У I ст. нашої ери Рим був підкорений небаченими фруктами, які привезли з плоскогір’їв нинішньої Вірменії, — солодкими, ароматними і ситними. Римляни назвали їх «вірменськими яблуками». Насправді ж, це були абрикоси.
Справжній дарунок природи. На думку індійських і пакистанських дослідників, споживання в їжу абрикосів і продуктів їх переробки сприяє подовженню життя. Існує легенда, що китайці винайшли рецепт чарівного зілля, яке подовжувало життя аж до 700 років, і назвали його «абрикосове золото». На жаль, сам рецепт загубився у часі, відомо лише, що для його приготування потрібно брати подвійні кісточки плодів абрикоса.

ФРУКТ, «НАРОДЖЕНИЙ» ДОТОРКОМ ЖАР-ПТИЦІ
Довгий час вважалося, що абрикос походить із Вірменії. Проте історики довели, що справжньою батьківщиною абрикосових дерев є Північно-Східний Китай. Культивувати їх там почали досить давно (близько 3500—4000 років до н. е.). З Китаю абрикоси поширилися в інші регіони Азії та на Кавказ, а звідти — в Середземномор’я й інші країни Європи. Завдяки своїм винятковим смаковим якостям абрикоси швидко завоювали популярність у багатьох країнах світу. Ці чудові плоди так зацікавили британців, що в 1620 р. вони навіть спорядили в похід до берегів Марокко озброєний корабель із завданням будь-що розшукати й привезти до Великої Британії саджанці цього дерева.
Абрикос належить до підродини сливових. Існує повір’я, що абрикос колись був звичайною сливою і набув свого теперішнього вигляду після того, як його скуштувала Жар-птиця. Це від її доторку фрукт набув такого сонячного кольору і чудового смаку.
Абрикоси — надзвичайно ситні плоди. За поживністю вони близькі до таких продуктів, як масло, яєчні жовтки та печінка. Їх вживають свіжими, а також використовують для приготування компотів, варення, джемів, пастили, желе, цукатів, соків, вин і лікерів.

ЛІКУЄ НАВІТЬ «АБРИКОСОВЕ» ПОВІТРЯ
Для лікувальних цілей застосовують усі частини дерева: бруньки, листя, плоди, кісточки, камедь, коріння, кору. Наприклад, плоди є ефективним засобом за недокрів’я (встановлено, що 100 г абрикосів стимулює кровотворення так само, як 40 г заліза). Завдяки наявності значної кількості вітамінів (особливо провітаміну А — каротину) абрикоси рекомендують для профілактики і лікування гіпо- й авітамінозів, особливо у дітей. У зв’язку з високим вмістом калію цей фрукт широко використовують у лікувальних дієтах для хворих на серцево-судинні захворювання, гіпертонію, у разі захворювань печінки, нирок. Також абрикоси містять такі органічні кислоти, як яблучну, лимонну, саліцилову, винну, аскорбінову. Та ще цілу низку потрібних для людини мікроелементів: натрій, кальцій, магній, залізо, фосфор, кремній, сірка, йод (систематичне вживання абрикосів запобігає захворюванню щитоподібної залози). Є в абрикосах і пектин, який здатний виводити з організму токсичні продукти обміну і холестерин.
Плоди абрикоса корисні як засіб, що підтримує здоров’я онкологічних хворих. А в деяких країнах, наприклад: Китаї, Франції, Італії, абрикоси та страви або напої з них вважають афродизіаками.
Для медичних цілей використовують і абрикосову камедь (рідина, що витікає із тріщин у корі стовбура). Вона містить значну кількість глюкози, арабінози, глюкуронової кислоти, її застосовують як обволікальний засіб. Стародавні цілителі робили з камеді мазь для лікування грибкових уражень. Авіценна радив приймати порошок абрикосової камеді дітям і дорослим за «гнилої крові», для загоєння внутрішніх виразок, у разі хвороб горла, туберкульозу.
Кісточки абрикосів — це чудовий засіб від кашлю. З ядер абрикоса отримують гірко-мигдалеву ефірну олію, що застосовують у фармацевтичній промисловості, а також жирну олію. Дослідження останніх років встановили цікаву властивість глікозиду амігдаліна, що міститься в ядрах кісточок: він підвищує опірність організму до променевого ураження. Це пояснюється тим, що в невеликих дозах ця сильнодійна отрута пригнічує клітини, перешкоджає доступу до них кисню, а в такому стані вони більш стійкі до радіації. Ядра плодів заварюють як чай і п’ють у разі хвороб серця. Вживають їх і сирими — це чудовий глистогінний засіб.
Увага! Не слід вживати більш як 20—30 г ядер на день, інакше це може зумовити тяжке отруєння, іноді навіть смерть.
Знамениті стародавні лікарі — Авіценна, Парацельс та Гіппократ — вважали, що в плодах абрикоса є особлива сонячна енергія. Вони рекомендували хворим вживати цей фрукт у разі нервового виснаження, анемії, стійких запорів. А дітям, з порушеннями рухового апарату внаслідок складних пологів, радили робити масажі з олією ядер абрикосових кісточок. Згадується ця олія і в рецептах краси цариці Савської. Вона входила до складу багатьох кремів для обличчя і тіла. У наш час абрикосова олія слугує ще й чудовим розчинником вітамінів A, D, Е і застосовується для ін’єкцій. Також олію використовують для лікування фурункульозу і карбункульозу.
Воістину, не перелічити всі цілющі властивості абрикоса. До речі, абрикосові сади виділяють у повітря стільки фітонцидів, що городнім ділянкам біля них не загрожують жодні шкідники. Зрозуміло, і людині повітря абрикосового гаю додає здоров’я.
Застереження. Свіжі абрикоси не рекомендують їсти натщесерце, а також після важкої жирної їжі. Вживання холодної води після абрикосів може спричинити понос. Протипоказані ці фрукти у разі виразкових хвороб, гастриту, загострення хронічного панкреатиту, недостатньої функції щитоподібної залози, синдрому подразненого кишечнику, дисбактеріозу, а також за цукрового діабету та ожиріння. Не слід вживати курагу й урюк у разі вповільненого ритму серцевих скорочень.

ЯК ЗАГОТОВИТИ ДОМАШНІ ЛІКИ
Заготовляють абрикоси в липні-серпні. Плоди добре піддаються сушінню та заморожуванню. Їх сушать розрізаними без кісточок, цілими з кісточками, цілими з подальшим видаленням кісточок, а іноді з вкладеними замість видалених кісточок солодкими ядрами абрикосів. Отримана продукція в першому випадку називається курагою (різаною або рваною), у другому — урюком, а в третьому — кайсен (без ядра і з ядром). Особливо популярною є курага, яку широко використовують у дієтичному харчуванні.
Зазвичай абрикоси сушать на сонці, але можна їх сушити і в сушарках або духовках. Для цього плоди попередньо миють, відсортовують і, якщо хочуть отримати курагу, розрізають по борозенці на дві половинки, виймають кісточки. Половинки кладуть на сита в один шар розрізом догори. На сонці сушіння триває приблизно 4—5 днів. Після цього абрикоси зсипають і досушують у тіні ще 2—3 дні. Під час сушіння у сушарці або духовці температура повинна бути 65—70 градусів. Сушіння триває 10—12 годин. Правильно висушені абрикоси під час стискання в руці не повинні злипатися, а опісля — легко відділятися одна від одної, набуваючи початкової форми.

ОЗДОРОВЧІ РЕЦЕПТИ
У разі набряків нижніх кінцівок (гомілок) рекомендують вживати один раз на тиждень протягом дня 300 г розмоченої кураги або урюку в 4 прийоми і випивати протягом цього ж дня 0,5 л абрикосового соку з м’якоттю. Уже після 2—3 тижнів такого лікування набряки істотно зменшуються. Курс лікування 2—3 місяці. За набряків нижніх кінцівок, зумовлених захворюваннями серця, таке лікування слід проводити 2—3 рази на рік.
За трахеїту, бронхіту, кашлюку подрібнені на кавовому млинку 20 г кісточок абрикосів залити 200 мл окропу, настояти в термосі 3—4 години, профільтрувати, приймати по 1 ст. л. 3—4 рази на день.
Для лікування серцево-судинної недостатності, аритмії, а також ниркових хвороб пити сік по 70—80 мл 6—7 разів на день у проміжках між їдою. Або вживати не менше 1 склянки кураги чи 4—5 склянок свіжих абрикосів. Також це добра поміч для відновлення після перенесеного інфаркту міокарда.
Явні та приховані набряки: 100 г кураги добре промити теплою водою, подрібнити, залити 0,5 л окропу, настояти протягом 6 годин у щільно закритому посуді; приймати по 1 склянці 4—5 разів на день. Або пити по 1/3 склянки абрикосового соку 5—7 разів на день у проміжках між їдою. Настій кураги дуже корисний і здоровим людям, особливо у разі значних нервово-емоційних навантажень. За потреби його можна підсолодити медом.
Від кашлю, гикавки та як заспокійливий засіб у разі запалення трахеї, глотки застосовують абрикосове «молочко»: 15—20 ядер плодів подрібнити на млинку для кави, залити 1 склянкою теплої перевареної води, настояти 1 годину, процідити; приймати по 1 ст. л. 3—4 рази на день.
У разі запорів в абрикосовий сезон корисно щодня з’їдати по 300—400 г свіжих плодів.
Абрикосовий сік (не менш як 500 мл на день) допомагає запобігти судомним нападам за епілепсії.
За недокрів’я, лейкемії як кровотворний засіб з’їдайте по 10—20 абрикосів тричі на день.
У разі «старечої немочі» пити по 1 склянці абрикосового соку на день. Для ліпшого засвоєння вітаміну А додати 1 ч. л. олії без запаху. Смаку соку це не змінить, а ось ефективність підвищиться.
Плоди абрикоса володіють вираженою нейротропною дією — вони сприятливо впливають на роботу клітин головного мозку, поліпшують пам’ять і увагу. Пропустити через м’ясорубку 100 г кураги, додати 2 ст. л. меду, ретельно перемішати. Приймати по 1 ст. л. 3—4 рази на день.
У разі екземи, гнійних вугрів та виразок на щоках, спричинених захворюванням червоного вовчака, застосовують мазь: змішати по 4 частини абрикосової камеді і ланолінової олії, 2 частини абрикосової олії і 1 частину бджолиного воску. Томити суміш на повільному вогні 2 години. Процідити, охолодити. Змащувати уражені місця вранці та ввечері.
Курага та урюк (по 100—150 г на добу) дуже корисні для вагітних, дітей і літніх людей як поживний, загальнозміцнювальний засіб.
У разі запалень слизових оболонок травного тракту корисно вживати відвар плодів: 50—100 г плодів або кураги промити теплою водою, подрібнити, залити 0,5 л води, кип’ятити на слабкому вогні 5 хвилин, настояти 1 годину; приймати по 1—2 склянки перед їдою тричі на день.

Підготувала Алла ГРІШИЛО.
Джерело: Ваше здоров"я