Попри те, що Москва зберігає фактичний контроль над анексованим кримським півостровом, вплив Росії в Криму вже не такий сильний, як у попередні роки. Таку думку в інтерв'ю Крим.Реалії висловив експерт із питань Євразії та колишній аналітик Державного департаменту США Пол Ґобл.

На думку експерта, на ослаблення позицій Росії вплинули три фактори, один з яких мав місце в самому Криму, другий ‒ у Москві, а третій пов'язаний зі змінами на міжнародному рівні.

«Це не означає, що Кремль стане діяти відповідно до міжнародного права й поверне Крим під контроль Києва. Ба більше, тенденції, які спостерігаються, навіть можуть провіщати посилення російської агресії. Однак це не змінює того факту, що навіть ті, хто святкував аншлюс у 2014 році, переосмислюють сьогодні його наслідки. А це означає, що постійні вимоги України щодо повернення півострова є набагато менш «донкіхотськими», ніж може здатися», ‒ впевнений Пол Ґобл.

Як перший чинник американський аналітик називає проблемні тенденції в самому Криму, зокрема, загострення водної кризи, яка, за його словами, загрожує перерости в економічну та гуманітарну катастрофу.

«Втративши доступ до постачання води з материкової частини України, російські окупанти не змогли забезпечити її в достатній кількості для сільськогосподарських потреб, промисловості та побутового використання населенням. Вирощування рису припинилося, та й загалом галузь сільського господарства перебуває в занепаді. Промислові підприємства також змушені скорочувати витрати, оскільки їм не вистачає необхідної для роботи води. Пересічним кримчанам вода подається лише на чотири години на день, до того ж на її чистоту розраховувати не доводиться», ‒ перераховує наслідки вододефіциту Ґобл.

За словами експерта, у 2021 році ситуація лише погіршиться і вимагатиме ще більших витрат на її розв'язання.

«Навіть зараз, згідно з офіційними даними, російській владі довелося витратити 50 мільярдів рублів (700 мільйонів доларів США) на буріння додаткових свердловин і проведення робіт із очищення води, а також на запуск нещодавнього гігантського, виконаного в радянському стилі, проєкту Володимира Путіна з видобутку прісної води з-під Азовського моря. Це колосальні гроші, а фактичні витрати на реалізацію цього проєкту напевно будуть ще вищими», ‒ припускає він.

Другим фактором, що впливає на майбутнє Криму, американський аналітик називає економічні проблеми в самій Росії, під впливом яких усе більше чиновників починають сумніватися в доцільності витрат на утримання півострова.

«Під впливом ейфорії, яка супроводжувала анексію Криму шість років тому, більшість росіян щиро готові були вкласти гроші в інтеграцію цього регіону в Російську Федерацію. Але вони й гадки не мали, скільки цей процес буде коштувати насправді. У результаті це агресивне порушення міжнародного права спричинило запровадження західних санкцій проти Росії, які дорого коштували простому народу. Окрім цього, влада ніколи не повідомляла росіянам, скільки саме грошей їм доведеться витратити на Крим і в які терміни.

Якби російська економіка успішно розвивалася, це могло б не мати значення. Але вона перебуває в занепаді, а субсидії, що надходять до Криму з Москви, зараз зросли до такої міри, що перевищують дотації, які виділяються будь-якому іншому суб'єкту федерації. Тим часом інші регіони вже не в змозі задовольнити потреби росіян, які відчувають усе більші труднощі», ‒ перераховує Ґобл.

По-третє, за словами Пола Ґобла, симпатії міжнародного товариства явно не на боці Москви.

«Окрім того, що в грудні 2020 року Генеральна Асамблея ООН переважною більшістю голосів підтримала резолюцію, яка вимагає від Москви припинити окупацію Криму, російська делегація не змогла заручитися підтримкою навіть своїх найближчих союзників у СНД. На бік Москви стали тільки авторитарні й знедолені держави на кшталт Північної Кореї.

Що ще важливіше, Захід усе більше консолідується проти російської агресії як такої. Зміна адміністрації Білого дому в США є найяскравішим свідченням цього. Зміни, що відбуваються в Європі, також означають, що Москва опиняється в усе більшій ізоляції і зіштовхується з великим тиском і необхідністю змін, як відзначають навіть російські аналітики», ‒ розмірковує Ґобл.

Американський експерт наголошує: все перераховане не означає, що Кремль готовий припинити окупацію зараз чи в найближчому майбутньому.

«Путін перетворив захоплення Криму на символ відновлення величі Росії, і зрозуміло, що він упевнений: так само як відновлення фактичної незалежності країн Балтії в серпні 1991 року спричинило крах СРСР, повернення Криму до складу України також спричинить розпад Росії. Але якщо навіть він дійсно так думає, багато хто в Москві вже не поділяє цієї аргументації і, ймовірно, незабаром вони стануть відкритішими для інших можливостей», ‒ пояснює він.

При цьому Пол Ґобл попереджає: поки Путін залишається при владі, він, імовірно, навіть подвоїть свої ставки в Криму аж до готовності розпочати нову військову кампанію проти України, щоб отримати доступ до джерел прісної води.

«Декому на Заході такий крок може здатися виправданим. Однак якщо кремлівський лідер продовжить вливати в Крим більше грошей або почне нову агресію, Захід виступить проти нього рішучіше, ніж будь-коли раніше. У підсумку все більше людей у Росії, швидше за все, дійдуть висновку, що Крим став для Росії «валізою без ручки» ‒ занадто цінним, щоб від нього відмовитися, але при цьому не підйомним. І оскільки й Україна, і Захід продовжують тиснути на Москву, саме вони, а не Путін, у результаті стануть визначати майбутнє, а Крим врешті-решт зможе повернутися в Україну», ‒ підсумував американський експерт.

Джерело: Радіо Свобода