Прем'єр-міністр Естонії Кая Каллас: Ніякого миру на умовах Путіна
Кая Каллас: Ніякого миру на умовах Путіна, - Foreign Affairs
Чому Росію потрібно вигнати з України
Переклад Ira Zhurovska
Загарбницька війна Росії проти України ніколи не велася лише проти України. Вона також ведеться проти міжнародного заснованого на правилах порядку і архітектури безпеки Європи. В грудні 2021 року Кремль висунув ультиматум НАТО і Європейському Союзу: завершити політику відкритих дверей НАТО і обмежити право на самооборону, утримуючись від розгортання сил і озброєнь в країнах, які приєдналися до Альянсу після 1997 року, - або ризикувати війною.
Відтоді в Європі знову відбуваються жахіття, які, на нашу думку, мали б залишитись в історії. Росія веде геноцидну війну в Україні, шокуючи світ масштабами військових злочинів. Вона б’є по цивільному населенню, руйнує цивільну інфраструктуру і застосовує масові вбивства, тортури і зґвалтування як зброю війни. Це не випадковість, а радше риса російського ведення війни. Кремль чітко дав зрозуміти, що хоче стерти Україну з карти світу. Його неправдиві заяви про «денацифікацію» є близькими до підбурювання до геноциду — і це злочин, незалежно від того, чи відбувається геноцид насправді. І підбурювання працює. На територіях, які українські війська звільнили від російської окупації, є докази масових вбивств, тортур, зґвалтувань і депортацій до Росії.
Стратегія Росії побудована навколо двох видів зброї: болю і страху. Кремль має на меті завдати болю Європі, заморивши її енергетичним голодом і розпаливши страх перед ядерною війною. Ідея в тому, щоб змусити Україну і її партнерів укласти передчасну мирну угоду, яка б легітимізувала захоплення території Росією. Зіткнувшись з болем, Європа може встояти і навіть процвітати. ЄС і країни-члени зрозуміли, що не можуть більше залежати від російського викопного палива, і швидко переходять на інші джерела енергії. Стосовно страху згадаймо слова президента США Франкліна Рузвельта в 1933 році: «Єдине, чого нам варто боятися, — це самого страху». Якщо ми дозволимо ядерному шантажу спрацювати хоча б цей один раз, ми прокинемося в набагато небезпечнішому світі.
Зараз не час наполягати на передчасному мирі. Якщо Росія не відмовиться від мети захоплення нових територій в Україні, мирні переговори матимуть мало шансів на досягнення чогось. Історія показує, що умиротворення лише зміцнює і заохочує агресорів, і агресора можна зупинити лише силою. Як прем’єр-міністр Естонії, прифронтової країни НАТО, яка пережила півстоліття радянської окупації, я знаю, що насправді означає мир на умовах Росії. Російський мир знаменував би не кінець страждань, а більше звірств. Єдиний шлях до миру – витіснити Росію з України.
ЖИВА ІСТОРІЯ
В Балтійському регіоні ми до болю добре пам’ятаємо обличчя російської окупації. Імперіалізм і колоніалізм є і були ідеологіями-двійниками Кремля задовго до 24 лютого 2022 року, коли Росія вторглася в Україну. Росія прикриває свої ворожі дії заявами про «звільнення» людей — людей, які не просили про звільнення. Кремль намагається виправдати своє месіанське завзяття, нагадуючи світові про роль Радянського Союзу в розгромі нацистської Німеччини. Що Росія завжди забуває згадати, так це те, що Радянський Союз разом зі своїм тодішнім союзником нацистською Німеччиною розпочав Другу світову війну.
Хоча Радянський Союз зрештою розпався, та його імперіалістична ідеологія – ні. В Естонії підручники з історії були переписані після завершення радянського правління, але в Росії цього не відбулося. І хоча нацистські злочини були визнані й однозначно засуджені трибуналом, комуністичні злочини – ні. Росії ніколи не довелося по-справжньому визнати і прийняти своє жорстоке минуле чи нести відповідальність за наслідки своїх дій. В нас були Токійський і Нюрнберзький трибунали, але ніколи не було Московського. Натомість президент Росії Володимир Путін відродив сталінізм — фактично настільки ефективно, що у 2019 році 70% росіян схвалювали Сталіна і його політику, згідно з опитуванням «Левада-центру». Якщо люди захоплюються одним диктатором, немає моральних перешкод підкорятися іншому. Якщо люди закривають розум і очі на старі злодіяння, немає обмежень для скоєння нових. Це допомагає пояснити жорстокі злочини російських солдатів в Україні.
Президент США Рональд Рейган справедливо назвав Радянський Союз «імперією зла». Проте багато хто не поставив під сумнів самопроголошення Росією спадкоємицею цієї імперії зла і займання постійного місця в Раді Безпеки ООН, де вона з гордістю користується методичкою зла Радянського Союзу. Застосувавши силу в Грузії, Молдові, Сирії, Україні та інших місцях, Росія показала, що сприйняла це правонаступництво буквально. Безкарність, якою вона користується, має наслідки для європейського миру і безпеки; повномасштабне вторгнення Росії в Україну є тому яскравим прикладом.
Естонія має спільний кордон і довгу історію з Росією. Великі країни можуть робити помилки і виживати. Але для маленьких похибка набагато менша. Для нас необхідність припинення російської агресії в Україні є екзистенційним питанням. Після Другої світової війни ми, естонці, втратили через радянський терор все: ми втратили територію, свободу і п’яту частину нашого населення. На півстоліття нас забули й покинули за залізною завісою.
Ми дещо вивчили з цієї історії. По-перше, вам потрібно боротися за свою свободу, якими б не були шанси, тому що не боротися набагато гірше. Сьогодні українці саме це доводять світові. По-друге, якщо ви хочете миру, ви повинні готуватися до війни. Естонія вже багато років витрачає 2% ВВП на оборону. З наступного року витрати на оборону Естонії становитимуть приблизно 3% ВВП. Ми подвоюємо розмір територіальної оборони і збільшуємо летальність і дальність наших збройних сил через закупівлю нової зброї, в тому числі високомобільних артилерійських ракетних систем, берегових ракетних комплексів великої дальності і систем ППО середньої дальності. І накінець, ви повинні дотримуватися девізу «Ніколи знову наодинці». Коли ми відновили незалежність у 1991 році після 50 років окупації, ми вирішили, що більше ніколи не залишимося без друзів і союзників. Тому ми вступили в ЄС і НАТО. Багато країн Центральної і Східної Європи зробили те саме, в пошуках безпеки від російської агресії, і тепер Швеція та Фінляндія також приєднаються до альянсу, що є прямою відповіддю на вторгнення Росії в Україну. Ті, хто звинувачує НАТО в провокації Росії через «розширення» або «ескалацію», пропагують імперську ідеологію Кремля.
ЧАС РІШЕННЯ
З початку повномасштабної загарбницької війни Росії в Україні мій уряд підтримує Україну військово, економічно і політично. Хоча Сполучені Штати підтримують Україну найбільше в сумарних доларах, Естонія підтримує Україну найбільше в розрахунку на душу населення. Незважаючи на те, що Естонія не є прямим сусідом України, вона також є однією з найпривітніших країн для українських біженців в розрахунку на душу населення. Ми намагаємося збільшити ціну агресії, ізолюючи Росію і закликаючи до відповідальності. В результаті Урсула фон дер Ляєн, президентка Європейської комісії, нещодавно оголосила, що ЄС допоможе створити спеціалізований суд для розгляду злочинів Росії, в тому числі злочину агресії. Естонія також направила слідчих в Україну і Міжнародний кримінальний суд, щоб забезпечити притягнення до відповідальності військових злочинців.
Починаючи з грудня 2021 року, Естонія відправляла в Україну зброю, в тому числі протитанкову зброю Javelin, яка через кілька місяців відіграла ключову роль в битві за Київ. На жаль, нам знадобилося більше часу, щоб доставити потрібні Україні гаубиці. Цього року багато країн зробили історичний розворот і прийняли рішення відправити в Україну важке озброєння. Але якби в січні чи лютому 2022 року ми та інші демократичні країни надіслали зброю і боєприпаси, які ми надсилаємо зараз, багато життів було б врятовано. Ми були занадто помірковані. Ми повинні винести з цього уроки зараз і надати Україні всю необхідну військову допомогу, щоб виграти цю війну.
Вільний світ не повинен скорочувати військову підтримку Україні або прагнути заморозити конфлікт для проведення мирних переговорів. Будь-яка пауза в бойових діях зараз служитиме лише військовим інтересам Росії. Це дозволило б російським силам відпочити і перегрупуватися, щоб потім продовжити агресію. Якщо перефразувати Вінстона Черчилля, ми мали б і безчестя, і війну. Зрештою, міжнародна спільнота мала шанс стримати майбутню російську агресію в 2008 році, після вторгнення в Грузію, і знову в 2014 році, коли Росія захопила, а потім незаконно анексувала Крим. Але реакція вільного світу на це насильство була слабкою. Принципи обміняли на готівку, правду на газ. І впевненість Росії тільки зросла.
СВОБОДА НЕ БЕЗКОШТОВНА
Цей рік показав, що російську армію можна перемогти і що Україна здатна виграти війну. Але для перемоги Україні потрібна наша підтримка — військова, політична, моральна і фінансова. Перемога України означає вихід Росії з України. Вона означає незалежну, демократичну і цілісну Україну, яка може вільно обирати свою зовнішню політику і союзи. Перемога України також означає повну відповідальність військових злочинців, в тому числі винних у злочині агресії проти України. І це означає, що агресор заплатить за все, що знищив. З цією метою в листопаді Генеральна Асамблея ООН прийняла знакову резолюцію про те, що Росія повинна бути притягнута до відповідальності за агресію проти України, і рекомендувала створити реєстр збитків. Резолюція також визнала необхідність виплати репарацій Росією за збитки, завданих порушенням нею міжнародного права. Тільки така українська перемога може гарантувати мир і безпеку для країн світу.
Крім того, щоб допомогти Україні досягти перемоги, ми повинні допомогти країні інтегруватися в євроатлантичну спільноту. Надання Україні статусу кандидата на членство в Європейському Союзі було важливим рішенням, і ми повинні максимально підтримати її заявку. І ми повинні допомогти Україні на шляху до членства в НАТО на основі зобов’язань, взятих в Бухаресті в 2008 році і в Мадриді в 2022 році. Повна післявоєнна євроатлантична інтеграція України є фундаментальною для її майбутнього і необхідною для європейського миру і безпеки.
І насамкінець, європейські країни ніколи не повинні припиняти зміцнення власної оборони. Росія веде гібридну війну не лише в Україні, а й у Європі та за її межами. Кремль сподівається, що високі ціни на енергоносії і потоки біженців послаблять громадську підтримку України в Європі та залишать європейським країнам менше ресурсів для надання Україні. Росія поширює дезінформацію, втручається у вибори, здійснює кібератаки і використовує залежність інших країн від своїх природних ресурсів як зброю. Свобода від російської залежності означає свободу від російського шантажу.
В Україні на карту поставлено не лише існування України, а й європейську архітектуру безпеки з її основними принципами територіальної цілісності, суверенітету і заборони застосування сили. Ми не можемо допустити, щоб фундаментальні принципи Статуту ООН і європейської архітектури безпеки були розтоптані. Тому Україна повинна перемогти, російський агресор має зазнати поразки, а військові злочинці постати перед правосуддям. Мир, укладений до досягнення цих цілей, не може гарантувати безпеку нікому.
Агія Загребельська
Чому Росію потрібно вигнати з України
Переклад Ira Zhurovska
Загарбницька війна Росії проти України ніколи не велася лише проти України. Вона також ведеться проти міжнародного заснованого на правилах порядку і архітектури безпеки Європи. В грудні 2021 року Кремль висунув ультиматум НАТО і Європейському Союзу: завершити політику відкритих дверей НАТО і обмежити право на самооборону, утримуючись від розгортання сил і озброєнь в країнах, які приєдналися до Альянсу після 1997 року, - або ризикувати війною.
Відтоді в Європі знову відбуваються жахіття, які, на нашу думку, мали б залишитись в історії. Росія веде геноцидну війну в Україні, шокуючи світ масштабами військових злочинів. Вона б’є по цивільному населенню, руйнує цивільну інфраструктуру і застосовує масові вбивства, тортури і зґвалтування як зброю війни. Це не випадковість, а радше риса російського ведення війни. Кремль чітко дав зрозуміти, що хоче стерти Україну з карти світу. Його неправдиві заяви про «денацифікацію» є близькими до підбурювання до геноциду — і це злочин, незалежно від того, чи відбувається геноцид насправді. І підбурювання працює. На територіях, які українські війська звільнили від російської окупації, є докази масових вбивств, тортур, зґвалтувань і депортацій до Росії.
Стратегія Росії побудована навколо двох видів зброї: болю і страху. Кремль має на меті завдати болю Європі, заморивши її енергетичним голодом і розпаливши страх перед ядерною війною. Ідея в тому, щоб змусити Україну і її партнерів укласти передчасну мирну угоду, яка б легітимізувала захоплення території Росією. Зіткнувшись з болем, Європа може встояти і навіть процвітати. ЄС і країни-члени зрозуміли, що не можуть більше залежати від російського викопного палива, і швидко переходять на інші джерела енергії. Стосовно страху згадаймо слова президента США Франкліна Рузвельта в 1933 році: «Єдине, чого нам варто боятися, — це самого страху». Якщо ми дозволимо ядерному шантажу спрацювати хоча б цей один раз, ми прокинемося в набагато небезпечнішому світі.
Зараз не час наполягати на передчасному мирі. Якщо Росія не відмовиться від мети захоплення нових територій в Україні, мирні переговори матимуть мало шансів на досягнення чогось. Історія показує, що умиротворення лише зміцнює і заохочує агресорів, і агресора можна зупинити лише силою. Як прем’єр-міністр Естонії, прифронтової країни НАТО, яка пережила півстоліття радянської окупації, я знаю, що насправді означає мир на умовах Росії. Російський мир знаменував би не кінець страждань, а більше звірств. Єдиний шлях до миру – витіснити Росію з України.
ЖИВА ІСТОРІЯ
В Балтійському регіоні ми до болю добре пам’ятаємо обличчя російської окупації. Імперіалізм і колоніалізм є і були ідеологіями-двійниками Кремля задовго до 24 лютого 2022 року, коли Росія вторглася в Україну. Росія прикриває свої ворожі дії заявами про «звільнення» людей — людей, які не просили про звільнення. Кремль намагається виправдати своє месіанське завзяття, нагадуючи світові про роль Радянського Союзу в розгромі нацистської Німеччини. Що Росія завжди забуває згадати, так це те, що Радянський Союз разом зі своїм тодішнім союзником нацистською Німеччиною розпочав Другу світову війну.
Хоча Радянський Союз зрештою розпався, та його імперіалістична ідеологія – ні. В Естонії підручники з історії були переписані після завершення радянського правління, але в Росії цього не відбулося. І хоча нацистські злочини були визнані й однозначно засуджені трибуналом, комуністичні злочини – ні. Росії ніколи не довелося по-справжньому визнати і прийняти своє жорстоке минуле чи нести відповідальність за наслідки своїх дій. В нас були Токійський і Нюрнберзький трибунали, але ніколи не було Московського. Натомість президент Росії Володимир Путін відродив сталінізм — фактично настільки ефективно, що у 2019 році 70% росіян схвалювали Сталіна і його політику, згідно з опитуванням «Левада-центру». Якщо люди захоплюються одним диктатором, немає моральних перешкод підкорятися іншому. Якщо люди закривають розум і очі на старі злодіяння, немає обмежень для скоєння нових. Це допомагає пояснити жорстокі злочини російських солдатів в Україні.
Президент США Рональд Рейган справедливо назвав Радянський Союз «імперією зла». Проте багато хто не поставив під сумнів самопроголошення Росією спадкоємицею цієї імперії зла і займання постійного місця в Раді Безпеки ООН, де вона з гордістю користується методичкою зла Радянського Союзу. Застосувавши силу в Грузії, Молдові, Сирії, Україні та інших місцях, Росія показала, що сприйняла це правонаступництво буквально. Безкарність, якою вона користується, має наслідки для європейського миру і безпеки; повномасштабне вторгнення Росії в Україну є тому яскравим прикладом.
Естонія має спільний кордон і довгу історію з Росією. Великі країни можуть робити помилки і виживати. Але для маленьких похибка набагато менша. Для нас необхідність припинення російської агресії в Україні є екзистенційним питанням. Після Другої світової війни ми, естонці, втратили через радянський терор все: ми втратили територію, свободу і п’яту частину нашого населення. На півстоліття нас забули й покинули за залізною завісою.
Ми дещо вивчили з цієї історії. По-перше, вам потрібно боротися за свою свободу, якими б не були шанси, тому що не боротися набагато гірше. Сьогодні українці саме це доводять світові. По-друге, якщо ви хочете миру, ви повинні готуватися до війни. Естонія вже багато років витрачає 2% ВВП на оборону. З наступного року витрати на оборону Естонії становитимуть приблизно 3% ВВП. Ми подвоюємо розмір територіальної оборони і збільшуємо летальність і дальність наших збройних сил через закупівлю нової зброї, в тому числі високомобільних артилерійських ракетних систем, берегових ракетних комплексів великої дальності і систем ППО середньої дальності. І накінець, ви повинні дотримуватися девізу «Ніколи знову наодинці». Коли ми відновили незалежність у 1991 році після 50 років окупації, ми вирішили, що більше ніколи не залишимося без друзів і союзників. Тому ми вступили в ЄС і НАТО. Багато країн Центральної і Східної Європи зробили те саме, в пошуках безпеки від російської агресії, і тепер Швеція та Фінляндія також приєднаються до альянсу, що є прямою відповіддю на вторгнення Росії в Україну. Ті, хто звинувачує НАТО в провокації Росії через «розширення» або «ескалацію», пропагують імперську ідеологію Кремля.
ЧАС РІШЕННЯ
З початку повномасштабної загарбницької війни Росії в Україні мій уряд підтримує Україну військово, економічно і політично. Хоча Сполучені Штати підтримують Україну найбільше в сумарних доларах, Естонія підтримує Україну найбільше в розрахунку на душу населення. Незважаючи на те, що Естонія не є прямим сусідом України, вона також є однією з найпривітніших країн для українських біженців в розрахунку на душу населення. Ми намагаємося збільшити ціну агресії, ізолюючи Росію і закликаючи до відповідальності. В результаті Урсула фон дер Ляєн, президентка Європейської комісії, нещодавно оголосила, що ЄС допоможе створити спеціалізований суд для розгляду злочинів Росії, в тому числі злочину агресії. Естонія також направила слідчих в Україну і Міжнародний кримінальний суд, щоб забезпечити притягнення до відповідальності військових злочинців.
Починаючи з грудня 2021 року, Естонія відправляла в Україну зброю, в тому числі протитанкову зброю Javelin, яка через кілька місяців відіграла ключову роль в битві за Київ. На жаль, нам знадобилося більше часу, щоб доставити потрібні Україні гаубиці. Цього року багато країн зробили історичний розворот і прийняли рішення відправити в Україну важке озброєння. Але якби в січні чи лютому 2022 року ми та інші демократичні країни надіслали зброю і боєприпаси, які ми надсилаємо зараз, багато життів було б врятовано. Ми були занадто помірковані. Ми повинні винести з цього уроки зараз і надати Україні всю необхідну військову допомогу, щоб виграти цю війну.
Вільний світ не повинен скорочувати військову підтримку Україні або прагнути заморозити конфлікт для проведення мирних переговорів. Будь-яка пауза в бойових діях зараз служитиме лише військовим інтересам Росії. Це дозволило б російським силам відпочити і перегрупуватися, щоб потім продовжити агресію. Якщо перефразувати Вінстона Черчилля, ми мали б і безчестя, і війну. Зрештою, міжнародна спільнота мала шанс стримати майбутню російську агресію в 2008 році, після вторгнення в Грузію, і знову в 2014 році, коли Росія захопила, а потім незаконно анексувала Крим. Але реакція вільного світу на це насильство була слабкою. Принципи обміняли на готівку, правду на газ. І впевненість Росії тільки зросла.
СВОБОДА НЕ БЕЗКОШТОВНА
Цей рік показав, що російську армію можна перемогти і що Україна здатна виграти війну. Але для перемоги Україні потрібна наша підтримка — військова, політична, моральна і фінансова. Перемога України означає вихід Росії з України. Вона означає незалежну, демократичну і цілісну Україну, яка може вільно обирати свою зовнішню політику і союзи. Перемога України також означає повну відповідальність військових злочинців, в тому числі винних у злочині агресії проти України. І це означає, що агресор заплатить за все, що знищив. З цією метою в листопаді Генеральна Асамблея ООН прийняла знакову резолюцію про те, що Росія повинна бути притягнута до відповідальності за агресію проти України, і рекомендувала створити реєстр збитків. Резолюція також визнала необхідність виплати репарацій Росією за збитки, завданих порушенням нею міжнародного права. Тільки така українська перемога може гарантувати мир і безпеку для країн світу.
Крім того, щоб допомогти Україні досягти перемоги, ми повинні допомогти країні інтегруватися в євроатлантичну спільноту. Надання Україні статусу кандидата на членство в Європейському Союзі було важливим рішенням, і ми повинні максимально підтримати її заявку. І ми повинні допомогти Україні на шляху до членства в НАТО на основі зобов’язань, взятих в Бухаресті в 2008 році і в Мадриді в 2022 році. Повна післявоєнна євроатлантична інтеграція України є фундаментальною для її майбутнього і необхідною для європейського миру і безпеки.
І насамкінець, європейські країни ніколи не повинні припиняти зміцнення власної оборони. Росія веде гібридну війну не лише в Україні, а й у Європі та за її межами. Кремль сподівається, що високі ціни на енергоносії і потоки біженців послаблять громадську підтримку України в Європі та залишать європейським країнам менше ресурсів для надання Україні. Росія поширює дезінформацію, втручається у вибори, здійснює кібератаки і використовує залежність інших країн від своїх природних ресурсів як зброю. Свобода від російської залежності означає свободу від російського шантажу.
В Україні на карту поставлено не лише існування України, а й європейську архітектуру безпеки з її основними принципами територіальної цілісності, суверенітету і заборони застосування сили. Ми не можемо допустити, щоб фундаментальні принципи Статуту ООН і європейської архітектури безпеки були розтоптані. Тому Україна повинна перемогти, російський агресор має зазнати поразки, а військові злочинці постати перед правосуддям. Мир, укладений до досягнення цих цілей, не може гарантувати безпеку нікому.
Агія Загребельська
Теґі:
