перебільшення стали "холодним душом" для штабу нинішнього президента, адже Коморовський ще за декілька днів до виборів зберігав перевагу над своїм найближчим переслідувачем на 10-12%. На останній фінішній прямій Дуда, якого аж ніяк не вважали фаворитом кампанії, несподівано переміг свого суперника, щоправда з мінімальним відривом - на 0,99%. За офіційними результатами Дуда набрав 34,76%, а Коморовський - 33,77%.
Навіть складно сказати, для кого з двох основних кандидатів і їхніх штабів результати стали більшою несподіванкою. Всю Польщу облетіли кадри з виборчого штабу Дуди, на яких після оприлюднення екзіт-полів, на фоні радісних вигуків соратників, сам кандидат на якийсь час завмер від несподіванки. До тями його приводити взялася голова виборчого штабу, депутат PiS Беата Шидло, яка підказала на вухо, що варто зробити: підійти до своєї дружини і подякувати їй за підтримку. Натомість у штабі Коморовського панував шок. На обличчях його соратників можна було побачити розгубленість і неприховане розчарування. У той момент до них остаточно дійшло, що перемога мало не у прямому сенсі вислизає з рук, а тому треба буде насправді попотіти, щоб усе ж схилити у свій бік шальки політичних терезів.
Експерти і політики основними причинами поразки у першому турі діючого президента назвали те, що він та його команда зарано повірили в перемогу. Підтримку Коморовському як президенту незмінно навіть зараз декларують 65-70%, а тому в його штабі подумали, що це автоматично перекладеться й на голоси виборців. На початку кампанії так і було: його підтримували понад 50% виборців, і на горизонті виднілася перемога вже в першому турі. Ситуація з кожним тижнем поступово змінювалася не на користь президента, але його соратники вчасно не забили на сполох. Коморовському закидають мляву PR-кампанію його штабу, слабкий контакт з виборцями через недостатню інтенсивність поїздок по країні. На слабкий результат Коморовського, без сумніву, також впливає той фактор, що поляки дещо втомилися 8-річним перебуванням при владі РО, членом якої він був перед президентством і яка його підтримує на цих виборах.
Натомість високий результат Дуди пов'язують з вдалою концепцією кампанії його штабу. Вона полягала у намаганні показати свого кандидата як молодого, енергійного, але вже успішного політика, одного з найбільш активних депутатів Європарламенту від Польщі, що має багато планів і задумів аби зробити життя пересічних поляків кращим. Упродовж останніх місяців він багато їздив по країні і з усмішкою на обличчі популяризував свої погляди. Дуда багато наобіцяв полякам у першу чергу в соціально-економічній сфері і це, очевидно, вплинуло не результат першого туру виборів.
У ПОШУКАХ ВИБОРЦЯ
Перед другим туром виборів польські експерти визнають, що виборчі резерви мають обидва кандидати. За Дуду, потенційно, можуть проголосувати прихильники кандидатів з правими політичними поглядами, які в першому турі набрали багато голосів виборців - у першу чергу "темної конячки", позапартійного кандидата, колишнього співака Павела Кукіза та лідера партії KORWiN Януша Корвіна-Мікке. Водночас, Коморовський може перед другим туром мобілізувати ліберальних виборців чи прихильників лівих поглядів, які з тих чи інших причин не пішли на дільниці у першому турі, але не хочуть приходу до влади кандидата від партії Качинського. Таких в Польщі також чимало.
У штабі Дуди, очевидно, визнали, що їх кампанія - дієва і правильна, адже принесла свої позитивні результати. Тому соратники кандидата PiS вирішили "не міняти коней на переправі" і продовжувати кампанію у тому ж руслі. Натомість зовсім інші настрої панували у штабі Коморовського. Вранці, 11 травня, Коморовський «прокинувся» вже в зовсім іншому амплуа - аутсайдера, де вже йому треба було наздоганяти лідера. Те, що поразка не була якоюсь випадковістю засвідчило й чергове соцопитування, проведене центром Millward Brown SA для одного з польських телеканалів за декілька днів після завершення першого туру. За його результатами, Дуда з 44% знову випередив Коморовського (40%). А це підтвердило, що треба щось змінювати - радикально і дуже швидко. У Коморовського в першу чергу вирішили поборотися за голоси кандидата, який несподівано здобув почесне третє місце у виборах - Павела Кукіза . З лозунгами збурення нинішньої "забетонованої" політичної сцени країни, де гегемонами є РО та PiS, а також іншими "революційними" обіцянками, Кукіз здобув рекордні понад 20% голосів виборців протестного електорату. Попри те, що сам Кукіз зарікся не голосувати за Коморовського у другому турі, польський президент вже наступного дня після виборів взявся підкоряти серця його електорату не словом, а ділом. Він оголосив про ініціативу проведення вже у вересні загальнонаціонального референдуму з трьох питань: щодо введення одномандатних округів на виборах до Сейму, скасування фінансування партій з бюджету країни, а також вирішення на користь платників податків суперечливих юридичних питань. Коморовський і не приховував, що ініціатива референдуму пов'язана з високим результатом Кукіза, який наголошував на реалізації саме цих постулатів.
ТЕЛЕДЕБАТИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПЕРЕКОНАННЯ
На підтримку Коморовського після першого туру виборів виступили "важковаговики" польської політичної сцени. Екс-президент Польщі Александер Кваснєвський під час спільного з Коморовським брифінгу на минулому тижні зазначив, що немає нічого проти Дуди, але Коморовський, на його переконання, «перевірений складними часами у нинішніх міжнародних реаліях, коли за східними кордонами Польщі фактично триває війна Росії проти України». Радикальніше налаштованим проти Дуди виявив себе батько "шокової терапії" в Польщі кінця 80-х років Лешек Бальцерович. Він підкреслив, що Польща не може собі дозволити на повернення "режиму", коли у країні панував страх, а прокуратура використовувалася у політичних цілях. Це він мав на увазі період перебування при владі PiS у 2006-2007 роках. На захист Коморовського став президент Європейської ради Дональд Туск, який раніше намагався не коментувати перебігу виборчої кампанії. Він зазначив, що аналізувати треба не декілька тижнів "акторства" кандидатів під час виборчої кампанії, а весь президентських доробок Коморовського за минулі п'яти років. Його Туск вважає однозначно позитивним.
У світлі боротьби за кожен виборчий голос надзвичайно важливими для обох кандидатів стали теледебати Дуди і Коморовського у прямому ефірі провідних польських телеканалів. У суботу, 16 травня, відбувся перший раунд "очної ставки", який переглянув кожен четвертий поляк - понад 10 млн громадян країни. Забігаючи наперед слід зазначити, що більшість експертів незначну перевагу в теледебатах віддали Коморовському. На їхню думку, він був компетентнішим у багатьох питаннях, що зрозуміло у контексті п'яти років президентства, і вміло контратакував опонента, звинувачуючи його у популізмі, змінах своїх поглядів заради перемоги у виборах і роздачі обіцянок, які ніколи не будуть виконані. Натомість, Дуда закидав Коморовському те, що той згадав про виборців лише тоді, коли у повітрі запахло поразкою. Про те, що символічну перемогу у перших теледебатах здобув Коморовський може свідчити і останнє соцопитування, яке показує, що Коморовський вже випереджає Дуду. За Коморовського сьогодні готові проголосувати 47% поляків, за Дуду - 44%. Утім, резерви мають обидва кандидати, оскільки не менше 9% поляків ще не вирішили, за кого віддадуть свій голос під час другого туру виборів.
УКРАЇНА У ФОКУСІ
Питання України і українсько-російської кризи було першим під час теледебатів Коморовського з Дудою. Відчувалося, що Коморовський в цьому питанні почувається як риба у воді. Він може говорити про це предметно і довго, обмежуючись лише лімітом часу. Під час свого короткого виступу про східну політику Польщі Коморовський наголосив те, що він віддавна повторює: підтримання незалежної Україна в національних інтересах Польщі. Він нагадав, що Польща підтримує Київ у питанні реформування місцевого самоврядування і системи обороноздатності країни. Водночас, він також зробив реверанс у бік правоконсервативного виборця і спробував відразу забрати в опонента аргументи, які могли бути використані проти нього. "Польща не має наміру направляти на Донбас своїх військовослужбовців",- наголосив Коморовський. Цікаво, що у Польщі питання щодо направлення польських військових воювати на схід України, попри всю абсурдність постановки цього питання, було предметом гарячих дискусій і темою для атак на Коморовського.
Президент РП також зазначив, що Польща, у разі потреби, надасть військову допомогу Україні, однак із зауваженням, що "в цьому, на щастя, зараз немає потреби". А слова про те, що "поляки не можуть бути більш проукраїнськими ніж самі українці", очевидно адресувалися тим, хто вважає, що Коморовський занадто багато приділяє уваги Україні.
Дуда, відповідаючи на питання про Україну, не був багатослівним. Він зауважив, що підтримує членство України в ЄС, а для припинення "вторгнення" Росії в Україні Польща має діяти спільно з партнерами по ЄС та НАТО. Хоча у ході кампанії Дуда показував, що підтримує Київ, зокрема й у конфлікті з Росією, подекуди складалося враження, що він неохоче коментує українські питання. Можливо, частими згадками про Україну він не хотів дратувати свого потенційного виборця з правоконсервативними поглядами, який, часто налаштований критично до співпраці з Україною. Утім, декілька днів тому він усе ж відповів на питання про своє бачення щодо вирішення складних проблем українсько-польського минулого. Дуда підкреслив, що як президент Польщі він рішуче підніматиме питання у контактах з українськими колегами про неприпустимість прославляння УПА, тому що це суперечить покращенню відносин з Польщею. Він також зауважив, що потрібно прагнути до примирення, але не таким чином, що кроки на зустріч робитиме лише Польща, а "українці переконуватимуть, що це непотрібно, або здійснюватимуть політику, яка суперечитиме інтересам Польщі".
Позиція президента Коморовського щодо тлумачення суперечливих сторінок спільної історії відома: слід вести історичний діалог для вирішення проблем між Україною і Польщею, але це не повинно впливати на нинішню політику. В іншому випадку на суперечці між Варшавою і Києвом може виграти Москва.
Попри те, що хоч міжнародна ситуація, регіональна безпека та відносини з Україною і Росією є важливими темами перед другим туром президентських виборів, та все ж вони не є основними. Перед недільними виборами кандидати роблять наголос на внутрішній політиці - обговорення програм вирішення соціально-економічних проблем країни, що сьогодні турбує пересічних поляків значно більше ніж війна на Донбасі.
ХТО ТАКИЙ ДУДА?
Діючий президент Броніслав Коморовський - політик, якого дуже добре знають в Україні. Натомість постать Анджея Дуди залишається маловідомою у нашій країні. Юрист за спеціальністю 43-річний Дуда походить з Кракова, з сім'ї наукової інтелігенції. З дружиною Агатою, викладачем німецької мови в одному з краківських ліцеїв, виховують доньку Кінгу.
З 2005 року Дуда належить до PiS Ярослава Качинського. Упродовж цього часу він займав посади заступника міністра юстиції Польщі (2006-2007), міністра канцелярії президента Лєха Качинського (2008-2010). У 2010 році політик програв вибори мера Кракова. В 2011 році став депутатом Сейму від PiS, а з липня 2014 року був депутатом Європарламенту. Торік у грудні Качинський назвав Дуду кандидатом у президенти від PiS, чим викликав здивування не лише в політичних опонентів, але навіть однопартійців, адже до цього той не належав до найбільш впливових політиків PiS. Політичні соратники називають його молодим, амбітним і розумним політиком, а опозиціонери наполягають, що він не є самостійним, а лиш тінню Качинського, без харизми, й до того ж політиком "з третього ряду" своєї партії. Про те, чи Дуда повністю залежний від Качинського ще можна подискутувати, утім вважати його другорядним політиком, особливо у контексті перемоги у першому турі виборів, було б не зовсім справедливо.
Ім'я переможця президентських виборів в Польщі залишатиметься невідомим аж до закриття виборчих дільниць в неділю і оприлюднення перших екзіт-полів. І це є справжньою перемогою демократії, на стан якої так люблять нарікати в Польщі. Хто б не виявився переможцем у виборчих баталіях в Польщі, він без сумніву, навіть попри історичні розбіжності, продовжуватиме політику тісної співпраці з Україною. Для Польщі, зрештою як і для України, це є життєвою необхідністю, особливо на фоні не дуже добрих, або ж і відверто поганих відносин Варшави з двома іншими східними сусідами - Білоруссю і Росією. Окрім того, президентські вибори в Польщі - лиш перший тайм політичної баталії у країні, завершення якої планується у жовтні під час виборів парламентських. У вирішальній "битві» за парламент і новий уряд країни перемога кандидата від PO (Коморовського) чи PiS (Дуди) даватиме цим політичним силам певну психологічну й емоційну перевагу.
Юрій Банахевич, Варшава, Укрінформ
У ПЕРШОМУ ТУРІ - МЕЛОДРАМА, У ДРУГОМУ - ТРИЛЕР
Цьогорічна президентська виборча кампанія в Польщі після першого туру несподівано перетворилася з досить передбачуваної мелодрами у захоплюючий трилер, який залишатиме у напрузі усіх глядачів до самого кінця. Досить спокійна і сіра кампанія, як її оцінювали більшість польських політиків та експертів, несподівано набула різноманітних кольорових відтінків - після оприлюднення даних екзіт-полів відразу по закриттю виборчих дільниць в Польщі 10 травня. Його результати без перебільшення стали "холодним душом" для штабу нинішнього президента, адже Коморовський ще за декілька днів до виборів зберігав перевагу над своїм найближчим переслідувачем на 10-12%. На останній фінішній прямій Дуда, якого аж ніяк не вважали фаворитом кампанії, несподівано переміг свого суперника, щоправда з мінімальним відривом - на 0,99%. За офіційними результатами Дуда набрав 34,76%, а Коморовський - 33,77%.
Навіть складно сказати, для кого з двох основних кандидатів і їхніх штабів результати стали більшою несподіванкою. Всю Польщу облетіли кадри з виборчого штабу Дуди, на яких після оприлюднення екзіт-полів, на фоні радісних вигуків соратників, сам кандидат на якийсь час завмер від несподіванки. До тями його приводити взялася голова виборчого штабу, депутат PiS Беата Шидло, яка підказала на вухо, що варто зробити: підійти до своєї дружини і подякувати їй за підтримку. Натомість у штабі Коморовського панував шок. На обличчях його соратників можна було побачити розгубленість і неприховане розчарування. У той момент до них остаточно дійшло, що перемога мало не у прямому сенсі вислизає з рук, а тому треба буде насправді попотіти, щоб усе ж схилити у свій бік шальки політичних терезів.
Експерти і політики основними причинами поразки у першому турі діючого президента назвали те, що він та його команда зарано повірили в перемогу. Підтримку Коморовському як президенту незмінно навіть зараз декларують 65-70%, а тому в його штабі подумали, що це автоматично перекладеться й на голоси виборців. На початку кампанії так і було: його підтримували понад 50% виборців, і на горизонті виднілася перемога вже в першому турі. Ситуація з кожним тижнем поступово змінювалася не на користь президента, але його соратники вчасно не забили на сполох. Коморовському закидають мляву PR-кампанію його штабу, слабкий контакт з виборцями через недостатню інтенсивність поїздок по країні. На слабкий результат Коморовського, без сумніву, також впливає той фактор, що поляки дещо втомилися 8-річним перебуванням при владі РО, членом якої він був перед президентством і яка його підтримує на цих виборах.
Натомість високий результат Дуди пов'язують з вдалою концепцією кампанії його штабу. Вона полягала у намаганні показати свого кандидата як молодого, енергійного, але вже успішного політика, одного з найбільш активних депутатів Європарламенту від Польщі, що має багато планів і задумів аби зробити життя пересічних поляків кращим. Упродовж останніх місяців він багато їздив по країні і з усмішкою на обличчі популяризував свої погляди. Дуда багато наобіцяв полякам у першу чергу в соціально-економічній сфері і це, очевидно, вплинуло не результат першого туру виборів.
У ПОШУКАХ ВИБОРЦЯ
Перед другим туром виборів польські експерти визнають, що виборчі резерви мають обидва кандидати. За Дуду, потенційно, можуть проголосувати прихильники кандидатів з правими політичними поглядами, які в першому турі набрали багато голосів виборців - у першу чергу "темної конячки", позапартійного кандидата, колишнього співака Павела Кукіза та лідера партії KORWiN Януша Корвіна-Мікке. Водночас, Коморовський може перед другим туром мобілізувати ліберальних виборців чи прихильників лівих поглядів, які з тих чи інших причин не пішли на дільниці у першому турі, але не хочуть приходу до влади кандидата від партії Качинського. Таких в Польщі також чимало.
У штабі Дуди, очевидно, визнали, що їх кампанія - дієва і правильна, адже принесла свої позитивні результати. Тому соратники кандидата PiS вирішили "не міняти коней на переправі" і продовжувати кампанію у тому ж руслі. Натомість зовсім інші настрої панували у штабі Коморовського. Вранці, 11 травня, Коморовський «прокинувся» вже в зовсім іншому амплуа - аутсайдера, де вже йому треба було наздоганяти лідера. Те, що поразка не була якоюсь випадковістю засвідчило й чергове соцопитування, проведене центром Millward Brown SA для одного з польських телеканалів за декілька днів після завершення першого туру. За його результатами, Дуда з 44% знову випередив Коморовського (40%). А це підтвердило, що треба щось змінювати - радикально і дуже швидко. У Коморовського в першу чергу вирішили поборотися за голоси кандидата, який несподівано здобув почесне третє місце у виборах - Павела Кукіза . З лозунгами збурення нинішньої "забетонованої" політичної сцени країни, де гегемонами є РО та PiS, а також іншими "революційними" обіцянками, Кукіз здобув рекордні понад 20% голосів виборців протестного електорату. Попри те, що сам Кукіз зарікся не голосувати за Коморовського у другому турі, польський президент вже наступного дня після виборів взявся підкоряти серця його електорату не словом, а ділом. Він оголосив про ініціативу проведення вже у вересні загальнонаціонального референдуму з трьох питань: щодо введення одномандатних округів на виборах до Сейму, скасування фінансування партій з бюджету країни, а також вирішення на користь платників податків суперечливих юридичних питань. Коморовський і не приховував, що ініціатива референдуму пов'язана з високим результатом Кукіза, який наголошував на реалізації саме цих постулатів.
ТЕЛЕДЕБАТИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПЕРЕКОНАННЯ
На підтримку Коморовського після першого туру виборів виступили "важковаговики" польської політичної сцени. Екс-президент Польщі Александер Кваснєвський під час спільного з Коморовським брифінгу на минулому тижні зазначив, що немає нічого проти Дуди, але Коморовський, на його переконання, «перевірений складними часами у нинішніх міжнародних реаліях, коли за східними кордонами Польщі фактично триває війна Росії проти України». Радикальніше налаштованим проти Дуди виявив себе батько "шокової терапії" в Польщі кінця 80-х років Лешек Бальцерович. Він підкреслив, що Польща не може собі дозволити на повернення "режиму", коли у країні панував страх, а прокуратура використовувалася у політичних цілях. Це він мав на увазі період перебування при владі PiS у 2006-2007 роках. На захист Коморовського став президент Європейської ради Дональд Туск, який раніше намагався не коментувати перебігу виборчої кампанії. Він зазначив, що аналізувати треба не декілька тижнів "акторства" кандидатів під час виборчої кампанії, а весь президентських доробок Коморовського за минулі п'яти років. Його Туск вважає однозначно позитивним.
У світлі боротьби за кожен виборчий голос надзвичайно важливими для обох кандидатів стали теледебати Дуди і Коморовського у прямому ефірі провідних польських телеканалів. У суботу, 16 травня, відбувся перший раунд "очної ставки", який переглянув кожен четвертий поляк - понад 10 млн громадян країни. Забігаючи наперед слід зазначити, що більшість експертів незначну перевагу в теледебатах віддали Коморовському. На їхню думку, він був компетентнішим у багатьох питаннях, що зрозуміло у контексті п'яти років президентства, і вміло контратакував опонента, звинувачуючи його у популізмі, змінах своїх поглядів заради перемоги у виборах і роздачі обіцянок, які ніколи не будуть виконані. Натомість, Дуда закидав Коморовському те, що той згадав про виборців лише тоді, коли у повітрі запахло поразкою. Про те, що символічну перемогу у перших теледебатах здобув Коморовський може свідчити і останнє соцопитування, яке показує, що Коморовський вже випереджає Дуду. За Коморовського сьогодні готові проголосувати 47% поляків, за Дуду - 44%. Утім, резерви мають обидва кандидати, оскільки не менше 9% поляків ще не вирішили, за кого віддадуть свій голос під час другого туру виборів.
УКРАЇНА У ФОКУСІ
Питання України і українсько-російської кризи було першим під час теледебатів Коморовського з Дудою. Відчувалося, що Коморовський в цьому питанні почувається як риба у воді. Він може говорити про це предметно і довго, обмежуючись лише лімітом часу. Під час свого короткого виступу про східну політику Польщі Коморовський наголосив те, що він віддавна повторює: підтримання незалежної Україна в національних інтересах Польщі. Він нагадав, що Польща підтримує Київ у питанні реформування місцевого самоврядування і системи обороноздатності країни. Водночас, він також зробив реверанс у бік правоконсервативного виборця і спробував відразу забрати в опонента аргументи, які могли бути використані проти нього. "Польща не має наміру направляти на Донбас своїх військовослужбовців",- наголосив Коморовський. Цікаво, що у Польщі питання щодо направлення польських військових воювати на схід України, попри всю абсурдність постановки цього питання, було предметом гарячих дискусій і темою для атак на Коморовського.
Президент РП також зазначив, що Польща, у разі потреби, надасть військову допомогу Україні, однак із зауваженням, що "в цьому, на щастя, зараз немає потреби". А слова про те, що "поляки не можуть бути більш проукраїнськими ніж самі українці", очевидно адресувалися тим, хто вважає, що Коморовський занадто багато приділяє уваги Україні.
Дуда, відповідаючи на питання про Україну, не був багатослівним. Він зауважив, що підтримує членство України в ЄС, а для припинення "вторгнення" Росії в Україні Польща має діяти спільно з партнерами по ЄС та НАТО. Хоча у ході кампанії Дуда показував, що підтримує Київ, зокрема й у конфлікті з Росією, подекуди складалося враження, що він неохоче коментує українські питання. Можливо, частими згадками про Україну він не хотів дратувати свого потенційного виборця з правоконсервативними поглядами, який, часто налаштований критично до співпраці з Україною. Утім, декілька днів тому він усе ж відповів на питання про своє бачення щодо вирішення складних проблем українсько-польського минулого. Дуда підкреслив, що як президент Польщі він рішуче підніматиме питання у контактах з українськими колегами про неприпустимість прославляння УПА, тому що це суперечить покращенню відносин з Польщею. Він також зауважив, що потрібно прагнути до примирення, але не таким чином, що кроки на зустріч робитиме лише Польща, а "українці переконуватимуть, що це непотрібно, або здійснюватимуть політику, яка суперечитиме інтересам Польщі".
Позиція президента Коморовського щодо тлумачення суперечливих сторінок спільної історії відома: слід вести історичний діалог для вирішення проблем між Україною і Польщею, але це не повинно впливати на нинішню політику. В іншому випадку на суперечці між Варшавою і Києвом може виграти Москва.
Попри те, що хоч міжнародна ситуація, регіональна безпека та відносини з Україною і Росією є важливими темами перед другим туром президентських виборів, та все ж вони не є основними. Перед недільними виборами кандидати роблять наголос на внутрішній політиці - обговорення програм вирішення соціально-економічних проблем країни, що сьогодні турбує пересічних поляків значно більше ніж війна на Донбасі.
ХТО ТАКИЙ ДУДА?
Діючий президент Броніслав Коморовський - політик, якого дуже добре знають в Україні. Натомість постать Анджея Дуди залишається маловідомою у нашій країні. Юрист за спеціальністю 43-річний Дуда походить з Кракова, з сім'ї наукової інтелігенції. З дружиною Агатою, викладачем німецької мови в одному з краківських ліцеїв, виховують доньку Кінгу.
З 2005 року Дуда належить до PiS Ярослава Качинського. Упродовж цього часу він займав посади заступника міністра юстиції Польщі (2006-2007), міністра канцелярії президента Лєха Качинського (2008-2010). У 2010 році політик програв вибори мера Кракова. В 2011 році став депутатом Сейму від PiS, а з липня 2014 року був депутатом Європарламенту. Торік у грудні Качинський назвав Дуду кандидатом у президенти від PiS, чим викликав здивування не лише в політичних опонентів, але навіть однопартійців, адже до цього той не належав до найбільш впливових політиків PiS. Політичні соратники називають його молодим, амбітним і розумним політиком, а опозиціонери наполягають, що він не є самостійним, а лиш тінню Качинського, без харизми, й до того ж політиком "з третього ряду" своєї партії. Про те, чи Дуда повністю залежний від Качинського ще можна подискутувати, утім вважати його другорядним політиком, особливо у контексті перемоги у першому турі виборів, було б не зовсім справедливо.
Ім'я переможця президентських виборів в Польщі залишатиметься невідомим аж до закриття виборчих дільниць в неділю і оприлюднення перших екзіт-полів. І це є справжньою перемогою демократії, на стан якої так люблять нарікати в Польщі. Хто б не виявився переможцем у виборчих баталіях в Польщі, він без сумніву, навіть попри історичні розбіжності, продовжуватиме політику тісної співпраці з Україною. Для Польщі, зрештою як і для України, це є життєвою необхідністю, особливо на фоні не дуже добрих, або ж і відверто поганих відносин Варшави з двома іншими східними сусідами - Білоруссю і Росією. Окрім того, президентські вибори в Польщі - лиш перший тайм політичної баталії у країні, завершення якої планується у жовтні під час виборів парламентських. У вирішальній "битві» за парламент і новий уряд країни перемога кандидата від PO (Коморовського) чи PiS (Дуди) даватиме цим політичним силам певну психологічну й емоційну перевагу.
Юрій Банахевич, Варшава, Укрінформ
Теґі:
