Майже всі поважні світові лідери відмовилися приїхати до російського президента в гості на 9 Травня.
Тепер він образиться і всіх покарає? Про це пише Євген Кисельов в блогах "Нового часу".

Багато експертів пророкують, що в помсту за бойкот параду на Червоній площі російський президент може влаштувати нове загострення ситуації на сході України. Чи потрібно злити полковника в такій ситуації?

Це я до того, що Україна могла б сама запросити на святкування Дня Перемоги або жалобні заходи 8 травня в день пам'яті загиблих у Другій світовій війні глав іноземних держав і урядів.
Багато хто з них відгукнулися б.
Але, боюся, далеко не всі.

Минулого місяця три колишніх посла США в Києві - Джон Хербст, Стівен Пайфер та Уільям Тейлор, які як і раніше грають активну роль в житті вашингтонського зовнішньополітичного істеблішменту і ведуть досить діяльну кампанію за те, щоб Сполучені Штати надавали набагато більшу допомогу Україні, опублікували в газеті The Los Angeles Times заклик до лідерів Заходу приїхати на День Перемоги замість Москви до Києва.

У Києві, нагадали посли, є меморіал усім полеглим у війні, всім радянським містам-героям від Москви і Ленінграду до Севастополя, нині незаконно анексованого путінським режимом разом із Кримом.

Київ - столиця країни, яка поряд з Росією зазнала колосальних втрат у війні.
Приїхавши до Києва, лідери Заходу могли б віддати данину поваги вирішального внеску СРСР у перемогу над нацизмом і одночасно нагадати світові про те, що Кремль не володіє монополією на цю спадщину.
Виразної публічної реакції на заклик американських дипломатів поки не було ані на Заході, ані в Києві.
Зрозуміти це можна.

У Москві вкрай болісно, ​​часом переходячи на відверте хамство, реагують на будь вдалий хід протилежної сторони, і легко уявити, в яку істерику міг впасти Кремль з приводу альтернативних урочистостей у Києві з участю західних лідерів.
Замахнулися, мовляв, на найдорожче - на День Перемоги!
Тут потрібно невеликий відступ.

Небагато тепер пам'ятають, що 9 травня було колись забутим святом.
Уже в 1948 році Сталін розпорядився зробити цей день робітникам і не проводити ніяких торжеств.
Чому - на цей рахунок є різні теорії, мені найбільш переконливою здається версія про те, що Сталін боявся колишніх фронтовиків, особливо вищих воєначальників, вбачаючи в них потенційну загрозу своїй владі.

Традицію відзначати День Перемоги відновили тільки в 1965 році нові радянські керівники на чолі з Брежнєвим, за півроку до цього усунувши від влади Хрущова. Їм конче потрібно було зміцнити свою легітимність.
Не було кращого способу завоювати популярність, ніж повернути улюблене "свято зі сльозами на очах".

Потім ще не раз старіючі радянські лідери припадали до цього життєдайного джерела легітимності - пам'яті про війну.
Звідси - брежнєвські військові мемуари, маршальські погони, ордени і зірки.
Звідси - георгіївські стрічки путінських часів.
Але справедливості заради треба визнати, що колишні "вожді" мали хоч якесь право на ту перемогу.

Нехай генсек Брежнєв і не був великим полководцем, яким намагалися зобразити його послужливі підлабузники, але він пройшов всю війну на фронті.
Прем'єр Косигін був одним з керівників тилу.
Міністр оборони Устинов - наркомом озброєння СРСР.
Голова КДБ Андропов займався організацією партизанського руху в Карелії. Список можна продовжити.
Нинішні російські лідери ніяких особливих прав не мають, а лише намагаються привласнити собі звання спадкоємців перемоги.

Також не варто забувати, що Друга світова війна була війною за свободу, за звільнення Європи від нацизму.
І перемога в тій війні стала перемогою над тоталітаризмом, над людиноненависницькою ідеологією, над режимом, який знищував інакомислячих, втоптував в бруд права людей.

Відповідно, моральне право успадковувати ту перемогу лідери СРСР послідовно знищували, почавши нову хвилю репресій всередині країни, опустивши на Європу залізні завіса, затвердивши комуністичні тоталітарні режими в країнах Східної Європи, придушивши народні повстання в НДР в 1953-му і в Угорщині в 1956-му , ввівши війська в Афганістан у 1979-му і 40 років насаджуючи несвободу по всьому світу - від В'єтнаму до Куби.

Нинішній же кремлівський режим остаточно позбавив себе прав на ту перемогу діями відносно України - в першу чергу анексією Криму, оскільки вона абсолютно не відрізняється від того, що зробив Гітлер відносно Чехословаччини, анексувавши в 1938 році Судети.

Саме тому західні лідери не приїдуть до Путіна в Москву 9 Травня. Після чого Путін і справді може стати особливо небезпечний.